Україна
14 травня 2010 р. справа № 2а-8361/10/0570
Постановлена у нарадчій кімнаті.
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Логойди Т. В.
при секретарі Чегринець А.М.,
з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Рибалки О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення,
У квітні 2010 року ОСОБА_1 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем, за результатами якої складено акт від 04 березня 2010 року № 180/17-2/НОМЕР_1, на підставі якого прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2010 року №0008521740/0 на суму 21 642,10 грн.
З рішенням не погоджувався. Зазначав, що підприємцю не направлено письмового запрошення для підписання акта перевірки до закінчення строку тобто до 02 березня 2010 року в порядку передбаченому п. 4.2 розд. 4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання і податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, чим позбавлено можливості своєчасного надання зауважень на акт. В порушення абз. 4 п. 4.7 Порядку акт перевірки зареєстровано раніше, ніж акт відмови від підпису від 05 березня 2010 року; в порушення абз. 1 і 4 п. 3.1, п. 4.8 Порядку акт направлено без додатків.
Податкове повідомлення-рішення вважав неправомірним, посилаючись на те, що на його думку, відповідач не врахував вимоги абз. 8 п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», пп. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та того, що позивач згідно свідоцтва про сплату єдиного податку у 2009 році був платником єдиного податку відповідно до виду діяльності, по якому встановлена максимальна ставка єдиного податку, яку вчасно сплачував, а тому не зазначення в свідоцтві про сплату єдиного податку всіх видів діяльності, які здійснювалися підприємцем у 2009 році, не могло призвести до заниження єдиного податку та не є підставою для оподаткування на загальних підставах доходів позивача від цих видів діяльності, з урахуванням того, що у відповідності зі ст. 6 вказаного Указу Президента України суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, звільняється від сплати податку з доходів фізичних осіб.
Щодо не заповнення графи 3 книги обліку доходів та витрат, то відповідальності за таке не заповнення вказаним Указом не встановлено.
Після уточнення позовних вимог в сторону зменшення просив: визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2010 року №0008521740/0 на суму 21 642,10 грн.
Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Пояснив, що позивач щомісячно сплачує найвищу ставку єдиного податку. Просив задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні надав письмові заперечення проти позову, які підтримав та зазначав, що позапланова виїзна документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 25 лютого 2010 року проводилась згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого наказами Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2004 року № 326 та від 27 серпня 2009 року № 462 «Про затвердження зразків форм актів та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення». В ході перевірки встановлено, зокрема, отримання позивачем в І кварталі 2009 року доходу від діяльності, яка не була зазначена в Свідоцтві про сплату єдиного податку, декларація про доходи з фізичних осіб не подавалася. Вказане стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення. Також зазначав, що позивач щомісячно сплачує найвищу ставку єдиного податку. Просив відмовити в задоволенні позову.
Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 як платник податків перебуває на обліку в Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області. Є платником єдиного податку.
Податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем за період з 01 січня 2008 року по 25 лютого 2010 року, за результатами якої складено акт від 04 березня 2010 року № 180/17-2/НОМЕР_1, в якому відображено, зокрема, порушення п. 4.2 ст. 4; пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині недекларування доходу, отриманого від підприємницької діяльності в 1 кварталі 2009 року в сумі 95 431,50 грн., що призвело до заниження та несплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 14 314,73 грн.
Актом встановлено, що на день складання акту фізична особа-підприємець розрахунки форм 1ДФ за 2008 та 2009 роки на надавала.
Перевіркою встановлено, що згідно свідоцтв про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 - термін дії 2008 рік, серії НОМЕР_3 - термін дії 2009 рік, сері НОМЕР_4 - термін дії 2010 рік, в період з 01 січня 2008 року по 25 лютого 2010 року суб'єкт підприємницької діяльності здійснював такі види господарської діяльності:
51.0 - оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі - з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 26 березня 2009 року по 25 лютого 2010 року;
52.0 - роздрібна торгівля - з 01 січня 2009 року по 26 березня 2009 року;
70.3 - операції з нерухомістю для третіх осіб - з 26 березня 2009 року по 25 лютого 2010 року.
В 1 кварталі 2009 року підприємець отримав дохід в сумі 127 242 грн. Згідно з наданими копіями платіжних документів вказана сума доходу отримана: від ПП «СТРОІКО» 49 000 грн. (платіжне доручення від 14 січня 2009 року №9 на суму 15 000 грн. - оплата за матеріали згідно рахунку від 13 січня 2009 року б/н, платіжне доручення від 28 січня 2009 року №78 на суму 34000 грн. - оплата за будматеріали згідно рахунку від 15 січня 2009 року№4) та від фізичної особи підприємця ОСОБА_4 78241,93 грн. (прибутковий касовий ордер від 26 січня 2009 року на суму 49616,68 грн. - придбання будівельних матеріалів, прибутковий касовий ордер від 05 лютого 2009 року на суму 28625,25 грн. - придбання будівельних матеріалів).
Документів, які визначають витратну частину на придбання товарів ОСОБА_3 не надано.
Між тим, в звіті від 06 квітня 2009 року №4072 в рядку «Види підприємницької діяльності, які здійснювалися у звітному кварталі» платник єдиного податку зазначив 70.3 - операції з нерухомістю для третіх осіб.
У зв'язку з тим, що платником податків при перевірці не надано документів, які підтверджують суму витрат на придбання товару, сума оподатковуваного доходу розраховано з урахуванням норм витрат (у відсотках до суми валового доходу), встановлених п. 4 розд. 3 додатку №6 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, а саме 25 %: 127 242,00 - (127 242,00 х 25%) = 95 431,50 грн.
Податковий орган прийшов до висновку про те, що 95 431,50 грн. є доходом, що одержаний підприємцем від здійснення підприємницької діяльності, яка до 26 березня 2009 року не була зазначена в Свідоцтві про сплату єдиного податку на 2009 рік. Тому, ОСОБА_3 повинен був на підставі п. 4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» задекларувати вказану суму та сплатити 15% від неї, а саме: 95 431,50 грн. х 15% = 14314,73 грн., де 95 431,50 грн. - не задекларований дохід від виду діяльності, який не зазначений в Свідоцтві про сплату єдиного податку; 15% - ставка податку, яка діяла в 2009 році.
Декларація про доходи фізичних осіб, одержані в 2009 році, не подавалася.
На підставі акту прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2010 року №0008521740/0, яким за порушення п.п. 4.1.4 «б» п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. 19.2 ст.19 3акону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ч. 1 п. 2 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - 21 642,10 грн., з них основний платіж - 14 314,73 грн., штрафні санкції - 7 321,37 грн.
Судом також встановлено, що позивач щомісячно з дотриманням вимог законодавства сплачував найвищу ставку єдиного податку та подавав відповідні звітності.
Судом також встановлено, що постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 квітня 2010 року адміністративне провадження відносно ОСОБА_3 за відсутністю складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-4 (порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи) Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Предметом даного спору є правомірність прийняття податковим органом повідомлення-рішення щодо позивача за несплату та не оподаткування ним за загальним способом оподаткування податків з доходів, отриманих від видів підприємницької діяльності, які не зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Відповідно до абз. 8 п. 2 вказаного Указу доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Порядок переходу суб'єкта малого підприємництва на спрощену систему оподаткування врегульовано пунктом 4 Указу.
Згідно з абз. 2 п. 4 Указу форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.
Згідно з Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року №599, підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до зазначеного Порядку.
У рядку 2 вказаної заяви зазначається вид (види) діяльності, яким суб'єкт підприємницької діяльності передбачає займатися.
Зазначені суб'єктом малого підприємництва види діяльності записуються податковим органом у Свідоцтві про сплату єдиного податку.
Нормами Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не передбачено обов'язку суб'єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.
Натомість про наявність такого обмеження можна зробити висновок зі змісту підзаконного нормативного акта, яким є Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.
Разом з тим, подібне обмеження не може бути застосовано виходячи з наступного.
Обмеження у застосуванні спрощеної системи щодо деяких видів підприємницької діяльності встановлені Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», відповідно до якого спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на:
суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;
суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;
суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення яких може застосовуватися спрощена система оподаткування, законодавство не містить. При цьому додаткові обмеження не можуть встановлюватися підзаконними нормативними актами, зокрема Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.
У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені п. 1 Указу. Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.
Отже, суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.
За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.
Наявність певного рядка в заяві суб'єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть бути такими обмеженнями, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Враховуючи наведене, норми Указу поширюються на всі доходи суб'єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності.
При цьому ставка, за якою сплачується єдиний податок таким суб'єктом малого підприємництва, визначається з урахуванням абз. 3 п. 2 Указу.
Отже, суб'єкт малого підприємництва - фізична особа, який сплачує єдиний податок за найвищою ставкою, не повинен сплачувати за загальним способом оподаткування податки з доходів, отриманих від видів підприємницької діяльності, які не зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку.
Аналогічна правова позиція міститься в листі Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2009 року №1275/10/13-09.
Суб'єкт владних повноважень не врахував наведені положення законодавства, що призвело до помилкового прийняття повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та нарахування штрафних санкцій.
Крім того, постановою суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, встановлено відсутність з боку позивача порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи, що відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для звільнення від доказування.
Враховуючи наведене податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню неправомірним та скасуванню.
Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення задовольнити.
Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 23 березня 2010 року №0008521740/0.
Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. з Державного бюджету України.
Постанову складено в повному обсязі 17 травня 2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Логойда Т. В.