Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 квітня 2021 р. Справа№200/1402/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Маріупольського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області (вул. Зелінського, б. 27а, м. Маріуполь, ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є пенсіонером та перебуває на обліку в установі відповідача. 13.11.2020 року позивач звенувся до відповідача із заявою про отримання інформації щодо правильності нарахування пенсії. У грудні 2020 року позивач отримав лист від відповідача, з якого довідався, що йому не зараховано до пільгового стажу роботи за Списком №1: період навчання з 01.09.1981 року по 20.07.1984 року, що складає 2 роки 10 місяців 20 днів; період проходження строкової військової служби з 20.11.1984 року по 21.10.1986 року, що складає 1 рік 11 місяців 2 дні. Проте позивач наголошує, що у відповідача були наявні вичерпні докази для зарахування вищевказаних періодів до пільгового стажу та просить суд:
поновити строк звернення до суду з позовною заявою в зв'язку з тим, що позивач вперше дізнався 03.12.2020 року про те, що відповідач не врахував до спеціального стажу роботи за Списком №1 періоди: навчання з 01.09.1981 року по 20.07.1984року, проходження строкової військової служби з 20.11.1984 року по 21.10.1986 року;
визнати протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не врахування до спеціального стажу роботи за Списком №1: періоди навчання з 01.09.1981 року по 20.07.1984 року, проходження строкової військової служби з 20.11.1984 року по 21.10.1986 року;
зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати позивачу до спеціального стажу роботи період навчання за Списком №1: з 01.09.1981 року по 20.07.1984 року, проходження строкової військової служби з 20.11.1984 року по 21.10.1986 року;
зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861) зробити перерахунок, нарахування та виплату його пенсії з врахуванням до спеціального стажу за Списком №1: з 01.09.1981 року по 20.07.1984 року, проходження строкової військової служби з 20.11.1984 року по 21.10.1986 року з 05.11.2012 року з врахуванням вже раніше виплачених йому сум.
Ухвалою суду від 15.02.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено засідання по справі.
У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на безпідставність позиції ОСОБА_1 та зазначив, що спірні періоди роботи не зараховані до пільгового стажу в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.11.2012 року отримує пільгову пенсію за віком відповідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 : з 01.09.1981 року по 20.07.1984 року навчався за фахом за професією «оператор поста управлення станом горячей прокатки» ПТУ № 99 м. Маріуполя; 23.07.1984 р. прийнятий у Листопрокатний цех слюсарем по ремонту обладнання; 07.09.1984 р. переведено там же оператором поста управління стана гарячей прокатки дана професія передбачена Списком №1.; 10.11.1984 р. звільнений по уходу в армію; з 20.11.1984 року по 21.10.1986 року - служба в армії; 10.12.1986 року-прийнятий у Листопрокатний цех- 4500 термістом прокату у металургійний комбінат «ім. Ілліча», дана професія передбачена Списком №1.
З 01.10.2017 року проведено перерахунок пенсій із застосуванням середнього показника заробітної плати в Україні в розмірі 3 764,40 грн. З 01.03.2019 року проведено індексацію пенсії. З 01.04.2020 року проведено перерахунок згідно ч. 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 01.08.2020 року згідно проведено перерахунок пенсії відповідно ст.42 Закону на підставі заяви № 7330 від 22.07.2020 року.
13.11.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання інформації щодо правильності нарахування пенсії.
У грудні 2020 року позивач отримав лист від відповідача, з якого довідався, що йому не зараховано до пільгового стажу роботи за Списком №1: період навчання з 01.09.1981 року по 20.07.1984 року, що складає 2 роки 10 місяців 20 днів; період проходження строкової військової служби з 20.11.1984 року по 21.10.1986 року, що складає 1 рік 11 місяців 2 дні.
З приводу строку звернення до суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на перерахунок пенсії у визначеному законодавством порядку), легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Суд, вирішуючи питання про застосування до позивача строків, визначених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України при зверненні з адміністративним позовом щодо визнання неправомірними дій відповідача при розгляді заяви про призначення пенсії, повинен перевірити правомірність дій пенсійного органу при розгляді заяви позивача про її перерахунок та взяти до уваги права особи на гарантований Конституцією України та міжнародними актами права на судовий захист.
Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення повинно бути прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права, які гарантують право на соціальний захист у старості та додержанням норми процесуального права, а саме щодо права особи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту права на соціальний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Також слід зазначити, що процесуальний закон у частині визначення строків звернення до суду не містить особливостей стосовно спорів у сфері соціального захисту, зокрема, тих, що стосуються регулярних (щомісячних тощо) виплат, які держава в особі її уповноважених суб'єктів владних повноважень з власної вини протягом тривалого часу не виплачувала такій фізичній особі пенсію або виплачувала у неповному розмірі.
Водночас право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
Протиправна невиплата пенсії або протиправне невідновлення виплати пенсії, яке сталося з вини держави в особі її компетентних органів (зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України) може бути віднесене до триваючих правопорушень, оскільки суб'єкт владних повноважень - відповідний орган Пенсійного фонду України - протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його/її право на соціальних захист - пенсійне забезпечення.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Таким чином, норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку виплатою недоплаченої суми пенсії. Зважаючи на те, що не проведення виплати належної суми пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, виплати недоплаченої суми пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
Вищезазначений висновок узгоджується з висновком Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вказаним в постанові від 24.11.2020 року по справі № 815/460/18.
Приводу спірних правових відносин суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», завданням цього Закону є регулювання суспільних відносин в галузі професійної (професійно-технічної) освіти з метою: забезпечення громадянам України, у тому числі особам з особливими освітніми потребами, а також іноземцям та особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, права на здобуття професійної (професійно-технічної) освіти відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, перепідготовку та підвищення кваліфікації; задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках; сприяння в реалізації державної політики зайнятості населення; забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку установ професійної (професійно-технічної) освіти та закладів професійної (професійно-технічної) освіти різних форм власності та підпорядкування.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про професійну-технічну освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувана освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Таким чином, для врахування періоду навчання до пільгового стажу необхідна наявність двох умов: перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців; зарахування на роботу відбувається за набутою в період навчання професією.
Згідно матеріалвів справи, ОСОБА_1 , закінчив навчання 20.07.1984 року навчався за фахом за професією «оператор поста управлення станом горячей прокатки» ПТУ № 99 м. Маріуполя, що підтверджується записами його трудової книжки та довідкою № 229, виданою МВПУ. 23.07.1984 р. позивач працевлаштувався у Листопрокатний цех слюсарем по ремонту обладнання; з 07.09.1984 р. позивача було переведено там же оператором поста управління стана гарячей прокатки дана професія передбачена Списком №1.
Таким чином, період між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу не перевищує трьох місяців, відповідно вимоги зазначеного Закону були виконані, тобто згідно запису № 3 трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 позивач був зарахований на роботу за набутою професією впродовж трьох місяців після закінчення навчання в ПТУ № 99 м. Маріуполя Донецької області. Тому суд вважає, що неврахування періоду навчання позивача з 01.09.1981 року по 20.07.1984 року до пільгового стажу відповідачем є безпідставним.
Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду строкової військової служби служби з 20.11.1984 року по 21.10.1986 року, що складає 1 рік 11 місяців 2 дні.
На підставі абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби (...) зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу (...) особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне за6езпечення"або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно- технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу (...), не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічні положення викладені в частині першій статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до яких військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Тобто, законодавець визначає такі самостійні підстави для зарахування періоду служби до пільгового стажу: якщо на момент призову особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, якщо на момент призову особа працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Як свідчить трудова книжка позивача, він перед призовом на строкову військову службу працював на посаді оператора поста управління стана гарячей прокатки, зазначена професія передбачає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1. Після проходження строкової військової служби позивач з 10.12.1986 року був прийнятий у прийнятий у Листопрокатний цех- 4500 термістом прокату у металургійний комбінат «ім. Ілліча», дана професія передбачена Списком №1, тому період військової служби позивача підлягає зарахуванню до пільгового стажу.
Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 “Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній” у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Тобто, зазначеною нормою встановлено, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах, що є спірним у цій справі) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Відповідно суд наголошує, що трудова книжка позивача містить достатні дані для визначення зазначених періодів в якості пільгового стажу без надання відповідних довідок.
Таким чином період з 20.11.1984 року по 21.10.1986 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.
Резюмуючи зазначене, суд наголошує, що Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
У відповідності до ст. 1 цього Закону, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
Таким чином, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо неврахування в пільговий стаж за списком №1: навчання з 01.09.1981 року по 20.07.1984 року, проходження строкової військової служби з 20.11.1984 року по 21.10.1986 року є протиправною та приходить до висновку про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до спеціального стажу роботи період навчання за Списком №1: з 01.09.1981 року по 20.07.1984 року, проходження строкової військової служби з 20.11.1984 року по 21.10.1986 року та зробити перерахунок, нарахування та виплату пенсії позивача з врахуванням до спеціального стажу за Списком №1: з 01.09.1981 року по 20.07.1984 року, проходження строкової військової служби з 20.11.1984 року по 21.10.1986 року з 05.11.2012 року з врахуванням вже раніше виплачених йому сум.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Маріупольського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області (вул. Зелінського, б. 27а, м. Маріуполь, ЄДРПОУ 42171861) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-задовольнити.
Визнати протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не врахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1: періоди навчання з 01.09.1981 року по 20.07.1984 року, проходження строкової військової служби з 20.11.1984 року по 21.10.1986 року.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи період навчання за Списком №1: з 01.09.1981 року по 20.07.1984 року, проходження строкової військової служби з 20.11.1984 року по 21.10.1986 року.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЕДРПОУ 42171861) зробити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з врахуванням до пільгового стажу за Списком №1: з 01.09.1981 року по 20.07.1984 року, проходження строкової військової служби з 20.11.1984 року по 21.10.1986 року з 05.11.2012 року з врахуванням вже раніше виплачених йому сум.
Стягнути з Маріупольського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області (вул. Зелінського, б. 27а, м. Маріуполь, ЄДРПОУ 42171861) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Стойка