вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
15.04.2021м. ДніпроСправа № 904/5278/19
Суддя господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Савенко О.О.
За позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
до Фізичної особи-підприємця Орлов Андрій Вікторович
про стягнення заборгованості
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Тимофієв Є.Л.
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Орлова Андрія Вікторовича про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування № Б/Н від 03.03.2011р. у розмірі 6954,38 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 18 389,25 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3 451,42 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № Б/Н від 03.03.2011р. в частині повернення кредитних коштів та неналежним виконанням відповідачем умов договору № Б/Н від 03.03.2011р. в частині розрахунку за оплату наданих послуг.
Ухвалою суду від 15.11.2019 року відкрито провадження у справі № 904/5278/19, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 05.12.2019 розгляд справи відкладено 09.01.2020р.
03.01.2020р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якій просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що відповідач не підписував "Умови та правилами надання банківських послуг" та Тарифи банку. Крім того, 04.05.2017р. господарським судом Дніпропетровської області було винесено рішення по справі № 904/9894/15 про стягнення заборгованості за Договором банківського обслуговування № б/н від 03.03.2011р., а саме, 7857,07 грн. (сім тисяч вісімсот п'ятдесят сім грн. 07 коп.) - заборгованості за кредитом, 7326,41 грн. (сім тисяч триста двадцять шість грн. 41 коп.) - заборгованості по процентам за користування кредитом, 7017,53 грн. (сім тисяч сімнадцять грн. 53 коп.) - пені, за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1046,38 грн. (одна тисяча сорок шість грн. 38 коп.) - заборгованості по комісії за користування кредитом, 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) - судового збору та яка була сплачена в повному обсязі після отримання виконавчого листа.
03.01.2020р. відповідачем подано заяву про розподіл судових витрат.
Ухвалою суду від 09.01.2020р. суд вирішив розглядати справу №904/5278/19 в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 30.01.2020р.
17.01.2020р. позивачем надано відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 30.01.2020 розгляд справи відкладено 18.02.2020р.
27.02.2020р. відповідачем подано клопотання про застосування строків давності.
27.02.2020р. відповідачем подано клопотання про витребування оригіналів доказів.
17.03.2020р. відповідачем подано заяву про закриття підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 19.03.2020 відкладено підготовче судове засідання на 05.05.2020р.
Ухвалою суду від 05.05.2020 відкладено підготовче судове засідання на 02.06.2020р. о 15:00.
Ухвалою суду від 19.05.2020 виправлено описку в ухвалі суду від 05.05.2020 та зазначено, що підготовче судове засідання відкладено на 02.06.2020 о 16:00.
02.06.2020 р. від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із запровадженням карантину.
В призначене на 02.06.2020р. о 16:00 судове засідання представники сторін не з'явились.
18.11.2020р. до суду надійшла заява від представника відповідача про закриття підготовчого провадження.
У судове засідання від 19.11.2020р. представники сторін не з'явились.
Ухвалою суду від 19.11.2020р. було закрито підготовче провадження та призначено судове засідання по суті на 10.12.2020р. о 12:30 год.
Однак, судове засідання 10.12.2020р. не відбулось, у зв'язку з тим, що суддя Панна С.П. була на лікарняному (листки непрацездатності АDЮ № 627772 з 09.12.2020 по 22.12.2020р., АDЮ № 627846 з 23.12.2020р. по 28.12.2020р.).
Ухвалою суду від 29.12.2020р. відкладено судове засідання по справі № 904/5278/19 на 13.01.2021р. о 10:30 год.
12.01.2021р. до суду від відповідача надійшла заява № б/н від 12.01.2021р. про розподіл судових витрат.
У зв'язку з пошкодженням єдиної бази комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», судове засідання призначене на 13.01.2021р. не відбулось. (Акт господарського суду Дніпропетровської області № 2/21.
Ухвалою суду від 13.01.21р. судове засідання відкладено на 28.01.2021р. о 9:00.
27.01.2021р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримує свої позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 28.01.2021р. судове засідання відкладено на 08.02.2021р.
04.02.2021р. до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.
08.02.2021р. до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
Судове засідання 08.02.2021 р. не відбулось, у зв'язку з тим, що суддя Панна С.П. була на лікарняному (листок непрацездатності АDЮ №383145 з 08.02.2021 по 12.02.2021р.).
Ухвалою суду від 15.02.2021р. відкладено судове засідання по справі № 904/5278/19 на 19.03.2021р.
Судове засідання 19.03.2021 р. не відбулось, у зв'язку з тим, що суддя Панна С.П. перебувала на лікарняному (листок непрацездатності АДЮ №485288 з 19.03.2021 по 25.03.2021р.).
Ухвалою суду від 26.03.2021р. відкладено судове засідання по справі на 15.04.21р.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
03.03.2011 фізична особа-підприємець Орлов Андрій Вікторович (далі - Відповідач, Клієнт) підписав заяву про відкриття поточного рахунку та про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг", які надаються Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (далі - Позивачем), Тарифів Банку, розміщених в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом складають Договір банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 (далі - Договір) та зобов'язався виконувати умови Договору.
Відповідно до договору відповідачу встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (система клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умови).
Згідно до ч.2 ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.
Відповідно ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Положеннями ст.207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Позивач вважає, що підписавши вказану заяву, відповідач виразив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті www.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом із даною заявою складають договір банківського обслуговування.
Таким чином, за твердженням позивача, між позивачем та відповідачем у справі укладено договір банківського обслуговування № б/н від 03.03.2011, а згідно із заявою відповідач взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Згідно з п. 3.18.1.16 Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуга (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Згідно з ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до п. 3.18.1.1 Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.
Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (п. 3.181.3 Умов).
Згідно з п.3.18.1.8 Умов проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").
Відповідно до п. 3.18.1.6 Умов ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Виконуючи договірні зобов'язання, Позивач встановив Відповідачеві кредитний ліміт в розмірі 11 500,00 грн., що вбачається з виписки по рахунку Клієнта та довідки Банку.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до розділу 3.18.4 Умов, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
За період користування кредитом, з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі -"період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.1 Умов).
При необнулені дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п.3.18.4.1.2. Умов).
Пунктом 3.18.4.1.3. Умов передбачено, що у разі непогашеним кредиту впродовж 90 днів і дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Під "непогашеними кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульовою дебетовою сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4. Умов).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня. за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Пунктом 3.18.4.4. Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов - Банк мас право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
За даними Позивача, Відповідач своєчасно не повернув Позивачеві одержаний кредит, а також в подальшому не погасив борг, у зв'язку з чим, станом на 01.10.2019 року мав заборгованість - 28 795,05грн. за період з 22.02.2011р. по 01.10.2019р., яка складається з: 6 954,38грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 3 451,42 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом; 18 389,25грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
У той же час, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 у справі № 904/9894/15 за позовом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до фізичної особи-підприємця Орлова Вікторовича було стягнуто з відповідача заборгованість за договором № б/н від 03.03.2011 7857,07 грн. (сім тисяч вісімсот п'ятдесят сім грн. 07 коп.) - заборгованості за кредитом, 7326,41 грн. (сім тисяч триста двадцять шість грн. 41 коп.) - заборгованості по процентам за користування кредитом, 7017,53 грн. (сім тисяч сімнадцять грн. 53 коп.) - пені, за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1046,38 грн. (одна тисяча сорок шість грн. 38 коп.) - заборгованості по комісії за користування кредитом, 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) - судового збору. (а/с 93-96)
На виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.15р. був виданий наказ 28.12.15р.
Відповідно, за розрахунком Позивача, борг Відповідача за Договором № б/н від 03.03.2011 становить 28 795,05грн., який складається з:
- 6 954,38грн. - заборгованість за відсотками (за період з 13.10.2015р. по 01.10.2019р.);
- 18 389,25грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором (за період з 13.10.2015р. по 01.10.2019р.);
- 3 451,42грн. - заборгованість з комісії (за період з 13.10.2015р. по 01.10.2019р.).
Відповідно до п.3.18.5.1 Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.6.4, винагороди, передбаченої п. 3.18.2.2, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а у разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.18.4.1.3 Умов від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Відповідно до п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня. коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до 3.18.5.4 Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Пунктом 3.18.6.1 Умов передбачено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Причиною виникнення спору є, на думку позивача, неналежне виконання відповідачем умов договору № б/н банківського обслуговування від 03.03.2011 в частині своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "Приватбанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 03.03.2011 процентна ставка (відсотки за користування кредитними коштами) не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру та розміру комісії.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також комісію за користування кредитом і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.03.2011, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, як невід'ємні частини спірного договору.
Згідно з Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: п.3.18.4.1 Умов передбачено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі -, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1. Умов).
При необнулені дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо с обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2. Умов).
У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов)
Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4. Умов).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, кість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п.3.18.4.9 Умов).
Пунктом 3.18.4.4.Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку клієнт сплачує Банку 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня на попередній місяць, в порядку передбаченому Умовами.
Тобто, датою сплати комісії є 1-е число кожного місяця.
Згідно з п. 3.18.6.1 обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до Банку заяви на приєднання до Умов (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки) або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт/банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати комісії, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, з аналогічного питання зазначила, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (03.03.2011) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13.11.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві про відкриття поточного рахунку та картці зі зразками підписів і відбитка печатки домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, розміру комісії, надані банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Наданий позивачем Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Відступи від неї відсутні.
Суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, який містяться в матеріалах даної справи не визнається відповідем та не містить його підпису, тому його умови не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.03.2011 шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за користування кредитом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 Цивільного кодексу України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та відповідачем - споживачем банківських послуг.
Суд звертає увагу, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 03.03.2011 у вигляді заяви про відкриття поточного рахунку, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про погодження сторонами в письмовій формі ціни договору, яка встановлена у вигляді сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом, а також відповідальності (штрафу, пені), в зв'язку із чим, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17.
Відповідач заперечує проти задоволення позову, просить суд відмовити у повному обсязі.
Позивач 17.01.2021р. направив до суду відповідь на відзив відповідача, в якій спростував доводи відповідача, викладені у відзиві, які були досліджені в судовому засіданні.
Також, в судовому засіданні розглянуто заяву представника відповідача № б/н від 27.02.2021р. про застосування строків позовної давності та встановлено наступне. (а/с 108)
Свою заяву представник відповідача обґрунтовує тим, що позивач вже звертався до суду і свої вимоги обґрунтував тією ж самою заявою про відкриття поточного рахунку від 03.03.2011р. (справа № 904/9894/15). Як було зазначено в рішенні господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/9894/15 від 10.12.15р. претензія щодо виконання обов'язків за Договором банківського обслуговування № б/н від 03.03.2011р., викладена в листі вих.. № 10221DNJ0S09Qвід 02.10.2015р. та надіслана 07.10.2015р. на адресу відповідача. Тобто позивача змінив строк виконання зобов'язань. Представник відповідача вважає, що ще 07.10.2015р. був змінений строк виконання зобов'язання, а тому строк позовної давності починається рахуватися саме з цього часу і повинен бути судом застосований.
Також, в судовому засіданні розглянуто додаткові пояснення, в яких зазначено, що сторони не укладали письмовий договір про збільшення позовної давності, який може бути укладений відповідно до вимог ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).
Відповідно до абз.1,2 п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів за змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Також, представник відповідача надав постанову ВП № 50459836 від 18.04.2017р. про закінчення виконавчого провадження за наказом № 904/9894/15 від 28.12.2015р., з якої вбачається, що боржником борг сплачений у повному обсязі.
Позивач в своєму розрахунку заборгованості, в строчці від 04.05.2017р. зазначив про погашення сум відповідно до наказу суду від 28.12.2015р. по справі № 904/9894/15 та у своєму відзиві позивач не спростовує факт про сплату зазначеної вище заборгованості.
Позивач направив додаткові пояснення, в якому просить суд задовольнити вимоги у повному обсязі, з врахуванням строку позовної давності відповідно до п.3.18.5.7 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредиту, винагороди, неустойки-пені, штрафів за цим Договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років та відповідно до умов п.3.18.4 Умов, де затверджений порядок розрахунків.
Відносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, та враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Фізичної особи-підприємця Орлова Андрія Вікторовича про стягнення заборгованості на суму 28 795,05грн.
Згідно зі ст.129 ГПК України витрати, пов'язані зі сплатою судового збору покладаються на позивача у розмірі 1 921,00 грн.
Стосовно заяви представника відповідача № б/н від 12.01.2021р. про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідачем надані докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 500,00грн., а саме:
- витяг з Договору № 17/12 про надання правової (правничої) допомоги від 17.12.2019р.;
- додаткова угода № 1 до Договору № 17/12 про надання правової (правничої) допомоги від 17.12.2019р.;
- акт приймання-здачі наданої правової (правничої) допомоги від 26.12.2019р. на суму 1 500,00грн.;
- платіжне доручення № 1 від 27.12.2019р. на суму 1 500,00грн.;
- ордер № 4244/032 від 29.01.2020р. про надання правової допомоги;
- додаткова угода № 2 від 28.01.2020р. до Договору № 17/12 про надання правової (правничої) допомоги від 17.12.2019р.;
- акт приймання-здачі наданої правової (правничої) допомоги від 30.01.2020р. на суму 3 500,00грн.;
- платіжне доручення № 1 від 29.01.2020р. на суму 3 500,00грн.;
- додаткова угода № 3 від 30.12.2020р. до Договору № 17/12 про надання правової(правничої) допомоги від 17.12.2019р.;
- додаткова угода № 4 від 12.01.2021р. до Договору № 17/12 про надання правової(правничої) допомоги від 17.12.2019р.;
- акт приймання-здачі наданої правової(правничої) допомоги від 13.01.2021р. на суму 3 500,00грн.;
- квитанція № 6202002 від 12.01.2021р. на суму 1 500,00грн.
Згідно ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Враховуючи вищевикладене, позивачем повинні бути відшкодовані відповідачу витрати на професійну правничу допомогу.
Наданий відповідачем склад доказів про надання професіональної правничої допомоги є достатнім для підтвердження даного факту, його обґрунтування та є підставою для стягнення з позивача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Вказана правова позиція узгоджена у постановах Верховного Суду від 09.07.2019 р. у справі № 923/726/18, від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17 та від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, згідно з якою від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
А отже, в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь Фізичної особи-підприємця Орлова Андрія Вікторовича витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 500,00грн. підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 75, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця Орлова Андрія Вікторовича про стягнення заборгованості у розмірі 28 795,05грн. - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м.Київ, вул..Грушевського, буд.1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Фізичної особи-підприємця Орлова Андрія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 500,00грн.
Витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 921,00грн. покласти на позивача відповідно до ст.129 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 15.04.2021р.
Суддя С.П. Панна