Дата документу 15.04.2021 Справа № 310/4379/20
Єдиний унікальний №310/4379/20 Головуючий у 1 інстанції Кошева О.А.
Провадження № 22-ц/807/701/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
15 квітня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Кухаря С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, -
У червні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування позову зазначено, що з 30 січня 2020 року з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання їхнього спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини з усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення сином повноліття.
Під час видання зазначеного судового наказу відповідачкою було приховано той факт, що позивач має ще одну неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на яку добровільно передає грошові кошти матері ОСОБА_6 на утримання їхньої спільної доньки, які проживають у м. Казань Російської Федерації.
Позивач вказав, що перераховує гроші не на банківську картку, а передає через свою матір ОСОБА_7 , яка регулярно проходить там курс хіміотерапії.
Кірм того, він надає матеріальну допомогу своїй матері, яка є пенсіонеркою, інвалідом першої групи та страждає на онкологічне захворювання.
Просив суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ј частини всіх видів заробітку на 1/6, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, щомісячно.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 листопада 2020 року позов задоволено.
Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ј частини всіх видів заробітку на 1/6, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили до досягнення дитиною повноліття, щомісячно.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.
Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зі змісту статті 274 ч. 4, п.1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, вбачається, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи у спорах про стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для задоволення позову, оскільки, з огляду на чинне законодавство та встановлені судом обставини, вимоги позивача є обґрунтованими.
Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, вони не ґрунтуються на зібраних у справі доказах, а тому з ними не можна погодитися.
Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Тобто, закон пов'язує виникнення права на зміну розміру аліментів зі зміною матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів, якщо такі обставини виникли після ухвалення рішення про стягнення аліментів (визначення аліментів за домовленістю між батьками).
Отже, враховуючи встановлений частиною першою статті 81 ЦПК України обов'язок доказування, у справах про зміну розміру аліментів позивач повинен довести як наявність обставин, передбачених статтею 192 СК України, так і те, що ці обставини виникли після ухвалення рішення про стягнення аліментів (визначення аліментів за домовленістю між батьками) та існують на момент звернення з позовом.
Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
30 січня 2020 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області видано судовий наказ, відповідно до якого з ОСОБА_3 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання їхнього спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення сином повноліття (а.с. 77).
Крім сина ОСОБА_4 , позивач є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як зазначено позивачем у позові, підставою для його звернення до суду стало те, що крім сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач має ще доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має на утриманні матір ОСОБА_7 , яка є особою з інвалідністю другої групи.
В позові позивач зазначив про те, що він добровільно надає грошові кошти на утримання доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає у м. Казань Російської Федерації. Кошти він перераховує не на банківську карту, а через свою матір ОСОБА_7 , яка регулярно проходить там курс хіміотерапії. Крім того, він регулярно надає допомогу своїй матері.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
ОСОБА_3 зазначає, що судом першої інстанції при видачі судового наказу не враховано ту обставину, що він забезпечує свою неповнолітню доньку від попереднього шлюбу шляхом переказу коштів на банківський рахунок.
Проте, на підтвердження зазначеного позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів.
До позовної заяви ОСОБА_3 в якості доказу сплати аліментів на неповнолітню доньку додано копії нечитабельних документів (чеків), відповідно до яких фактично неможливо встановити ні дату операцій, ні призначення платежу, ні отримувача або відправника коштів, або те, що вказані грошові кошти були перераховані саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і саме як аліменти на утримання дитини.
Також, вказаний додаток до заяви не містить даних, які б стверджували те, що банківські рахунки з яких здійснювались операції належать саме ОСОБА_3 .
Таким чином, в силу вимог ч.1 ст. 95 ЦПК України вищевказані документи не містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору та відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України не містять інформацію щодо предмета доказування, а отже, є неналежними.
Судом першої інстанції не надано оцінки належності, допустимості та достатності вищевказаних доказів, проте відповідно до оскаржуваного рішення суду такі докази покладені в обґрунтування висновків суду по справі.
Таким чином, доказів того, що ОСОБА_3 надає допомогу доньці ОСОБА_8 позивачем надано не було.
Суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ту обставину, що матір позивача знаходиться на його утримані та він надає їй матеріальну допомогу.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що мати позивача перебуває у нього на утриманні та він особа, дохід якої є єдиним джерелом доходів для його матері в матеріалах справи відсутні.
Жодних доказів на підтвердження факту надання позивачем матеріальної допомоги своїй матері та догляджу за нею матеріали справи не містять.
Обставини, які є підставою для зміни розміру аліментів мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.
Таких доказів позивачем до суду надано не було.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до вимог ч. ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 p., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХП від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини у рішенні «М.С. проти України» повторює, що існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї того, що в усіх рішеннях щодо дітей мають переважати їхні найкращі інтереси (див. справу «Neulinger and Shuruk проти Швейцарії», №41615/07, §135, 6 липня 2010 року, і «X проти Латвії», заява №27853/09, §96, ЄСПЛ 2013 p.). Найкращі інтереси дитини, залежно від їхнього характеру і серйозності, можуть переважати інтереси батьків (див.справу «Sahin проти Німеччини», заява № 30943/96, §66, ЄСПЛ 2003VIII).
Відповідно до ч. 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В статті 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що належних та допустимих доказів, які можуть підтвердити обставини, які б стверджували про наявність обставин для зменшення розміру аліментів під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції позивачем надано не було.
Таким чином, ухвалене судом першої інстанції рішення містить неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення на підставі ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволені позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 листопада 2020 року у цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 до ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1261 грн. 20 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 15 квітня 2021 року.
Головуючий
Судді: