іменем України
Справа № 210/1332/21
Провадження № 1-в/210/168/21
"13" квітня 2021 р. м. Кривий Ріг
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ,
представника КВК №80 ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в режимі відеоконференції клопотання засудженого: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання у ДУ «Криворізька виправна колонія №80» за вироком Маловиськівського районного суду Кіровоградської області від 17.10.2016 року за ч.3 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі,
про застосування умовно-дострокового звільнення, згідно ст.81 КК України, -
До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання у Криворізькій виправній колонії Дніпропетровської області № 80, про можливість умовно-дострокового звільнення останнього від відбування покарання.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 підтримав своє клопотання, зазначив, що відбув необхідну частину покарання, він хворіє, є інвалідом 3 групи, у зв'язку з чим, просив суд задовольнити його клопотання.
Представник Криворізької виправної колонії №80 ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання засудженого та зазначив, що засудженого було розглянуто на адміністративній комісії установи згідно ст. 81 КК України, йому було відмовлено у застосуванні умовно-дострокового звільнення. Засуджений мав дисциплінарне стягнення яке погашено лише 29 березня 2021 року.
Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання засудженого, оскільки ОСОБА_4 вчинив злочин в період іспитового строку, заохочень не мав за весь період відбування покарання, отримав одне стягнення, не довів свого виправлення.
Суд, вислухавши, прокурора, представника колонії, засудженого, дослідивши клопотання, дослідивши особову справу засудженого, його індивідуальну програму, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі. (ч.2, п.2 ч.3 ст. 81 КК України).
Як слідує зі змісту кримінального закону, положення про те, що засуджений довів своє виправлення, означає, що його сумлінна поведінка і ставлення до праці свідчать про успішність процесу виправлення і можливості ефективного продовження його при умові застосування умовно-дострокового звільнення.
Передумовою застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання згідно з ч.1 ст. 81 КК України є фактичне відбування особою певного виду покарання.
Разом з тим, підставами для такого звільнення є не лише фактичне відбуття засудженим певної частини покарання, а й доведення засудженим свого виправлення.
Доведення засудженим свого виправлення означає досягнення ним такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів. Виправлення засудженого має бути підтверджене його сумлінною поведінкою і ставленням до праці. При цьому сумлінна поведінка характеризується дотриманням режиму відбування покарання, виконанням покладених на засудженого законних обов'язків; виконанням законних вимог представників адміністрації органу, що виконує покарання; підвищенням загальноосвітнього і професійно-технічного навчання; поведінкою у побуті; стримуванням від порушень режиму відбування покарання, від порушень правил внутрішнього розпорядку, неухильним додержанням загальноприйнятих норм і правил поведінки; активною участю у суспільному житті і сумлінним виконанням громадських доручень у процесі відбування покарання; прагненням своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин тощо.
Ставлення до праці характеризується постійною свідомою участю у суспільній корисній праці; систематичним виконанням трудових обов'язків, виробничих завдань і дорученої роботи; відсутністю відмов від роботи, невиходів на роботу без поважних причин і порушень трудової дисципліни; відсутністю трудових порушень тощо.
Суд зазначає, що сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого.
Розглядаючи клопотання засудженого ОСОБА_4 щодо застосування умовно-дострокового звільнення, та оцінюючи ступінь виправлення засудженого, суд враховує дані про його поведінку і ставленні до праці за весь час відбування покарання.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 відбуває покарання за вироком Маловиськівського районного суду Кіровоградської області від 17.10.2016 року за ч.3 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, тобто за умисний тяжкий злочин.
З матеріалів особової справи засудженого вбачається, що з 28.01.2017 року утримувався в УВП-4 міста Дніпро, де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 19.02.2017 року відбував покарання в Державній установі «Криворізька виправна колонія №80», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 20.03.2017 року проходив курс лікування в Дніпропетровській обласній лікарні, де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 15.05.2017 року відбував покарання в Державній установі «Дніпровська випрана колонія №89», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 22.05.2017 року проходив курс лікування в Дніпропетровській обласній лікарні, де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 20.06.2017 року утримувався в УВП-4 міста Кропивницького, де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 19.07.2017 року відбував покарання в Державній установі «Криворізька випрана колонія №80», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 10.08.2017 року проходив курс лікування в Дніпропетровській обласній лікарні, де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 09.09.2017 року відбував покарання в Державній установі «Криворізька випрана колонія №80», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 17.10.2017 року відбував покарання в Державній установі «Стрижавська випрана колонія №81», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 14.11.2017 року відбував покарання в Державній установі «Криворізька випрана колонія №80», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 25.03.2018 року проходив курс лікування в Дніпропетровській обласній лікарні, де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 26.04.2018 року відбував покарання в Державній установі «Стрижавська випрана колонія №81», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 24.05.2018 року відбував покарання в Державній установі «Криворізька випрана колонія №80», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 05.09.2019 року проходив курс лікування в Дніпропетровській обласній лікарні, де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 04.03.2019 року відбував покарання в Державній установі «Криворізька випрана колонія №80», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 05.09.2019 року проходив курс лікування в Дніпропетровській обласній лікарні, де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 05.09.2020 року відбуває покарання в Державній установі «Криворізька випрана колонія №80». За допущення порушення вимог установленого порядку відбування покарання 1 раз притягувався до дисциплінарної відповідальності. Допущене порушення виражалося в самовільному пересуванні. Станом на момент звернення до суду із клопотанням про застосування ст. 81 КК України, стягнення погашене.
Станом на момент звернення до суду із клопотанням про застосування ст. 81 КК України, стягнення погашені. Але даний факт не може свідчити, що засуджений довів своє виправлення, оскільки висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Відповідно Довідки про доходи виданої за підписом начальника установи ОСОБА_6 та головного бухгалтера ОСОБА_7 , ОСОБА_4 за період з 01.01.2020 року по 29.03.2021 року отримав загальну суму доходу в розмірі 25464,00 грн. у вигляді пенсії.
Дані факти не можуть свідчити, що ОСОБА_4 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Крім того, згідно витягу з протоколу № 1 від 09.01.2020 року засіданням адміністративної комісії ДУ «Криворізька виправна колонія (№80)» відмовлено ОСОБА_4 в застосуванні до нього ст. 81 КК України, передчасне, стає на шлях виправлення.
Відповідно до Щоденника індивідуальної роботи із засудженим ОСОБА_4 , станом на 05.12.2020 року засуджений стає на шлях виправлення.
Отже, оцінюючи у сукупності всі дані, які можуть служити чинником для визнання поведінки засудженого такою, що свідчить про його виправлення, суд вважає, засудженим, не надано конкретних переконливих даних про те, що процес виправлення ОСОБА_4 досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі.
Також суд враховує, що п. 17 ППВСУ від 26 квітня 2002 р. зазначено, що судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання здійснює великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, під час судового засідання у справах цієї категорії суди повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, у тому числі й ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, тощо.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
В сукупності з зазначеним та наявною в матеріалах справи інформацією щодо особи засудженого ОСОБА_4 , який своєю поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення, суд не знаходить підстав для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 376 КПК України, суд -
Клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування умовно-дострокового звільнення, згідно ст.81 КК України- залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду складено 14 квітня 2021 року.
Суддя: ОСОБА_1