Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову в ухваленні додаткового рішення
15 квітня 2021 р. Справа №200/1895/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., розглянув у порядку письмового провадження заяву представникаСеліванової ОСОБА_1 ухвалення додаткового рішення по справі №200/1895/21-а за позовом ОСОБА_2 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2021 адміністративний позов ОСОБА_2 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії з 01.11.2020.
Зобов'язаноБахмутсько-Лиманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити та виплатити ОСОБА_2 пенсію з 01.11.2020 з виплатою виниклої заборгованості.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судові витрати у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок на користь ОСОБА_2 . У квітні 2021 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив вирішити питання стосовно судових витрат, понесених позивачем у зв'язку із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 17338,00 грн.
Представником Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області було надано до суду письмові пояснення у яких відповідач просив відмовити у повному обсязі у задоволенні зазначеної заяви.
Розглянувши зазначену заяву про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною 3 статті 252КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України,розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом врішенні Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2021, вирішено питання тільки про стягнення судових витрат, понесених позивачем на сплату судового збору у розмірі 908,00 грн., питання стосовно судових витрат, понесених позивачем у зв'язку із наданням професійної правничої допомоги не вирішувалось.
Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу витрат за надані правничі послуги адвоката, суд зазначає, що пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За нормою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, як вже зазначалось частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, з аналізу наведених правових норм випливає, що судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, які є документально підтвердженими.
В обґрунтування вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, до суду надано копію договору на надання правової допомоги №4-С від 26.11.2020;копію додаткової угоди № 1 від 26.11.2020 до договору №4-С від 26.11.2020; додаткової угоди № 2 від 21.12.2020до договору №4-С від 26.11.2020; копію акту прийому-здачі виконаних робіт від 31.12.2021 по вказаному договору №4-С від 26.11.2020.
З акту прийому-передачі виконаних робіт по вказаному договору вбачається, що адвокат виконав та передав позивачу послуги, вартість яких складає 17338,00 грн.
Суд зазначає, що квитанції, яка б свідчила про оплату виконаних робіт на суму 17338,00 грн. до суду надано не було.
Згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне у тому числі доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481 “Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення”, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 01.10.2013 за № 1686/24218.
Таким чином, суд вважає, що в разі проведення готівкових розрахунків між адвокатом та клієнтом (що і має місце в контексті даного спору), у тому числі для належного дотримання вимог податкового законодавства, рух коштів повинен бути відображений в Книзі обліку доходів та витрат.
Суд наголошує, що доказів ведення Книги обліку доходів та витрат до суду надано не було.
Як передбачено ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, в контексті викладеного, з урахуванням предмету даного адміністративного спору, суд вважає, що витрати у загальній сумі по 17338,00 грн. є неспівмірними та не обґрунтованими із наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.
Враховуючи те, що наданими документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат (на суму 17338,00 грн.) на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, суд вважає, що заява про вирішення питання щодо судових витрат на правову допомогу по адміністративній справі задоволенню не підлягає.
У зв'язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку, що у задоволеннізаяви представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по справі №200/1895/21-а потрібно відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 252, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заявипредставника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по справі №200/1895/21-а - відмовити.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Донецького окружного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя І.О. Голошивець