79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
м. Львів
17.05.2010 р. № 2а-1407/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Тертичного В.Г.
при секретарі судового засідання Козьміна А.М.
за участю представників сторін:
від позивача -Країнська О.Є. (дов.б/н від 17 лютого 2010 року)
від відповідача -Слоновський Р.З.(дов.№1836/06/8 від 16.02.2010 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом
ПП "Проект-Стиль"
до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова
про про визнання рішення недійсним ,
17.02.2010 року Приватне підприємство «Проект-Стиль»звернулось з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Пустомитівському районі про визнання нечинним та скасування рішення №1022 від 02.12.2009 року про застосування штрафних санкцій та пені.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що рішення відповідача №1022 від 02.12.2009 року про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду у розмірі 1216,15 грн. та пені в розмірі 1022,62 грн. за період з 23.11.2006 року по 20.10.2009 року є необґрунтованим, оскільки за даний період Управлінням Пенсійного фонду України у Пустомитівському районі вже виносились рішення №185 від 25.03.2008 року; №605 від 08.09.2008 року; №346 від 14.05.2009 року; №347 від 14.05.2009 року; №348 від 14.05.2009 року про застосування фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, отже оскаржуване рішення охоплює однакові періоди застосування фінансових санкцій. При цьому позивач покликався на п.п. 9.3.2 п.9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року №21-1.
Крім цього, 12.05.2010 року позивачем було подано доповнення до позовної заяви, в якому зазначено, що фінансові санкції, які застосовані на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є адміністративно-господарськими санкціями, а відповідно до ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення.
Представник відповідача проти позову заперечив, в судовому засіданні пояснив, що оскаржуване рішення прийнято із дотриманням норм чинного законодавства, зокрема, у відповідності до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, а тому позов є безпідставним і не підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд виходив з наступного.
Позивач Приватне підприємство «Проект-Стиль»є суб'єктом підприємницької діяльності та зареєстрований платником внесків до Пенсійного фонду на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за №2217. Розмір страхових внесків 32% на рахунок 25609311225 та 1-5% на рахунок 25600310225 у Пустомитівському відділенні ВАТ «ДОБУ»№6381 МФО 385231, зазначений у повідомленні про реєстрацію платника страхових внесків від 04 квітня 2005 року.
Рішенням Пенсійного фонду України у Пустомитівському районі №1022 від 02.12.2009 року до ПП «Проект-Стиль»застосовано фінансові санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким застосовані штрафні санкції в розмірі 10% - 1216,15 грн. та нарахована пеня в розмірі 1022,62 грн. в розмірі 0,1 % на суми недоїмки і фінансових санкцій за період з 23.11.2006 року до 20.10.2009 року. Згідно розрахунку фінансової санкції та пені по особовому рахунку 4%,32%,42% (Розділ І) за період з 10.11.2006 р. по 16.03.2009 р. доданого до оскаржуваного рішення, сума розрахунку штрафної санкції становить 1216,15 грн., сума розрахунку пені - 1022,53 грн.
В матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків по сплаті страхових внесків, недоїмки, пені та штрафу, підписаними представниками обох сторін, яким встановлено, що за позивачем станом на 01.01.2010 року значиться заборгованість по страховим внескам по особовому рахунку 32% (Розділ І) в розмірі 2 238,77 грн. та заборгованість по страховим внескам по особовому рахунку 1%-5% (Розділ І) в розмірі 223,39 грн.
Також в судовому засіданні встановлено, що Рішеннями УПФУ у Пустомитівському районі №185 від 25 березня 2008 року, №605 від 08 вересня 2008 року, №346 від 14 травня 2009 року, №347 від 14 травня 2009 року, №348 від 14 травня 2009 року до позивача було застосовано фінансові санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, якими застосовані штрафні санкції та пеня згідно даних картки особового рахунку платника 1%-5% (Розділ 1).
Частиною другою ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах і у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відносини у сфері пенсійного забезпечення базуються на Конституції України, складаються з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України №1058-ГУ від 09.07.2003 р., а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
З 01.01.2004 р. набрав чинності Закон України №1058-ІУ від 09.07.2003 р., який відповідно до статті 5 регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 1 статті 14 вищенаведеного Закону передбачено, що страхувальниками є підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи, включаючи юридичні та фізичні особи на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно - правового характеру для осіб, зазначених у п. п. 1, 10, 15 ст. 11 цього Закону.
Згідно ст. 18 Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003р страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом і не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003 року страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (доход).
У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду. У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Перерахування страхових внесків повинно здійснюватися страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до ст.58 Закону України №1058-ІУ від 09.07.03р. Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.
Згідно із статтею 64 Закону України №1058-ІУ від 09.07.03р. УПФУ здійснює контроль за правильним нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також здійснює контроль за їх цільовим використання коштів.
Відповідальність страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачена статтею 106 Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003 р.
Відповідно до цього Закону та пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року N 121. Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N 21-1 було затверджено інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року №64/8663, (далі -Інструкція).
Ця Інструкція визначає процедуру реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Відповідно до ст. 12.1 Інструкції контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів здійснюється органами Пенсійного фонду України відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування".
Частиною 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції:
1) у разі ухилення страхувальників, зазначених у пунктах 1 - 5 статті 14 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік в територіальних органах Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які підлягають сплаті за період ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Крім того, відповідно до пп. 9.2. Інструкції, фінансові санкції, зазначені у підпунктах 9.3.2.-9.3.7 пункту 9.3 Інструкції, застосовуються органами Пенсійного фонду України до страхувальників, визначених пунктами 2.1.1-2.1.5 пункту 2.1 цієї Інструкції.
П.п. 9.3.2. Інструкції визначає, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Враховуючи вищенаведене, неправомірними є доводи скаржника що оскаржуване рішення охоплює однакові періоди застосування фінансових санкцій, так як розрахунок фінансових санкцій та пені здійснювався на підставі даних картки особового рахунку ( п.9.3.2 Інструкції №21-1), яка формується за даними звітів платника розрахованих самостійно та поданих до органу Пенсійного фонду, в якому такий платник зареєстрований.
Нараховані за рішенням №1022 від 02.12.2009 року фінансові санкції та пеня, були застосовані до ПП «Проект-Стиль»у зв'язку з тим, що підприємством допущено несвоєчасну сплату страхових внесків нарахованих платником у розрахунковій звітності у рядку 8.1 на фонд оплати праці, про що свідчить картка особового рахунку платника, який має найманих працівників (32%, 42%,4% Розділ І). Надходження коштів для сплати страхових внесків у рядку 8.1 розрахункової звітності передбачено на р/р25609311225 ВАТ ДОБУ.
А рішення №185 від 25 березня 2008 року, №605 від 08 вересня 2008 року, №346 від 14 травня 2009 року, №347 від 14 травня 2009 року, №348 від 14 травня 2009 р. прийнято УПФУ у Пустомитівському районі згідно картки особового рахунку платника, який має найманих працівників (1%-5%Розділ І), яка ведеться щодо обліку страхових внесків нарахованих (утриманих із заробітної плати працівників) платниками у розрахунковій звітності у рядку 8.2 на фонд оплати праці. Надходження коштів для сплати страхових внесків у рядку 8.2 розрахункової звітності передбачено на р/р 25600310225 ВАТ ДОБУ.
Отже, аналізуючи дані картки особового рахунку платника представлених УПФУ у Пустомитівському районі, які є підставою для застосування фінансових санкцій, суд вбачає, що рішення №1022 від 02.12.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду прийняті відповідачем в межах його повноважень та у відповідності до норм діючого законодавства. Нараховані за рішеннями фінансові санкції та пеня, були застосовані до платника, у зв'язку із систематичним порушенням термінів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України з фонду оплати праці з підстави їх обліку в окремих картках особових рахунків позивача. Як вбачається із розрахунків штрафних санкцій позивачеві фінансові санкції та пеня нараховувалися в порядку та у розмірі чітко передбаченому ч. 9 ст. 106 Закону та у відповідності до Інструкції.
Доказів, що ПП «Проект -Стиль»своєчасно сплатило страхові внески, суду не надано.
Посилання позивача про порушення органом пенсійного фонду строків застосування фінансових санкцій до позивача, які встановлені статтею 250 Господарського кодексу України суд не приймає до уваги, оскільки адміністративні господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом законодавчо-встановлених правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Крім цього, суд зазначає, що правовідносини між сторонами виникли не у сфері господарсько -правових відносин, а у сфері адміністративно-управлінських відносин з приводу загальнообов'язкового пенсійного страхування.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, оцінивши матеріали справи, пояснення представників сторін прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 98, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), суд -
В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Проект-Стиль»до Управління Пенсійного фонду України у Пустомитівському районі про визнання нечинним рішення №1022 від 02.12.2009 року про застосування штрафних санкцій та пені, відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Тертичний В.Г.