справа№380/2646/21
14 квітня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м. Львова Львівської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Смолинець Ярослав Іванович, звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м. Львова Львівської області (далі - Управління ДКС України у Залізничному районі м. Львова), в якому просить:
- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у Львівській області від 04.02.2021 №1300-5604-8/10402 щодо формування подання на повернення коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від вартості об'єкту нерухомого майна в сумі 7 200 грн, сплаченого згідно до квитанції від 23.09.2020 №137, при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 23.09.2020;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області сформувати подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі продажу квартири від 23.09.2020 у розмірі в сумі 7 200 грн, сплаченого згідно до квитанції від 23.09.2020 №137.
Позовні вимоги обґрунтовані такими обставинами. Позивач зазначає, що вона вперше придбала житло, а саме квартиру АДРЕСА_1 та при укладенні договору безпідставно сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного майна. Вважає, що має право на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості вказаної квартири в сумі 7 200 грн, тому звернулася до відповідача з заявою про повернення безпідставно сплачених коштів з підстав придбання квартири вперше. ГУ ПФУ у Львівській області відмовлено у задоволенні заяви. На думку ОСОБА_1 , відповідач необґрунтовано відмовив у поверненні безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, що зумовило звернення до суду з даним позовом.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть якого полягає у такому. До компетенції ГУ ПФУ у Львівській області не належить вирішення питання про звільнення від сплати збору осіб, які придбавають майно вперше та підтвердження факту придбання житла вперше. Окрім цього, ГУ ПФУ у Львівській області не володіє інформацією щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, тому не має можливості встановити факти придбання житла фізичними особами вперше. Просить у задоволені позову відмовити повністю.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, УДКС України у Залізничному районі м. Львова Львівської області не скористалася своїм правом на подачу пояснень у справі.
Ухвалою від 05.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Представником позивача 12.03.2021 (вх.№2735ел) подано клопотання про залучення третьої особи.
Ухвалою від 16.03.2021 у задоволенні клопотання представника позивача про залучення третьої особи відмовлено.
Ухвалою від 07.04.2021 ОСОБА_1 повернуто надмірно зарахований до бюджету судовий збір в сумі 908 грн, сплачений відповідно до квитанції від 12.02.2021 №ПН12124.
Відповідачем 13.04.2021 (вх.№24880) надіслано відзив на позовну заяву.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.09.2020, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гнідець С.І. та зареєстрованого у реєстрі за №179.
Продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за ціною 720 000 грн.
ОСОБА_1 23.09.2020 сплатила 7 200 грн збору на казначейський рахунок ГУ ПФУ у Львівській області, що підтверджується квитанцією №137 від 23.09.2020 .
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.09.2020 №54209147 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 .
Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 18.01.2021 №240770433 містить відомості про наявність у власності ОСОБА_1 лише квартира за адресою: АДРЕСА_2 (право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу від 23.09.2020 №179).
Позивач звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області з заявою про повернення безпідставно сплаченого збору у розмірі 1% від вартості квартири АДРЕСА_1 .
Листом від 04.02.2021 №1300-5604-8/10402 ГУ ПФУ у Львівській області відмовлено позивачу у задоволенні заяви про повернення сплачених коштів у зв'язку з тим, що з 26.09.2020 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 “Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій”. Відповідно до підпунктів “б”, “в”, і “г” пункту 15-2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій №1740 від 03.11.1998, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна з 26.09.2020 не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР).
У відповідності до пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 400/97-ВР врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку № 1740 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Отже, із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Водночас, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна можлива за наявності документа про підтвердження сплати такого збору. Жодних винятків для процедури посвідчення або реєстрації таких договорів не передбачено.
Інформація щодо реєстрації нерухомого майна, що перебуває у власності фізичних та юридичних осіб міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Підстави та процедуру надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок №1127).
Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що інформація з Державного реєстру прав у паперовій формі надається за заявою особи, яка бажає отримати таку інформацію, або уповноваженої нею особи шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав, фронт-офісу або нотаріуса.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1127 інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в ньому, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити, крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб'єкта або об'єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у хронологічному порядку.
Відповідно до статті 3 Закону № 400/97-ВР платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують до Державного бюджету України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 “Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету” контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 “Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна”, покладений на Пенсійний фонд України.
Системний аналіз вказаних норм Закону та Порядку дає підстави стверджувати, що громадяни, які придбавають нерухоме майно вперше, звільнені від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тому не є платниками такого збору.
Наявною у матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 18.01.2021 №240770433 підтверджено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.09.2020, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гнідець С.І. та зареєстрованого у реєстрі за №179.
Судом не здобуто доказів придбання чи одержання житла позивачем раніше.
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.09.2020 №54209147 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 .
Вказане свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 23.09.2020 вперше придбала нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_1 ) за договором купівлі-продажу і при його нотаріальному посвідченні сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості такого в сумі 7 200 грн.
Придбання ОСОБА_1 житла вперше зумовлює у неї наявність права на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу такого житла.
Доводи ГУ ПФУ у Львівській області про відсутність в Управління інформації стосовно прав власності громадян на нерухоме майно і неможливість встановлення придбавання житла конкретною особою вперше є безпідставними, оскільки відповідач наділений правом подання у встановленому законом порядку запиту на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Відмова ГУ ПФУ у Львівській області в повернені позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу в сумі 7 200 грн порушує право позивача на пільгу, передбачену чинним законодавством при придбанні житла вперше. Тому така відмова є протиправною.
Підпунктом 7 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011, передбачено, що казначейство України здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.
Згідно з пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Мінфіну від 03.09.2013 №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
У відповідності до пункту 7.2 цього Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено, зокрема механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Представником позивача подано таку заяву ГУ ПФУ у Львівській області 21.10.2020.
Однак, як встановлено судом, ГУ ПФУ у Львівській області відмовлено у задоволенні заяви, тому подання відповідної форми до Казначейства не подавалося.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач вказаного обов'язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо правомірності відмови позивачу у поверненні помилково сплаченого збору.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною відмови ГУ ПФУ у Львівській області від 04.02.2021 №1300-5604-8/10402, суд зазначає таке.
Відмовивши позивачу у формуванні подання про повернення коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від вартості об'єкту нерухомого майна в сумі 7 200 грн, сплаченого згідно квитанції від 23.09.2020 №137, при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 23.09.2020, відповідач вчинив відповідні дії.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд зазначає, що дії відповідача щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, не відповідають визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому такі слід визнати протиправними, задовольнивши першу позовну вимогу шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Друга позовна вимога про зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області сформувати подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі продажу квартири від 23.09.2020 у розмірі в сумі 7 200 грн, сплаченого згідно квитанції від 23.09.2020 №137, є похідною від першої позовної вимоги, тому також підлягає до задоволення.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 242 КАС України судом при ухваленні даного рішення врахована правова позиція в подібних правовідносинах, сформована Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі №819/1498/17 та від 31.01.2018 у справі № 819/1667/17.
Позивач просить вирішити питання про стягнення з відповідача понесені ним судові витрати.
При вирішенні цього питання, суд враховує таке.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Професійна правова допомога ОСОБА_1 надавалася адвокатом ОСОБА_3 (свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 17.07.2018 №001036) на підставі договору про надання правової допомоги від 25.01.2021 №1, який наявний у матеріалах справи.
Вид наданих ОСОБА_1 послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується актом виконаних робіт від 25.01.2021 №1.
Згідно з вказаним актом ОСОБА_1 надано такі послуги: усні правові консультації та роз'яснення, аналіз правозастосовної практики Верховного Суду (вартість 500 грн); складання заяви про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі продажу квартири від 23.09.2020 у розмірі в сумі 7 200 грн (вартість 500 грн); складання позовної заяви для подачі у суд (вартість 1 000 грн).
Відповідно до рахунку-фактурі від 18.02.2021 №18/02/21 вартість за правову допомогу становить 2 000 грн.
Оплата послуг за правову допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги від 25.01.2021 №1 здійснена в розмірі 2 000 грн, що підтверджується квитанцією від 19.02.2021 №879K-8343-3KKM-7С0H.
Відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу з тих підстав, що дана справа віднесена до категорії справ незначної складності, тому заявлені представником позивача кошти у сумі 2 000 грн, є неспівмірними до даної категорії справ та з обсягом наданих адвокатом послуг.
Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Зазначені норми (статті 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Додані до матеріалів справи документів підтверджують надання адвокатом Смолинцем Я.І. професійної правової допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги, а акт виконаних робіт підтверджує понесення позивачем витрат на правову допомогу.
Судом встановлено, що понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу пов'язані із юридичним супроводом даної справи, підтверджені належними та допустимими доказами та є співмірними з предметом позову.
Тому судом не беруться до уваги заперечення відповідача.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищенаведене в сукупності та висновок суду про повне задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 2 000 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору 908 грн, сплаченого за квитанцією №ПН12123 від 12.02.2021.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м. Львова Львівської області (вул. Виговського, буд. 34, м. Львів, 79022, код ЄДРПОУ 38007594) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) сформувати до Управління Державної казначейської служби України у Залізничному районі м. Львова Львівської області (вул. Виговського, буд. 34, м. Львів, 79022, код ЄДРПОУ 38007594) подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7 200 (сім тисяч двісті) грн, сплаченого відповідно до квитанції від 23.09.2020 №137.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 000 (дві тисячі) грн судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 908 (дев'ятсот вісім) грн судових витрат у вигляді судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.П. Хома