ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
26 лютого 2021 року №640/23793/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 71 % до 70 % від сум грошового забезпечення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 71 % від сум грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», без обмеження максимального розміру, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно однією сумою;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 в 2018 році лише 50 %, у 2019 році лише 75 % суми підвищення пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати 100 % суми підвищення пенсії ОСОБА_1 , перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», без обмеження максимального розміру, починаючи з 01.01.2018 врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно однією сумою;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування до пенсії ОСОБА_1 підвищення в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком як учаснику бойових дій та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати надалі ОСОБА_1 пенсію в розмірі 71 % грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії та підвищення в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком відповідно до закону, який діяв станом на 24.12.2005, без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 21.05.2019, здійснивши виплату однією сумою;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.
Ухвалою суду від 09 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/23793/19 (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з 02.04.2001 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З 01 січня 2018 року позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року №103.
За твердженнями позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов'язано було здійснити перерахунок його пенсії у повному обсязі, зокрема, виходячи з 71% від сум грошового забезпечення та з урахуванням 100% підвищення, а також виплачувати підвищення в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком відповідно до закону, який діяв станом на 24.12.2005.
Проте, як вказано у позовній заяві, Головним управлінням Пенсійного фонду в м. Києві, починаючи з 01 січня 2018 року було зменшено розмір його пенсії з 71% до 70% від сум грошового забезпечення, а підвищення до пенсії, визначене постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року виплачувалось не в повному обсязі, а саме у 2018 року - 50% та у 2019 році виплачується лише 75% замість 100%, а також не виплачується підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.
Тому, за доводами позивача, у відповідача перед ним виникла заборгованість по виплаті доплати до пенсії у вигляді підвищення та по виплаті пенсії в неповному обсязі та обов'язок по виплаті пенсії у раніше встановленому розмірі виходячи з 71% від сум грошового забезпечення, а також обов'язок по виплаті підвищення в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком відповідно до закону, який діяв станом на 24.12.2005.
У зв'язку з чим, 01 листопада 2019 року позивач через представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зі скаргою, в якій просив виплачувати йому пенсії в розмірі 71% від сум грошового забезпечення, з урахуванням 100% підвищення до пенсії, а також виплатити недоплачену суму підвищення за 2018-2019 роки, з урахуванням підвищення як учаснику бойових дій в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком без обмеження максимального розміру пенсії.
Відповідач позовні вимоги не визнав, оскільки розмір пенсії позивача обчислено з грошового забезпечення з урахуванням визначеного відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням встановленого на момент перерахунку максимального розміру пенсії, а тому, підстави для перерахунку пенсії відсутні, у зв'язку з чим, просить у задоволенні позову відмовити.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 02.04.2001 є пенсіонером, якому призначена пенсія відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві.
Так, у відповідності до наданих суду розрахунків по пенсійній справі СБА 7317 для ОСОБА_1 , станом на 01.12.2017 розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача становить: - посадовий оклад - 1800 грн.; - оклад за військове звання - 135,00 грн.; - процентна надбавка за вислугу років 35% - 677,25 грн.; надбавка за кваліфікацію, клас майстер 5,5% - 99,00 грн., особи, які працюють в умовах режимних обмежень 15% - 270,00 грн., робота з агентурою 20% - 360,00 грн., надбавка за оперативно - розшукову діяльність 30% - 540,00 грн., надбавка за особливо важливі завдання 40; - 1044,90 грн., надбавка за спеціальні завдання чи державну охорону 20% - 360,00 грн., НОУС за охорону повітряного та морського простору та важливих об'єктів 15% - 270,00 грн., премія 20% - 360,00 грн., а всього 5916,15 грн.
Основний розмір пенсії 71% грошового забезпечення (вислуга років 27) у розмірі 4200,47 грн., підсумок пенсії (з надбавками) 6190,41 грн.
З наданої суду копії розрахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років від 01.01.2018 вбачається, що позивачу здійснено перерахунок основного розміру пенсії, виходячи з наступних видів грошового забезпечення: - посадовий оклад 9020,00 грн.; - оклад за військове звання 1480,00 грн.; - процентна надбавка за вислугу років 45% - 4725,00 грн., а всього 15225,00 грн.
Основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 27) у розмірі 10657,50 грн., підсумок пенсії (з надбавками) 11060,50 грн., з урахуванням попередньої суми пенсії 6190,41 грн. та підвищення 2435,05 грн. (50% від 4870,09 грн.) становить 8625,46 грн.
Крім того, з вказаного розрахунку вбачається, що підвищення згідно з постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року складає 4870,09 грн., з них виплачується з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення 2435,05 грн., з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% підвищення 3652,57 грн. та з 01 січня 2020 року щомісячно 100% від підвищення 4870,09 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-XII).
Пунктом 23 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27.03.2014 передбачено у частині другій статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" цифри "80" замінити цифрами "70".
До внесення зазначених змін ч.2 ст.13 Закону № 2262-XII, якою визначено розміри пенсій за вислугу років, було встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до ч.4 ст.63 Закону № 2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 N 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка набрала законної сили 01.03.2018, затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Також передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (п.2).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) передбачено наступне.
Перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (п.1).
Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:
з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року (п.2).
При цьому, Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. N 45 (далі - Порядок №45).
Згідно з п.3 вказаного Порядку, на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. 4 Порядку №45, перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Таким чином, ч.4 ст.63 Закону № 2262-XII передбачено підставу для перерахунку призначених за цим Законом пенсій - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та встановлено, що такий перерахунок здійснюється на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців було підвищено Постановою №704, що стало підставою для перерахунку пенсії позивача в порядку та на умовах, визначених Постановою №103.
Разом з тим, ст.13 Закону № 2262-XII визначено розміри пенсій за вислугу років, у тому числі і максимальний їх розмір, у разі призначення відповідних пенсій.
Стаття 63 Закону № 2262-XII не містить застережень щодо зміни відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку, а зміни, внесені Законом України №1166-VII від 27.03.2014 до ст.13 Закону № 2262-XII, стосуються саме призначення пенсій, а не їх перерахунку.
А відтак, при перерахунку пенсії позивача в порядку Постанови №103, у відповідача відсутні підстави для застосування обмежень, встановлених ч.2 ст.13 Закону № 2262-XII (з урахуванням внесених Законом України №1166-VII від 27.03.2014 змін), - зменшення відсоткового значення розміру пенсії.
Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 71% до 70% від сум грошового забезпечення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2018 на підставі довідки, виданої уповноваженим структурним підрозділом, проте, підвищення до пенсії виплачується у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21.02.018 року (надалі - Постанова №103), тобто, не у 100% розмірі, а поетапно.
Суд зауважує, що 24.02.2018 набрала чинності Постанова №103, якою встановлено порядок проведення перерахунку та виплати пенсії пенсіонерам органів внутрішніх справ.
Так, частиною 3 статті 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Цією нормою не передбачено можливість сплати пенсії частинами в майбутньому та із застереженнями про наявність фінансування, як це передбачено Постановою №103, а тому, на підставі частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує норму Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який має вищу юридичну силу, ніж Постанова №103.
Щодо набрання чинності Постановою №103 та подальшу виплату перерахованої пенсії у встановлені цією постановою строки й відповідно до порядку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Станом на день проведення перерахунку пенсії позивачу, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення, відбулися зміни правового регулювання спірних правовідносин шляхом прийняття Постанови №103, якою було встановлено порядок перерахування та виплати пенсій пенсіонерам органів внутрішніх справ.
Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Пунктом 5 Постанови №103 встановлено, що перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) відповідно до пункту 3 цієї постанови проводиться на підставі довідок про розміри грошового забезпечення, поданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України органам Пенсійного фонду України до набрання чинності цією постановою, або довідок, додатково оформлених та поданих відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45.
Також суд вважає за доцільне зазначити, що фактично Постанова №103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.
Правова позиція суду стосовно кола питань, які врегульовано Постановою №103 викладена Верховним Судом в ухвалі від 02.05.2018 у справі №818/1076/18.
Так, Постановою №103 передбачено виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року.
Пункт 1 Постанови №103 містить положення щодо перерахунку пенсії, призначеної згідно із Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01.03.2018, з урахуванням відповідних виплат, що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704.
Пунктом 2 Постанови №103 визначено, що виплати перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій проводити з 01.01.2018 у таких розмірах:
- з 01.01.2018 - 50 відсотків;
- з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків;
- з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Постановою №103 визначено, що виплата сум підвищення перерахованої пенсії, які мали бути перераховані та виплачені фактично зменшена (виплата 50 та 75 відсотків) та розстрочена на значний термін (протягом 2018-2020 років), що порушує право позивача на отримання усієї суми підвищеної пенсії, яка повинна була бути розрахована та виплачена відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, та внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 17.07.1992 року №393".
При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що Постановою №103 прямо визначено, що вона прийнята відповідно до частини 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Частиною 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Таким чином, частиною 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає порядок виключно "перерахунку" усіх призначених за цим Законом пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Але, частина 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" взагалі не визначає та не передбачає право Кабінету Міністрів України встановлювати порядок "виплати" перерахованих пенсій, як це зазначено в Постанові №103.
Загальний порядок виплати пенсій визначений статтею 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до частини 3 якої, виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
В свою чергу, частиною 2 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Частинами першою та шостою статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною 3 статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Як вже було зазначено судом, норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" мають вищу юридичну силу, ніж норми Постанови №103, які розвивають чи деталізують окремі положення зазначеного Закону, та не повинні суперечити положенням Закону.
Крім того, суд звертає увагу, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а тому, судом при вирішенні даної справи по суті не застосовуються положення цієї постанови, оскільки вони втратили чинність.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що ГУ ПФУ в м. Києві, отримавши довідку про грошове забезпечення позивача, подану відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, зобов'язано було здійснити перерахунок пенсії останньому, виходячи із 100 відсотків суми підвищення пенсії, а не 50 відсотків від такої суми підвищення, починаючи з 01.01.2018.
Також, з огляду на суть спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити, що здійснення перерахунку пенсії позивачу на виконання Постанови №103, починаючи з 01.01.2018 щодо виплати лише 50% суми підвищення пенсії не свідчить про повне відновлення законних прав та інтересів позивача, оскільки, як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність дій відповідача щодо виплати позивачу лише 50% суми підвищення пенсії та необхідність зобов'язання відповідача виплачувати 100 відсотків суми підвищення пенсії позивачу, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", починаючи з 01.01.2018.
Стосовно позовних вимог позивача щодо в частині неврахування до пенсії позивача підвищення в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком як учаснику бойових дій суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції, чинній до моменту прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005 №2939-IV, учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.
У той же час, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005 № 2939-IV внесено зміни в статтю 12 та викладено її в новій редакції, яка передбачає, що пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Вказані зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вступили в законну силу 01.07.2006 та є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами, а отже, законні підстави для здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу, з урахуванням підвищення в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», починаючи з 15.05.2000 - відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 по справі № 133/856/13-а.
Таким чином, позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві виплачувати пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимального розмір суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, чинній з 01 січня 2016 року по 20 грудня 2016 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
У вказаному Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 у справі №522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 08 серпня 2019 року у справі №522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі №522/22798/17, від 16 квітня 2020 року №620/1285/19..
Таким чином, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016.
При цьому, передбачені статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмеження пенсій максимальним розміром, що не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, який набрав чинності в даній частині з 01 жовтня 2011 року.
В той же час, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Як було встановлено судом, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 02 квітня 2001 року отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відтак обмеження, передбачені вказаною вище нормою Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, не поширюються на позивача, оскільки пенсія йому призначена до набрання ним чинності.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» після проведеного перерахунку з 01 січня 2018 року, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії максимальним розміром та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 січня 2018 року.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії невідкладно та однією сумою, суд зазначає наступне.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Отже заявлена позовна вимога щодо виплати невідкладно та однією сумою, на думку суду, є передчасною та задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії є таким, що підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Крім того, відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16, від 01.10.2018 у справі №569/17904/17.
Крім того, сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Суд зазначає, що позивачем не надано до суду документального підтвердження судових витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги, відтак, останні стягненню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 71 % до 70 % від сум грошового забезпечення.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 71 % від сум грошового забезпечення без обмеження максимального розміру, починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат.
4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 лише 50% суми підвищення пенсії у 2018 році та 75% суми підвищення у 2019 році.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 100% суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", починаючи 01 січня 2018 року з урахуванням виплаченого.
6. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко