19 травня 2010 року 16:19 Справа № 2а-2049/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Малиш Н.І.,
при секретарі Рожик О.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 30.03.2010р. №00006211702/0,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_3 від 18.01.1997р.;
ОСОБА_2, довіреність б/н від 06.01.2010р.;
від відповідача: Радова С.О., довіреність №1 від 11.01.2010р.;
До Запорізького окружного адміністративного суду звернувся суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 30.03.2010р. №00006211702/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3626 грн.00 коп. за основним платежем та 1813 грн.00 коп. за штрафними санкціями.
Свої вимоги позивач виклав в позовній заяві, в якості нормативних підстав позову посилається на Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та КАС України.
Ухвалою суду від 09.04.2010р. було відкрито провадження по справі.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Зазначили, що податкове повідомлення-рішення від 30.03.2010р. №00006211702/0 винесене необґрунтовано виходячи з наступних підстав:
- перевірка була проведена з порушенням строків проведення планової перевірки.
- у акті виявлені порушення, щодо завищення податкового кредиту, відповідно до ст.7 п.7.4 п.п. 7.4.4 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо товару який знаходиться на складі. Це є необґрунтовані висновки бо весь матеріал та основні засоби (тобто матеріальні активи), які зберігаються на складі придбані для подальшої реалізації. Інші засоби були придбані для забезпечення профілактичних заходів щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та поліпшення виробничого середовища спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням працівників.
- у акті виявлені порушення, щодо завищення позивачем податкового кредиту, відповідно до п.7.4 п.п. 7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо електронних пристроїв комп'ютерної техніки, вентилятора, які використовуються в підприємницької діяльності, щодо ведення підприємницької діяльності та бухгалтерського обліку з поданням листових та електронних звітів до всіх відповідних контролюючих органів. Дане порушення обґрунтовано тим, що момент обстеження у офісі приватного підприємця монітор ТFT 19 Samsung 941 МР та монітор ТFТ 22 LG 228 WA-ВZ не знаходились, в зв'язку з чим представники відповідача зробили висновок, що дану техніку позивач використовував для власних потреб. Однак, даний висновок є необґрунтований, оскільки на час проведення перевірки дана техніка знаходилась на профілактики, а замість її використовувалась списана комп'ютерна техніка, про що є акти списання.
Таким чином, на підставі викладеного в позові, просять суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 30.03.2010р. №00006211702/0.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила. Зазначила, що за результатами планової документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення - рішення №0000621702\0 від 30.03.2010р. яким підприємцю визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3626 грн.00 коп. за основним платежем та 1813 грн.00 коп. за штрафними санкціями.
Донарахування відбулось внаслідок порушення підприємством п.п. 7.4.4 п 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та полягає в неправомірному включенню до податкового кредиту ПДВ на загальну суму 3626 грн.00 коп.
З підстав викладених в запереченні на позовну заяву просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу, а саме - звукозаписуючого пристрою «Камертон».
У засіданні 19.05.2010р., на підставі ст. 160 КАС України, судом проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Сторонам повідомлено про час виготовлення постанови суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.
В період з 26.02.2010р. по 16.03.2010р. (термін перевірки було продовжено на 5 робочих днів з 11.03.2010р. по 16.03.2010р. на підставі Наказу №273 від 10.03.2010р.) була проведена планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особі ОСОБА_1 за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р.
Перевіркою встановлено заниження позитивного значення чистої суми зобов'язань з ПДВ у загальному розмірі 3626 грн.00 коп., що є порушенням вимог п.п. 7.4.4 п 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями.
За результатами перевірки складено акт №126/17-2/2499510439 від 19.03.2010р.
На підставі акту перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000621702\0 від 30.03.2010р., яким визначено суму податкового зобов'язання платника податків в розмірі 5439 грн., з яких 3626 грн. - за основним платежем, 1813 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Штрафні санкції були нараховані на підставі п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Обставини викладені в позові спростовуються слідуючими фактами.
Щодо терміну проведення перевірки та отримання акту перевірки.
Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 було повідомлено про проведення планової документальної перевірки повідомленням від 12.02.2010р. №13/10/17-213, яке було отримано приватним підприємцем особисто 12.02.2010р. В повідомленні вказані строки проведення планової перевірки з 23.02.2010р. по 04.03.2010 року. Позивач надав до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя документи згідно складеного інспектором реєстру та отримав направлення 26.02.2010р. особисто. У зв'язку тим що не були надані банківські виписки, що підтверджується поясненнями ПП ОСОБА_1 04.03.2010р., термін проведення планової перевірки було продовжено на 5 робочих днів на підставі наказу № 273 від 10.03.2010р., направлення № 300201 (з 11.03.2010р. по 16.03.2010р.), яке ПП ОСОБА_1 особисто отримав 11.03.2010 р., про що останній не заперечує.
Твердження позивача щодо неправомірності нарахування податкового зобов'язання та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення спростовується наступним.
Щодо твердження позивача стосовно придбання товарів для забезпечення профілактичних заходів щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та поліпшення виробничого середовища, а також знаходження монітору ТFT 19 Samsung 941 МР та монітору ТFТ 22 LG 228 WA-ВZ на профілактиці, слід зазначити наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, при проведенні планової перевірки СПД ОСОБА_1 було здійснено обстеження місця здійснення підприємницької діяльності, а саме, офісу розташованого за адресою: м. Запоріжжя вул. Кругова 165., на момент обстеження у офісі приватного підприємця монітор ТFT 19 Samsung 941 МР та монітор ТFТ 22 LG 228 WA-ВZ не знаходились. В офісному приміщенні знаходились монітор Рhilips та монітор Sопі, що підтверджується довідкою про обстеження місця здійснення підприємницької діяльності №21 від 15.03.2010р. Таким чином, не надано документальних доказів, що зазначені монітори використовувались для здійснення підприємницької (господарської) діяльності. Щодо твердження позивача стосовно того, що монітори ТFT 19 Samsung 941 МР та монітор ТFТ 22 LG 228 WA-ВZ знаходились на профілактиці, а монітори Рhilips та монітор Sопі були списані, то згідно відомостей зазначених в акті, документи, які б могли це підтвердити до перевірки не надавались. В судовому засіданні позивачем були надані акти списання моніторів Рhilips та Sопі та товарний чек на профілактику моніторів ТFT 19 Samsung 941 МР та ТFТ 22 LG 228 WA-ВZ. Доказів того, що зазначені документи надавались до перевірки суду не надано, що підтверджується тим, що при направленні заперечень (скарги) таких доказів не додано.
Крім того, при проведенні перевірки було встановлено, що ПП ОСОБА_1 не використовує при здійснені підприємницької діяльності працю найманих працівників, тому придбані товари не можуть використовуватись для забезпечення профілактичних заходів щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та поліпшення виробничого середовища спрямованого на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням працівників. У акті виконаних робіт від 23.03.2010р. № 3130, який було надано до заперечення до акту перевірки не визначено коли монітори були здані у профілактику та не підтверджено документами про сплату за вказані послуги.
Також, інспектором надано письмовий запит від 04.03.2010р. № 6073/10/17-213, щодо надання для перевірки: договори оренди або договори купівлі-продажу офісного приміщення та складських приміщень; договори з постачальниками та покупцями, який приватний підприємець отримав особисто. Але вищезазначені документи не були надані до перевірки. Таким чином, факт наявності складських приміщень, на яких зберігались би матеріали та основні засоби, документально не підтверджений.
Позивачем не доведений факт використання в його підприємницькій (господарській) діяльності всіх зазначених ним товарів та матеріалів, які були включені до складу податкового кредиту.
При проведенні планової перевірки позивача встановлено заниження позитивного значення чистої суми зобов'язань з ПДВ у загальному розмірі 3626 грн.00 коп.
Поняття податкового кредиту визначено в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі - Закон №168/97-ВР).
Відповідно до Закону №168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Питання щодо визначення та нарахування податкового кредиту визначені в п.7.4 ст.7 Законі України «Про податок на додану вартість».
Згідно з пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до абз.2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
За порушення вимог пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідальність передбачена п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до п.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не надано суду належних документальних доказів, які б підтверджували викладені в позові обставини.
Відповідачем надані суду необхідні докази, які підтверджують правомірність винесення оскаржуемого податкового повідомлення-рішення.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем обґрунтовано винесено оскаржуєме податкове повідомлення-рішення.
В зв'язку з вищезазначеним, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158, 161-163 КАС України, суд, -
У задоволенні позову - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її складання у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження, а в разі якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 25травня 2010р.
Суддя (підпис) Н.І.Малиш