Україна
19 квітня 2010 р. справа № 2а-23634/09/0570
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ушенка С. В.
при секретарі Кутафіній К.Ю.
за участю
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2 (за заявою і договором),
представників відповідача - Мерти Г.О. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області про зобов”язання усунути порушення права на отримання компенсації за неотримані продовольчі пайки і речове майно та зобов”язання нарахувати і сплатити компенсацію за неотримані продовольчі пайки і речове майно в повному обсязі, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області про зобов”язання усунути порушення права на отримання компенсації за неотримані продовольчі пайки і речове майно та зобов”язання нарахувати і сплатити компенсацію за неотримані продовольчі пайки і речове майно в повному обсязі.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 20.12.2008р. він звільнився з підрозділу Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області у зв”язку з виходом на пенсію. При звільненні з ним не було зроблено розрахунку з грошової компенсації за неотримані з 2000 року продовольчі пайки і речове майно. Вважає, що невиплата йому відповідачем при звільненні компенсації за неотримані продовольчі пайки і речове майно з 2000 року порушує його права. Просив зобов”язати відповідача усунути порушення права на отримання компенсації за неотримані продовольчі пайки і речове майно та зобов”язати нарахувати і сплатити компенсацію за неотримані продовольчі пайки і речове майно в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач остаточно визначився з позовними вимогами і просить зобов”язати відповідача нарахувати і сплатити компенсацію за неотримані продовольчі пайки і речове майно в повному обсязі, яка повинна бути сплачена при звільненні. Позивач з урахуванням уточнення підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення аналогічні викладеним в позові, зазначив, що відповідач не має перед ним заборгованості з продовольчих пайків за період часу з 1996 року по 2000 рік, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні з урахуванням уточнень до позовної заяви підтримав позовні вимоги, надав додаткові пояснення, зазначив, що грошова компенсація за речове майно підлягає нарахуванню і сплаті з 1996 року, а за продовольчі пайки з 2000 року по день звільнення позивача зі служби і просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, надала письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи, пояснення, аналогічні викладеним в запереченні, зазначила, що позивачем пропущений річний строк звернення до суду з даним позовом, оскільки грошова компенсація за неотримані продовольчі пайки і речове майно йому не виплачувалася з 11.03.2000р., йому про це було відомо і саме з цього часу він дізнався про своє порушене право, наполягає на відмові в задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, об”єктивно, повно і всебічно дослідивши всі обставини справи і перевіривши їх наявними доказами, суд встановив наступне.
З 10.09.1996р. по 20.12.2008р. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та кримінально виконавчої служби.
Наказом від 15.12.2008р. № 132 о/с ОСОБА_1 на підставі його особистого рапорту звільненно з посади водія-співробітника 1-го класу міжрегіонального підрозділу спеціального призначення при Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області з 20.12.2008р. у відставку Збройних сил України за п. 65 „А” (за віком). Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 14 років 03 місяці 25 днів, у пільговому обчисленні 20 років 06 місяців 15 днів.
Відповідно до позовних вимог предметом спору в даній адміністративній справі є ненарахування і невиплата грошової компенсації при звільненні за неотримані продовольчі пайки і речове майно.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ст. 6 Закону України „Про Державну кримінально-виконавчу службу України” встановлено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, його територіальних органів управління, і, зокрема, воєнізованих формувань.
Статтею 12 цього Закону визначене поняття „воєнізованого формування”, яким є підрозділи, які відповідно до закону діють у складі органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, призначені для їх охорони та запобігання і припинення дій що дезорганізують роботу виправних установ.
Виходячи з пояснень позивача і його представника, відповідно до зазначеного вище Наказу про звільнення, позивач проходив службу саме у воєнізованому формуванні, яке діяло у складі органу виконання покарань і відносилось до підрозділів спеціального призначення. Даний факт не заперечувався представником відповідача.
Оскільки статус органу, в якому проходив службу позивач, відповідає вимогам, визначеним ст. 12 зазначеного Закону щодо воєнізованого формування, то суд приходить до висновку, що позивач проходив службу у підрозділі спеціального призначення правоохоронного органу.
Дія Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, відповідно до ст. 3, поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення.
У зв”язку з наведеним, суд приходить до висновку, що правовідносини, які є предметом даного спору, регулюються саме Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Статтею 9 цього Закону, була передбачена виплата грошової компенсацій за неотримані продовольчі пайки і речове майно.
Законом України від 17.02.2000р. „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”, який набрав чинності 11.03.2000р., призупинено дію частини другої ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення. На даний час вказана норма Закону є чинною і у встановленому законом порядку не визнана неконституційною.
Крім того, Цивільно-процесуальним кодексом України встановлений загальний трирічний строк позовної давності, який також поширюється і на дані правовідносини.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на Рішення Європейського суду з прав людини по справі „Кечко проти України”, оскільки в даному випадку причиною невиплати грошової компенсації за неотримані продовольчі пайки і речове майно є не відсутність коштів в Державному бюджеті на ці цілі, а накладений Законом України мораторій на їх виплату.
Приписами ч. 2 та 3 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено в судовому засіданні, видача продовольчих пайків і виплата грошової компенсації замість них і замість речового майна, зокрема, в Управлінні Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області відповідно до вищезазначеного Закону зупинена з березня 2000 року. Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивач саме в 2000 році дізнався про порушення відповідачем його прав, свобод і інтересів, які є предметом даного спору.
Дана позовна заява надійшла до Донецького окружного адміністративного суду 23.12.2009р., тобто з пропущенням вказаного вище річного строку звернення до суду стосовно виплати грошової компенсації за період часу з 1996 року по 2007 рік включно.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду, в розумінні ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Доводи представника позивача з приводу того, що про порушене право позивач дізнався лише при звільненні зі служби не приймається судом до уваги з тих підстав, що виплати грошової компенсації на продовольчі пайки і речове майно є щорічними. Ні позивач, ні його представник не надали до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду. З зазначених причин суд не визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною.
Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати на користь позивача не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 71, 72, 86, 91, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області про зобов”язання нарахувати і сплатити компенсацію за неотримані продовольчі пайки і речове майно в повному обсязі, яка повинна бути сплачена при звільненні, - відмовити в повному обсязі.
Повний текст постанови складено і підписано 23.04.2010р., її вступну та резолютивну частини оголошено в судовому засіданні 19.04.2010р. в присутності позивача і представників сторін.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ушенко С. В.