Справа № 755/8386/20
"02" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька,
позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька. Свої вимоги мотивувала тим, що є батьком відповідача. На даний час позивач непрацездатний, є інвалідом ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності, немає можливості самостійно забезпечувати себе необхідними медичними препаратами та медичними обстеженнями у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. Посилається на те, що відповідно до законодавства відповідач зобов'язаний утримувати свого непрацездатного батька. У зв'язку з чим просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання непрацездатного батька ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн. щомісячно.
Згідно вимог ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Позивач, який є інвалідом ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності (а.с. 14, 15), є батьком відповідача (а.с. 8).
Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання непрацездатного батька ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн. щомісячно.
Між сторонами виникли аліментні правовідносини щодо зобов'язання дітей утримувати непрацездатних батьків.
Предметом доказування є стан здоров'я та матеріальне становище непрацездатних батьків; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; а також наявність можливості одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Підставами для задоволення позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач - його син не надає матеріальної допомоги, яку вів потребує, оскільки є пенсіонером по інвалідності та через погіршення здоров'я змушений проходити медичне обстеження та купувати медичні препарати.
На підтвердження позовних вимог позивач надав суду посвідчення про взяття на облік бездомних осіб з 02 вересня 2015 року (а.с. 9), довідку Філії центру обліку бездомних громадян № 811 від 25 жовтня 2016 року про перебування на обліку з 20 вересня 2016 року (а.с. 10), виписку з історії хвороби № 2698 від 11 травня 2012 року (а.с. 16), акт виконаних робіт (стаціонарне лікування) від 11 травня 2012 року (а.с. 17), виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 21857 від 07 грудня 2018 року (а.с. 18), довідку від 03 грудня 2018 року про перебування на стаціонарному лікуванні (а.с. 19), виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 22853 від 21 грудня 2018 року (а.с. 20), індивідуальну програму реабілітації інваліда № 289/19 від 28 лютого 2019 року (а.с. 21).
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно ст. 51 Конституції України повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги
Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
За правилами ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Згідно п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 Сімейного кодексу України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст. 204 Сімейного кодексу України).
Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2189 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Однак позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що розмір його пенсії нижчий прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Крім того, твердження позивача про недостатність пенсії для лікування не підтверджено належними та допустимими доказами про розмір необхідних витрат, що позбавляє суд визнати позивача таким, що потребує матеріальної допомоги.
Також надані позивачем медичні документи на підтвердження необхідності придбання медикаментів датовані датами за декілька років до звернення позивача до суду.
За встановлених обставин суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька повністю.
Керуючись ст.ст. 51, 129 Конституції України, ст.ст. 202, 205 Сімейного кодексу України, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Є.Арапіна