Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/200/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марітайм Капітал Менеджмент", м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Ламанова Андрія Івановича, м.Харків
про стягнення 32383,03 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Марітайм Капітал Менеджмент" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ламанова Андрія Івановича, в якому просить стягнути з останнього основну заборгованість у сумі 23863,47 грн., пеню в сумі 2376,72 грн., штраф у сумі 4772,69 грн., 3% річних у сумі 487,03 грн., інфляційні втрати в сумі 883,12 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №31А від 01.09.2017 року. Судові витрати (2102,00 грн. судового збору та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу) позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/200/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Ухвала господарського суду Харківської області від 01.02.2021 року (якою відповідачу було встановлено строк - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву) направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).
Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою господарського суду Харківської області від 01.02.2021 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 01.02.2021 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/200/21 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.
01 вересня 2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Марітайм Капітал Менеджмент" (позивач, Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Ламановим Андрієм Івановичем (відповідач, Орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна № 31А (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення загальною площею 52,0 кв.м.: кімната № 212, яка розміщена за адресою: 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 271, в адміністративно-виробничому блоці ЛВК та знаходиться на балансі ТОВ "МКМ".
Передання позивачем відповідачу приміщення в оренду підтверджується актом приймання - передачі орендованого майна від 01.09.2017 року.
Згідно з п. 3.1. Договору (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 31.08.2018 року), орендна плата складає 4025,00 грн. без ПДВ за перший місяць оренди, а за наступні місяці - з коригуванням на індекс інфляції за відповідний попередній місяць.
Щомісячна орендна плата перераховується Орендарем Орендодавцеві не пізніше 5 числа наступного місяця (п. 3.4. Договору).
Відшкодування витрат на комунальні послуги Орендар проводить за окремим договором (п. 3.2. Договору).
За наявності заборгованості у Орендаря (п. 3.10. Договору) Орендодавець має право зараховувати кошти, що надійшли від Орендаря як погашення заборгованості за оренду за минулі періоди з найбільшим терміном прострочення незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.
Додатковою угодою № 3 від 03.08.2019 року сторони виклали п. 10.1 Договору у наступній редакції: "Цей Договір діє з 01 вересня 2017 року по 31.07.2020 року.".
31.07.2020 року відповідач повернув позивачу орендовані приміщення, що підтверджується актом приймання - передачі орендованого майна від 31.07.2020 року.
Позивач зазначає, що станом на 31.07.2020 року (дата припинення Договору) фактична сума боргу відповідача за Договором становить 23863,47 грн. (без ПДВ), і складається із заборгованості за:
- лютий 2020 року - 4454,01 грн.;
- березень 2020 року - 4418,46 грн.;
- квітень 2020 року - 4502,70 грн.;
- травень 2020 року - 4538,73 грн.;
- червень 2020 року - 4530,01 грн.;
- липень 2020 року - 4534,56 грн. - зменшилася 31.07.2020 р. на 3115,00 грн. (зарахування завдатку) до 1419,56 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
Проте, станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем склала 23863,47 грн.
Станом на момент розгляду справи, відповідач 23863,47 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань за Договором оренди.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд враховує, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень.
Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 23863,47 грн. нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2376,72 грн., штраф у сумі 4772,69 грн., 3% річних у сумі 487,03 грн. та інфляційні втрати в сумі 883,12 грн.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3.5. Договору передбачено, що відповідач, у разі несвоєчасної оплати, повинен сплатити пеню в розмірі 0,04% за кожний день прострочення (включаючи день оплати).
Також пунктом 3.8. Договору встановлено штраф у розмірі 20% від суми заборгованості, якщо на встановлену у п. 3.4. дату розрахунку від Орендаря на розрахунковий рахунок Орендодавця не надійшла орендна плата.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунки пені та штрафу позивача, суд зазначає, що вони є арифметично правильними, а тому вимоги про стягнення пені в сумі 2376,72 грн. та штрафу в сумі 4772,69 грн. підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України гарантовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, зазначає, що вимоги про стягнення 3% річних у сумі 487,03 грн. та інфляційних втрат в сумі 883,12 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Марітайм Капітал Менеджмент" підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Також, позивач в позовній заяві просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Так, відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з статтею 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
За приписами ч.1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження понесених витрат у сумі 7000,00 грн. представник позивача надав лише ордер на надання правової допомоги.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 759, ч.ч. 1, 5 ст. 762, ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 283, 285 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ламанова Андрія Івановича ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марітайм Капітал Менеджмент" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 271, код ЄДРПОУ 40375538) основну заборгованість у сумі 23863,47 грн., пеню в сумі 2376,72 грн., штраф у сумі 4772,69 грн., 3% річних у сумі 487,03 грн., інфляційні втрати в сумі 883,12 грн. та 2270,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 02.04.2021 року.
Суддя О.В. Смірнова