ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"29" квітня 2010 р. Справа № 2a-180/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Могили А.Б.
з участю секретаря Надраги Л.Я.
представника позивача Урядка Р.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області, вул. Грушевського, 16, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область, 77500 до ОСОБА_2, АДРЕСА_1 про стягнення податкового боргу за рахунок активів боржника в сумі 7015,90 грн., -
Долинська об'єднана державна податкова інспекція в Івано-Франківської області звернулася в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу за рахунок активів боржника в сумі 7015,90 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення статі 9 Закону України «Про систему оподаткування», статті 2, 17 «Про плату за землю», ч.4 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»допущено заборгованість з орендної плати за землю за 2009 рік в сумі 6947,54 грн. та плати за торговий патент в сумі 68,36 грн. .
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, хоча повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, правом подання письмових заперечень проти позову не скористався. Причини неявки суду невідомі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідач 16 травня 2003 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 від 16.05.2003 року. В порушення норм Закону України «Про плату за землю», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідач допустив податкову заборгованість в розмірі 7015,9 грн.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закон України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Згідно частини 2 статті 2 вказаного Закону власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Закон України «Про систему оподаткування»визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) належать плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).
Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закон України «Про плату за землю», платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями..
Відповідачем подано податкову декларацію оплати за оренду земельної ділянки державної і комунальної власності, згідно якої, ним нарахована щомісячна плата в розмірі 622,34 грн.
Судом встановлено, що відповідачем в 2009 році несплачено орендну плату, що є порушенням норми Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про систему оподаткування». Сума податкового боргу відповідача за 2009 рік становить -6947,54 грн.
В статті 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» зазначено, що торговий патент -це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу зазначеними у цьому законі видами підприємницької діяльності.
Згідно частини 4 ст. 3 цього ж Закону вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів. Вартість торгового патенту за календарний місяць встановлюється у межах таких граничних рівнів: на території міста Києва, обласних центрів -від 60 до 320 гривень; на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів -від 30 до 160 гривень; на території інших населених пунктів -до 80 гривень.
Відповідно до ч.5 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»оплата вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності провадиться щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 зазначеного Закону зазначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Судом встановлено, що позивач відповідно до підпункту 6.2.3. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»надіслав відповідачу 23 лютого 2009 року першу податкову вимогу № 1/602, 27 березня 2009 року -другу податкову вимогу № 2/1226. Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом.
Згідно підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума податкових зобов'язань в розмірі 7015,90 гривень є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
За таких обставин суд приходить до висновку, що сума податкового боргу підлягає стягненню з відповідача.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід бюджету податковий борг у сумі 7015 (сім тисяч пятнадцять) грн. 90 коп..
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. В разі подання заяви про апеляційне оскарження судового рішення, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня складання її в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяви про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Суддя (підпис) Могила А.Б.
Постанова в повному обсязі складена 05.05.2009 року.