Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
15 квітня 2021 р. справа № 520/3004/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Біленського О.О.,
при секретарі судового засідання - Дорощенко К.В.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Петренко О.В.,
представника відповідача - не прибув,
представника третьої особи ОСОБА_2 - Прилипко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 44045469, 61007, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, 5), третя особа - ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гайнутдінова О.В. від 17 вересня 2020 року в межах виконавчого провадження №63016325 про стягнення виконавчого збору.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Визнано обов'язковою участь позивача ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в судовому засіданні для надання особистих пояснень. Призначено підготовче засідання по адміністративній справі на 10.03.2021 року об 11:00 год.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 року зупинено провадження в адміністративній справі №520/3004/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 44045469, 61007, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, 5), третя особа - ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), про визнання протиправною та скасування постанови до одужання ОСОБА_1 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 року поновлено провадження у справі №520/3004/21.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 10 лютого 2021 року ОСОБА_1 дізналася, що 17 вересня 2020 року державним виконавцем Гайнутдіновою О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63016325 з примусового виконання виконавчого листа від 18.08.2020, виданою на виконання рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 26.11.2019 у справі № 645/1000/19. У вказаній постанові про відкриття виконавчого провадження, зокрема зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Також 17 вересня 2020 року державним виконавцем Гайнутдіновою О.В. було винесено постанову про стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 10000,00 грн. Про вказані обставини та про виконавче провадження № 63016325 ОСОБА_1 стало відомо лише 10 лютого 2021 року, коли за розкладом, встановленим рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 26.11.2019 у справі №645/1000/19 ОСОБА_2 прийшов відвідати сина ОСОБА_3 , разом з державним виконавцем Гайнутдіновою О.В. Постанову про відкриття виконавчого провадження №63016325 ОСОБА_1 не отримувала. ОСОБА_1 вважає постанову від 17.09.2020 про стягнення виконавчого збору протиправною, винесеною з порушенням норм чинного законодавства України, а отже такою, що підлягає скасуванню, оскільки після ухвалення Фрунзенським районним судом міста Харкова рішення від 26.11.2019 у справі №645/1000/19 вона добровільно виконувала рішення суду, жодних перешкод для спілкування батька з дитиною не чинила. Позивач також зазначила, що з дня відкриття виконавчого провадження № 63016325 - 17.09.2020 року по 10.02.2021 року державний виконавець Гайнутдінова О.В. не вчиняла жодних дій, спрямованих на примусове виконання рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 26.11.2019 у справі №645/1000/19, не здійснювала перевірок щодо виконання нього рішення, не складала жодних актів, що, на думку ОСОБА_1 , свідчить про відсутність підстав для стягнення виконавчого збору.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов. Однак, вказаний відзив на адміністративний позов не приймається судом оскільки відсутні докази його надіслання (надання) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Представник третьої особи надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що позивач вказує, що вона добровільно виконувала рішення суду, жодних перешкод для спілкування батька з дитиною не чинила, про що, зокрема, свідчить і той факт, що протягом майже 8 місяців стягувач не звертався до суду із заявою про отримання виконавчого документу. Вказана обставина не відповідає дійсності, у зв'язку з тим, що третя особа безліч разів намагалась домогтися зустрічей із сином у добровільному порядку. Незвернення останнього до суду для отримання виконавчого листа жодним чином не свідчить про добровільне виконання рішення суду позивачем, а вказує на те, що третя особа прагнула обійти процедуру примусового виконання рішень задля збереження сталого психічного розвитку дитини, не долучати його до спілкування із державним виконавцем, уникнути бюрократичної процедури з отримання виконавчого листа та подальшого його направлення для виконання. Проте, розуміючи, що домогтися від позивача добровільного виконання рішення суду буде неможливо, у зв'язку з неодноразовими дзвінками на мобільний телефон позивача та сина з метою визначити місце зустрічей із дитиною, на які останні не відповідали, чи відмовляли у зустрічі, звернувся до суду за виданою виконавчого листа та 11.09.2020 року звернувся до Державної виконавчої служби. На думку третьої особи, доводи позивача про добровільне виконання ним рішення суду не відповідає дійсності, а сам по собі факт відкриття виконавчого провадження додатково свідчить про те, що таке рішення не виконувалось у добровільному порядку. Третя особа зазначила, що незалежно від проведених виконавцем дій, законодавцем імперативно визначено, що державний виконавець зобов'язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору разом із постановою про відкриття виконавчого провадження, що й було зроблено відповідачем. З огляду на викладене, просив суд у задоволенні позову ОСОБА_1 до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця - відмовити у повному обсязі.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали адміністративний позов та просили суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Представник третьої особи у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно з вимогами ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Спірні правовідносини склались з приводу правомірності винесення державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гайнутдіновою О.В. постанови про стягнення виконавчого збору від 17 вересня 2020 року в межах виконавчого провадження №63016325, а відтак при розв'язанні спору слід виходити з положень Закону України “Про виконавче провадження”, згідно зі ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Немишлянському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) перебуває виконавче провадження ВП №63016325 за виконавчим листом №645/1000/19 про встановлення наступного порядку участі у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши час: перша, третя субота місяця та друга, четверта неділя місяця з 10-00 до 19-00 год., кожна середа з 18:00 до 20:00; половину весняних, зимових, літніх та осінніх канікул, за згодою дитини. Зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в установлений судом порядок.
17.09.2020 року, керуючись ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копія постанови була направлена сторонам виконавчого провадження.
Також судом встановлено, що 17.09.2020 року, керуючись ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 10000,00 грн..
23.02.2021 року, керуючись п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з тим, що згідно акту державного виконавця від 10 лютого 2021 року, виходом державного виконавця за адресою АДРЕСА_3 , встановлено що боржник ОСОБА_1 не чинить перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_4 стягувачу за виконавчим документом ОСОБА_2 . Державним виконавцем доведено до боржника резолютивну частину рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова №645/1000/19 від 18 серпня 2020 року.
Оскільки боржником виконавчий збір та витрати виконавчого провадження по ВП №63016325 сплачено не було, державним виконавцем винесено їх в окремі виконавчі провадження ВП №64623485, №64623575.
Позивач, не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII від 03 липня 2018 року).
За приписами частин п'ятої та шостої статті 26 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 27 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
З аналізу вказаних норм Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Відповідно до частини п'ятої статті 27 №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини дев'ятої статті 27 вказаного Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
З вказаного слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Відповідно до частини третьої статті 40 вказаного Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору (не пізніше наступного робочого дня) з дня закінчення виконавчого провадження є те, що виконавчий збір не стягнуто.
Судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №63016325 винесена 17 вересня 2020 року. Одночасно, 17.09.2020 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, як це передбачено частиною 4 статті 27 Закону №1404-VІІІ.
Водночас, постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №63016325, у зв'язку з виконанням рішення суду винесена державним виконавцем лише 23.02.2021 року.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем, правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею 27 Закону №1404-VIII, було прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору.
Судом встановлено, що рішення в добровільному порядку не виконано, а тому дії виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд критично відноситься до посилань позивача про добровільне виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження, оскільки відкриття провадження з примусового виконання рішення (будь-яка дія або сукупність дій) уже свідчить про те, що таке рішення не виконувалося добровільно, а при виконанні рішень про встановлення побачення з дитиною строку для добровільного виконання рішення Законом не передбачено.
У даному випадку, те що позивачка не чинила перешкод у спілкуванні батька з сином свідчить про фактичне виконання рішення, а не про добровільне його виконання.
При цьому, з пояснень третьої особи - батька дитини (стягувача), судом встановлено, що він намагався домогтися зустрічей із сином у добровільному порядку, однак на телефонні дзвіки не відповідали, чи відмовляли у зустрічі. Крім того, ОСОБА_2 повідомив суду, що ним вчинялися неодноразові виїзди за місцезнаходженням дитини, здійснювались телефонні дзвінки та переписка в менеджері між позивачем та третьою особою, між третьою особою та його сином, які свідчать про неможливість зустрітися із сином.
Враховуючи, що добровільного виконання рішення не відбулося, державним виконавцем правомірно розпочато примусове виконання виконавчого документа та одночасно стягнуто виконавчий збір.
За такого правового регулювання та обставин справи суд приходить до висновку, що державний виконавець під час винесення оскаржуваної постанови діяла на підставі та в межах своїх повноважень, тому вимога позивача про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гайнутдінової О.В. від 17 вересня 2020 року в межах виконавчого провадження №63016325 про стягнення виконавчого збору, є безпідставною, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28.04.2020 року у справі №480/3452/19.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 44045469, 61007, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, 5), третя особа - ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та проголошено 15.04.2021 року.
Суддя Біленський О.О.