Україна
23 квітня 2010 р. справа № 2а-489/10/0570
Постановлена у нарадчій кімнаті.
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ушенка С. В.
при секретарі Кутафіній К.Ю.
за участю представників сторін
від позивача: Баікіна А.В. (за довіреністю),
від відповідача: Устименка П.П. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовнафтопродукт плюс” до Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 липня 2009 року за формою С № 0000802300 на суму 345707,00 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Азовнафтопродукт плюс” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 липня 2009 року за формою С № 0000802300 на суму 345707,00 грн..
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він не згоден з результатами проведеної Жовтневою МДПІ м.Маріуполя Донецької області перевірки з тих підстав, що в зазначеному в акті перевірки, в порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, встановлено реалізацію паливно-мастильних матеріалів, алкогольних виробів без наявності на місці реалізації накладних. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. З спірним рішенням не погоджується частково, вважає його безпідставним та прийнятим з грубим порушенням норм законодавства в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. ст. 20 і 21 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, виходячи з наступного.
Посилаючись на Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, позивач зазначає, що первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до установчих документів. Основним документом який визначає порядок обліку, приймання, зберігання та відпуску паливно-мастильних матеріалів на АЗС є Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2008 року за № 805/15496 (далі Інструкція). Відповідно до вимог цієї Інструкції, оскільки на підприємстві встановлені робочі зміни, кожного дня о 7-00 год. на АЗС проводиться перезміна, тобто здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою №17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерії служби, а другий залишається на АЗС. Усі первинні документи (у т.ч. і документи на алкогольні вироби) матеріально відповідальні особи - директори АЗС, здають до бухгалтерської служби підприємства разом із змінними звітами. Оскільки рух товарно-матеріальних цінностей на АЗС та бухгалтерії позивача повністю забезпечено, записи в журналах обліку нафтопродуктів на АЗС зроблено та забезпечено в повній мірі, відображені в акті перевірки порушення встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, не могло мати місце, крім того, законодавством не передбачено застосування фінансових санкцій за відсутність накладних на місці реалізації товарів. На підставі викладеного просив позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні на пропозицію суду остаточно визначився з позовними вимогами, вважає, що оскаржуєме рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині здійснення реалізації алкогольних напоїв, які не обліковані у встановленому порядку, є безпідставним також з вищезазначених підстав, надав суду письмову заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 липня 2009 року за формою С № 0000802300 на суму 345580,10 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнення в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позові і в додаткових письмових поясненнях, просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача з позовними вимогами не погодився, надав заперечення про те, що на момент проведення перевірки, фахівцям, які здійснювали перевірку, не було надано до перевірки графік передачі первинних документів до бухгалтерії з АЗС та реєстри переданих разом із змінним звітом АЗС за формою № 17 - НП первинних документів. Другий примірник змінного звіту за формою № 17-НП, який повинен залишатися на АЗС, на момент проведення перевірки не надано. За результатами адміністративного оскарження за скаргою позивача до Державної податкової адміністрації у Донецькій області рішення ДПІ в Новоазовському районі Донецької області, яке є предметом спору, скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 35904,70 грн. за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, оскільки фахівцями податкового органу застосовані фінансові санкції з урахуванням сум вибуття запасів (ТМЦ), визначених в Х-звіті реєстратора розрахункових операцій, відповідно до якого вибуття запасів на АЗС № 5 з початку зміни по момент перевірки склало 2834,58 л. на суму 17952,35 грн. (17952,35 х 2).
За результатами адміністративного оскарження за скаргою позивача та Державної податкової адміністрації України спірне рішення, з урахуванням часткового скасування, залишено без змін. У зв'язку з викладеним просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, об”єктивно, повно і всебічно дослідивши всі обставини справи і перевіривши їх наявними доказами, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Азовнафтопродукт плюс” є юридичною особою, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 23 вересня 2004 року серія АОО №294170. Перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції в Новоазовському районі Донецької області з 07 жовтня 2004 року.
Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Донецької області на підставі Наказу від 23 червня 2009 року № 1220 “Про проведення позапланової виїзної перевірки”, направлень від 23 червня 2009 року № 855 і № 856 здійснено перевірку господарської одиниці АЗС № 5, крамниці, розташованих за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, Володарське шоссе, 53, Товариства з обмеженою відповідальністю “Азовнафтопродукт плюс”. Перевірка проведена 23 червня 2009 року, про що складено акт перевірки, який зареєстровано в органі ДПС за місцем здійснення діяльності позивача № 0422/05/81/28/33065688, в органі ДПС за місцем державної реєстрації позивача № 0088/05/39/23/33065688.
Як зазначено в акті перевірки, на момент перевірки АЗС № 5 в АЗС № 5 і в крамниці АЗС № 5 здійснювалась реалізація паливно-мастильних матеріалів і алкогольних напоїв без наявності на місці реалізації накладних. Згідно Х звіту за 23 червня 2009 року на початок зміни залишок паливно-мастильних матеріалів складав на загальну суму 185285,80 грн. Також на АЗС знаходились в реалізації алкогольні напої без наявності накладних на місці реалізації, про що складена відомість залишків товарно-матеріальних цінностей. Залишок алкогольних напоїв складав на загальну суму 5456,60 грн.
У висновках акту перевірки зазначено, що позивачем порушено пункти 1, 12, 13 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”(далі закон про РРО).
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 липня 2009 року № 0000802300, яким відповідно до вимог п. 1 ст. 17, статей 20, 21, 22 закону про РРО застосовано штрафну санкцію у сумі 381611,75 грн.
Позивачем не оскаржується зазначене Рішення податкового органу в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до вимог ст. ст. 17 і 22 Закону про РРО на загальну суму 126,95 грн. (18,75+108,20).
За результатами адміністративного оскарження за скаргою позивача до Державної податкової адміністрації у Донецькій області рішення ДПІ в Новоазовському районі Донецької області, яке є предметом спору, скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 35904,70 грн. за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, оскільки фахівцями податкового органу застосовані фінансові санкції з урахуванням сум вибуття запасів (ТМЦ), визначених в Х-звіті реєстратора розрахункових операцій, відповідно до якого вибуття запасів на АЗС № 5 з початку зміни по момент перевірки склало 2834,58 л. на суму 17952,35 грн. (17952,35 х 2).
За результатами адміністративного оскарження за скаргою позивача та Державної податкової адміністрації України спірне рішення, з урахуванням часткового скасування, залишено без змін.
Предметом даного спору є Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.07.2009р. за формою С № 0000802300 на суму 345580,10 грн.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону про РРО, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Нормативним документом, який визначає порядок обліку, приймання, зберігання та відпуску паливно-мастильних матеріалів на АЗС є Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за № 805/15496 (далі Інструкція).
Відповідно до загальних положень, ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
Пунктом 10.1 Інструкції встановлено, що облік руху нафтопродуктів на АЗС здійснюється в одиницях об'єму.
На АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС N 17-НП. (пункт 10.4.1 Інструкції).
Пунктом 10.4.2 Інструкції закріплено, що під час приймання-передавання зміни оператори АЗС:
- визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи "обліковий залишок попередньої зміни"), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок);
- вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень підтоварної води в кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначають об'єм нафтопродуктів (фактичний залишок);
- роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам'яті;
- передають залишок готівки;
- перевіряють наявність та фіксацію у місцях, передбачених експлуатаційним документом, свинцевих пломб з відбитком повірочного тавра та відповідність відбитку цих тавр у формулярах на ПРК, ОРК.
Після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою N 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими товарно-транспортними накладними здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС. (пункт 10.4.3 Інструкції).
Таким чином, Інструкцією чітко визначено, що товарно-транспортні накладні одночасно зі змінним звітом здаються до бухгалтерської служби підприємства, тобто відповідач неправомірно дійшов висновку, що відсутність накладних на місці реалізації паливно-мастильних матеріалів свідчить про ведення обліку товарів за місцем їх реалізації з порушенням встановленого порядку.
Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено порушення здійснення реалізації паливно-мастильних матеріалів та алкогольних напоїв без наявності на місці реалізації накладних. Тобто, висновок про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону про РРО відповідачем зроблено без врахування вимог Інструкції, відсутня інформація про наявність або відсутність змінних звітів АЗС за формою N 17-НП, відповідачем, не враховано що Інструкцією передбачено зберігання накладних в бухгалтерської службі підприємства, відсутнє посилання на законодавчий акт, яким визначено обов'язкове зберігання на місці реалізації накладних (якщо такий існує).
В спірному рішенні зазначено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються на підставі статей 20, 21 Закону про РРО. В той же час, ці статті Закону передбачають відповідальність за різні порушення.
Згідно зі статтею 20 зазначеного Закону, до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 21 Закону, до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідачем не з'ясовано, чи взагалі ведеться облік товарів на підприємстві, що також стосується відсутності накладних на алкогольні напої в місці їх реалізації. Оскільки розрахунок штрафних санкцій було вчинено виходячи із фактичної наявності товару на місці реалізації - це суперечить вимогам статтей 20 та 21 Закону про РРО, оскільки розмір штрафу розраховується виходячи з вартості не облікованих товарів за цінами реалізації.
Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону про РРО та взагалі не визначено яке саме порушення допущено, оскільки обов'язок зберігання накладних на місці реалізації товарів, цією статтею не передбачено.
За таких обставин, з урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Азовнафтопродукт плюс” до Державної податкової інспекції в Новоазовському районі Донецької області про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 липня 2009 року за формою С № 0000802300 на суму 345580,10 грн. за порушення п. 12 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” як таке, що прийняте безпідставно, з порушенням діючого законодавства України, є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 72, 86, 94, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовнафтопродукт плюс” до Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 липня 2009 року за формою С № 0000802300 на суму 345580,10 грн. за порушення п. 12 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” як таке, що прийняте безпідставно, з порушенням діючого законодавства України, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним Рішення Державної податкової інспекції у Новоазовському районі Донецької області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 липня 2009 року за формою С № 0000802300 на суму 345580,10 грн. за порушення п. 12 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” як таке, що прийняте безпідставно, з порушенням діючого законодавства України.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовнафтопродукт плюс” судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.
Повний текст постанови складено і підписано 28.04.2010р., її вступна та резолютивна частини прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23.04.2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ушенко С. В.