вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
15.04.2021м. ДніпроСправа № 904/5803/20
Суддя господарського сууду Дніпропетровської області Панна С.П. розглянувши матеріали справи
За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м.Київ
до Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення основного боргу, неустойки, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання в розмірі 101 423 457,03 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" про стягнення основного боргу, неустойки, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання в розмірі 101 423 457,03 грн., яких: основний борг - 75 347 345,89 грн., пеня - 12 915 217,27 грн., 3% річних - 4 013 035,86 грн., інфляційній втрати - 9 147 858,01грн., що виникла внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов'язань зі своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу за договором постачання природного газу № 4007/16-ТЕ-5 від 21.12.15р., укладеним між сторонами та суми судових витрат.
Ухвалою суду від 28.10.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.12.2020р.
17.11.2020р. до суду надійшла заява від представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.
Ухвалою суду від 20.11.2020р. було відмовлено у задоволенні клопотання.
У судове засідання від 01.12.2020р. представники сторін не з'явились.
03.12.2020р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що АТ "Криворізька теплоцентраль" знаходиться в процесі приватизації та на підприємство останнього поширюється дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв'язку з чим відповідно до пункту 4-3 частини 4 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону нарахування інфляції грошових коштів та річних за весь час прострочення не дозволяється.
11.12.2020р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просять суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на який посилається відповідач, визнано таким, що втратив чинність на підставі пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з питань банкрутства. (а/с 91-93)
Ухвалою суду від 01.12.2020р. продовжено строк підготовчого провадження по справі № 904/5803/20 на 30 днів, відкладено судове засідання по справі на 05.01.2021р.
Ухвалою суду від 05.01.2021р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 28.01.2021 об 11:00год.
Ухвалою суду від 28.01.2021р. відкладено судове засідання по справі на 08.02.2021р. (а/с 60-65)
Судове засідання 08.02.2021 р. не відбулось, у зв'язку з тим, що суддя Панна С.П. була на лікарняному (листок непрацездатності АDЮ №383145 з 08.02.2021 по 12.02.2021р.).
Ухвалою суду від 15.02.2021р. відкладено судове засідання по справі на 19.03.21р.
Судове засідання 19.03.2021р. не відбулось, у зв'язку з тим, що суддя Панна С.П. перебувала на лікарняному (листок непрацездатності АДЮ №485288 з 19.03.2021 по 25.03.2021р.).
Ухвалою суду від 26.03.2021р. відкладено судове засідання по справі на 15.04.2021р.
В судовому засіданні прийнято рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
21.12.2015р. між ПАТ “НАК “Нафтогаз” (постачальник) та ДП “Криворізька теплоцентраль” (споживач) укладено договір постачання природного газу № 4007/16-ТЕ-5, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016р. природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. (п. 1.1 договору).
Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2. договору).
Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01 січня 2016р. по 31 березня 2016р. (включно) газ обсягом до 96 723,0 тис.куб.м., в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): січень - 37 091,0, лютий - 29 826,0, березень - 29 806,0.
Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу у розмірі +/-5% від підтвердженого постачальником планового обсягу газу без узгодження сторін. (п.2.1.3.)
За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов (t)=20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика) (101,325 кПа). (п. 2.3. договору).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що кількість газу, яка продається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу.
Згідно з пунктом 5.2. договору (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 31.03.2016р., а.с.28), ціна за 1000 куб. м. газу з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016р. (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1 770,74грн., крім того податок на додану вартість - 20 %. Всього до сплати з ПДВ - 2 124,89грн.
Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.
Сторони погодились, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. (п.6.3.Договору)
У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються , що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу. (п.6.4. договору).
Звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного газу споживачем та актів приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою. (п.6.5. Договору).
В п.8.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1. цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 10.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 169 760 966,99грн.. (січень 2016р. на суму 72 079 324,05грн., лютий 2016р. на суму 51 843 696,18грн., березень 2016р. на суму 40 587 803,24грн., квітень 2016р. на суму 5 250 143,52грн.), що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі, які містяться в матеріалах справи (а.с. 31-34).
Як зазначає позивач, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором, оплату за переданий газ здійснив частково, на суму 94 413 621,10грн. У зв'язку з чим, станом на дату подання позову за ним рахується заборгованість в розмірі 75 347 345,89грн.
Позивач відповідно до приписів п.8.2. договору та ст.625 ЦК України нарахував:
· 3 % річних на загальну суму 4 013 035,86грн.:
- за зобов'язаннями у лютому 2016р. на суму боргу 51 843 696,18грн. за періоди з 15.03.2016р. по 22.03.2017р., з 21.10.2019р. по 19.08.2020р. нараховано 1 638 543,63грн.;
- за зобов'язаннями у березні 2016р. на суму боргу 40 587 803,24грн. за періоди з 26.04.2016р. по 22.03.2017р.. з 21.10.2019р. по 19.08.2020р. нараховано 2 113 956,37грн.;
- за зобов'язаннями у квітні 2016р. на суму боргу 5 250 143,52грн. за періоди з 26.05.2016р. по 22.03.2017р., з 21.10.2019р. по 19.08.2020р. нараховно 260 535,86грн.;
· пеню на загальну суму 12 915 217,27грн.:
- за зобов'язаннями у лютому 2016р. за період з 15.03.2016р. по 14.09.2016р. на суму 5 364 099,25грн.;
- за зобов'язаннями за березень 2016р. за період з 26.04.2016р. по 25.10.2016р. на суму 6 720 275,63грн.;
- за зобов'язаннями за квітень 2016р. за період з 26.05.2016р. по 25.11.2016р. на суму 830 842,39грн.;
· інфляційні втрати на загальну суму 9 147 858,01грн.:
- за зобов'язаннями у лютому 2016р. (вартість спожитого об'єму природного газу - 51 843 696,18грн.) за періоди з 01.04.2016р. по 28.02.2017р., з 01.11.2019р. по 31.07.2020р. на суму 4 280 115,20грн.;
- за зобов'язаннями у березні 2016р. (вартість спожитого об'єму природного газу - 40 587 803,24грн.) за періоди з 01.05.2016р. по 28.02.2017р., з 01.11.2019р. по 31.07.2020р. на суму 4 315 343,81грн.;
- за зобов'язаннями у квітні 2016р. (вартість спожитого об'єму природного газу - 5 250 143,52грн.) за періоди з 01.06.2016р. по 28.02.2017р., з 01.11.2019р. по 31.07.2020р. на суму 552 399,00грн.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 4-3 частини 4 розділу Х “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
07.03.2018 набрав чинності Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Частина 5 статті 12 вказаного вище Закону, передбачає, що справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств / господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
На підставі вказаної вище статті Закону, провадження у справі про банкрутство відносно відповідача - АТ "Криворізька теплоцентраль" припинено.
При цьому, Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" не містить положень про те, що, кредиторська заборгованість підприємства, яка виникла до початку процедури приватизації, вважається погашеною після припинення провадження у справі банкрутство на підставі пункту 4-3 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Отже, Законом про приватизацію не призупиняється дія будь-яких нормативних актів у сфері регулювання зобов'язальних правовідносин за участю державних підприємств, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення кредитора до суду з вимогами до боржника, які виникли на підставі господарського договору, а його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права.
Таким чином, норма пункту 4-3 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стосується лише тимчасової заборони для стягнення на підставі виконавчого документа, до завершення процедури приватизації боржника.
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.
Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 75 347 345,89грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Як зазначалося вище, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивачем нараховано 12 915 217,27грн. пені (за період з 15.03.2016р. по 25.11.2016р.), 3 % річних у розмірі 4 013 035,86грн. (за період з 15.03.2016р. по 22.03.2017р., з 21.10.2019р. по 19.08.2020р.) та інфляційних втрат в розмірі 9 147 858,01грн. (за період з 01.04.2016р. по 28.02.2017р. . з 01.11.2019р. по 31.07.2020р.)
Відповідач не погоджується з зазначеними вище вимогами та надав свій контррозрахунок інфляційних витрат на суму 904 168,15грн., 3 % річних на суму 1 878 725,86грн. та пені на суму 0,00грн. а саме:
· інфляційні витрати на суму заборгованості у лютому 2016р. у розмірі 29 509 399,13грн. нараховані за період з 01.11.2019р. по 31.07.2020р. та складають 354 112,79грн.;
- інфляційні витрати на суму заборгованості у березні 2016р. у розмірі 40 587 803,24грн. нараховані за період з 01.11.2019р. по 31.07.2020р. та складають 487 053,64грн.;
- інфляційні витрати на суму заборгованості у квітні 2016р. у розмірі 5 250 143,52грн. нараховані за період з 01.11.2019р. по 31.07.2020р. та складають 63 001,72грн.;
· 3 % річних на суму заборгованості у лютому 2016р. у розмірі 29 509 399,13грн. нараховані за періоди з 21.10.2019р. по 01.01.2020р. та складають 174 630,96грн., з 01.01.2020р. по 20.08.2020р. складають 561 162,32грн.;
- 3 % річних на суму заборгованості у березні 2016р. у розмірі 40 587 803,24грн. нараховані за періоди з 21.10.2019р. по 01.01.2020р. та складають 240 190,83грн., з 01.01.2020р. по 20.08.2020р. складають 771 833,61;
- 3 % річних на суму заборгованості у квітні 2016р. у розмірі 5 250 143,52грн. нараховані за періоди з 21.10.2019р. по 01.01.2020р. та складають 31 069,34грн., з 01.01.2020р. по 20.08.2020р. складають 99 838,79грн.;
· Пеня складає 0,00грн.
За змістом ч.3 ст. 11 та ч.1 ст.13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Законодавець у ч. 1 ст. 509 ЦК України визначив зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частини третьої ст. 11 ЦК України може виникати на підставі акта цивільного законодавства або укладення договору.
Ч. 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу укладеного договору та закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У свою чергу, у кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.
Аналіз норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дає підстави для висновку, що з моменту порушення (відкриття) щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові 02.10.2019 у справі №5006/5/39б/2012.
Судом встановлено, що відносно відповідача - АТ «Криворізька теплоцентраль» здійснювалося провадження у справі про банкрутство № 904/128/17, порушене ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, дія якого припинилася з дня закриття місцевим судом ухвалою 30.10.2018 провадження у цій справі про банкрутство.
Відтак, поряд із загальними нормами ЦК України, що визначають відповідальність за порушення грошового зобов'язання (ч. 2 ст. 625 ЦК України), при розгляді спору у справі №904/5803/20 за позовом АТ «НАК «Нафтогаз Україна» до АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення оплати боргу за договором постачання природного газу №4007/16-ТЕ-5 від 21.12.15р. підлягають застосуванню спеціальні норми ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону України 22.12.2011 №4212-VІ, що застосовувалася у процедурі банкрутства АТ «Криворізька теплоцентраль».
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 26.02.2019 у справі №911/3719/16 щодо застосування до відповідача, який перебував у процедурі банкрутства, відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України з урахуванням періоду дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, з посиланням на обставини віднесення АТ «Криворізька теплоцентраль», як господарського товариства 99,9864% акцій якого належать державі, до переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №358-р від 10.05.2018 та продовження строків приватизації відповідно до розпорядження Уряду №36-р від 16.01.2019.
За твердженням відповідача, зазначені обставини зумовлюють застосування до спірних правовідносин положень пункту 4-3 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону України №2269-VIII від 18.01.2018, яким встановлено заборону на застосування після припинення провадження у справі про банкрутство боржників, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та трьох процентів річних від простроченої суми.
Перевіряючи правильність здійснених позивачем нарахувань , з урахуванням положень пункту 4-3 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону України №2269-VIII від 18.01.2018, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом ч. 1 ст. 58 Конституції України вбачається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Ст. 5 ЦК України «Дія актів цивільного законодавства у часі» визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою (пряма дія норми у часі). Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (висновок Верховного Суду України у постанові від 02.12.2015 у справі №3-1085гс15).
Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів закріплено у ч. 1 ст. 58 Конституції України і суть такого принципу полягає у тому, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 №3-рп/2001 (справа про податки)).
Заборона зворотної дії в часі нормативно-правових актів є однією із важливих складових принципу правової визначеності як складової права на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є держава Україна.
Водночас, Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)).
Господарський суд зазначає, що 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018, який в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, поширює дію на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.
З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №31, ст. 440 із наступними змінами).
Тобто, перехід від регулювання, передбаченого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до регулювання згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справ про банкрутство відповідно до положень цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №924/159/14, від 11.08.2020 у справі №904/3457/19 та від 27.08.2020 у справі №904/4928/17.
Як зазначалося вище, з 23.03.2017 щодо АТ «Криворізька теплоцентраль» здійснювалося провадження у справі про банкрутство №904/128/17, яке було закрито ухвалою суду 30.10.2018 за клопотанням Фонду державного майна України, у зв'язку із прийняттям щодо товариства-боржника рішення про приватизацію.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №36-р від 16.01.2019 “Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності”, продовжено приватизацію АТ “Криворізька теплоцентраль” у 2019 році.
Відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника. Після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Отже, зазначеною нормою права встановлено винятки щодо можливості нарахування пені, інфляційних та річних в порядку ст. 625 ЦК України стосовно окремих суб'єктів господарювання - державних підприємства та/або господарських товариств, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та припинено провадження у справі про банкрутство внаслідок прийняття рішення компетентного органу про приватизацію. Законодавцем фактично введено на час приватизації такі заборони та обмеження, які існували в час дії мораторію у процедурі банкрутства цього боржника.
Тому суд, вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин спеціальні норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пункт 4-3 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, яким встановлено пряму заборону на нарахування відповідачу пені, інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми за будь-який період прострочення відповідача щодо виконання грошового зобов'язання відповідно, зокрема, і до моменту порушення справи про банкрутство, якщо таке нарахування здійснено після закриття провадження у справі про банкрутство з підстав прийняття рішення про приватизацію такого суб'єкта господарювання.
З огляду на встановлені судом обставини, закриття 30.10.2018 провадження у справі про банкрутство № 904/128/17 щодо відповідача у зв'язку з прийняттям рішення про приватизацію відповідно до пункту 4-3 Розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство, господарський суд вважає не обґрунтованими здійснені позивачем нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних . А тому в задоволенні цієї частини позовних вимог вважає за необхідне відмовити у повному обсязі. (Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд від 15.09.20р. у справі № 904/4699/19).
Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність у Кодексі України з процедур банкрутства, чинному з 21.10.2019, положень щодо заборони нарахування інфляційних втрат та річних по зобов'язаннях такого суб'єкта господарювання не виключає правильності застосування приписів даної норми Закону про банкрутство, яка є наслідком припинення провадження у справі з підстав приватизації боржника та була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (звернення з позовом до суду). Вказана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 904/4700/19.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунки, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частини стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за договором на суму 75 347 345,89грн., інфляційних витрат на суму 978 488,79грн. (за період з 01.11.2019р. по 31.07.2020р.), 3 % річних на суму 1 884 901,92грн. (за період з 21.10.2019р. по 20.08.2020р.), в задоволенні інших позовних вимог слід відмовити з вищезазначених підстав.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль” (50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1 ; код ЄДРПОУ 00130850) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість за договором на суму 75 347 345,89грн., інфляційних витрат на суму 978 488,79грн. (за період з 01.11.2019р. по 31.07.2020р.), 3 % річних на суму 1 884 901,92грн. (за період з 21.10.2019р. по 20.08.2020р.) витрат на сплату судового збору у розмірі 567 320,82грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 15.04.2021р.
Суддя С.П. Панна