Справа № 569/79/20
1-кс/569/2347/21
про задоволення самовідводу судді
14 квітня 2021 рокум. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_7 ,
представника потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Рівне заяву судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_11 про самовідвід по кримінальному провадженню № 12013190010000180 про обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 152, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України, суд-
В провадженні судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_11 перебуває кримінальне провадження № 12013190010000180 від 08.01.2013 року про обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 152, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України.
30 березня 2021 року суддею Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_11 по даному кримінальному провадженню заявлено самовідвід, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 80 КПК України. В обґрунтування своєї заяви суддя ОСОБА_11 вказує, що ситуація щодо справи відносно ОСОБА_12 , а саме, зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт набрала гучного суспільного резонансу. Судові засідання по вищевказаному кримінальному провадженню відбуваються під тиском на неї, як на головуючу судового процесу, шляхом проведення маніфестацій під будівлею Рівненського міського суду Рівненської області. Крім того, в електронних та друкованих засобах масової інформації, використовуючи Інтернет ресурси поширюється ніким не перевірена, не підтверджена та недостовірна інформація стосовно неї, можливого підкупу судді в обмін на винесення нею ухвали про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Враховуючи вищевикладене, в неї особисто наявний сумнів, що вона зможе в подальшому проводити судові засідання та розглядати дане кримінальне провадження неупереджено та безсторонньо.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вирішення заяви про самовідвід судді покладає на розсуд суду.
Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представник потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , представник потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , представник потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - ОСОБА_10 в судовому засіданні не заперечили проти задоволення заяви судді ОСОБА_11 про самовідвід.
Потерпілі ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи телефонограми. Суд вважає за можливе провести судове засідання за їх відсутності.
Обвинувачений ОСОБА_12 в судове засідання не з'явився. До його початку подав до суду заяву, в якій просить суд проводити розгляд заяви про самовідвід без його участі, в зв'язку з тим, що 15 березня 2021 року ним на ім'я судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_11 було подано заяву про вжиття заходів забезпечення безпеки, яка на даний час не вирішена. Щодо заяви про самовідвід судді вважає її такою, що підлягає до задоволення.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 75 КПК України визначено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а згідно ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності таких підстав суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
При цьому у своїй практиці Європейський суд з прав людини розмежував суб'єктивний та об'єктивний підходи до безсторонності та вказав на можливість її перевірки різними способами.
Так, рішенням у справі «П'єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) від 01 жовтня 1982 року, п. 30) зазначено, що, не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цьому контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу. Будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться (справа «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), рішення від 26.10.1984 року, п. 26).
Аналогічні висновки містяться і в рішенні Вищої ради правосуддя (друга дисциплінарна палата) № 1141/2дп/15-18 від 16.04.2018 року, за результатами розгляду дисциплінарної справи щодо судді за скаргою, в якій скаржник вважав ухвали про задоволення заяв про самовідвід, незаконними, безпідставними, без обґрунтувань та посилань на докази, чи встановлення інших обставин у судовому засіданні наявністю обставин. В цьому рішенні Вища рада правосуддя встановила, що суддями подано заяви про самовідвід від вирішення справи, які ухвалою суду задоволені, та що вказана ухвала про задоволення самовідводу вмотивована наявністю обставин, що можуть викликати сумнів у неупередженості судді при вирішенні справи, оскільки скаржник у мережі Інтернет розповсюджував щодо головуючого та членів колегії суддів недостовірну та образливу інформацію, зокрема, щодо переслідування суддею «всіх справ позивача», щодо «втручання у роботу автоматизованої системи документообігу», щодо «готовності прийняття свавільних рішень», та іншу негативну інформацію, та за результатами розгляду скарги прийшла до висновку, що встановлені під час дослідження обставини не свідчать про порушення правил самовідводу, та з огляду на вищенаведену практику ЄСПЛ, відмовила у притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів.
Згідно п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року за № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, зокрема у випадку, коли у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.
Відповідно до рекомендацій у Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 року (далі - Висновок № 1) в частині виключення найменшої підозри в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає.
Так, у п. 12 Висновку № 1 передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.
Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затверджених ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02) від 09.11.2006 року встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, навівши наступні мотиви (пункти 47-55 рішення).
Наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Feyv.Austria) від 24.02.1993 року, пп. 27, 28, 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» від 28.10.1998 року (Wettstein v. Switzerland) п. 42).
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. UnitedKingdom), від 10.06.1996 року, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Стосовно об'єктивного критерію означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (FerrantelliandSantangelov.Italy), від .07.08.1996 року, п. 58).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (CastilloAlgarv.Spain), від 28.10.1998 року, п.45).
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) від 06.09.2005 року, надаючи тлумачення поняттю «неупередженість» суду, в сенсі статті 6 Конвенції, наголосив, що така неупередженість має визначатися суб'єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу. У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення (п. 81).
Також варто зазначити, що 30 березня 2021 року на адресу суду надійшло повідомлення т.в.о. начальника Служби судової охорони полковника А Семківа № 48/13-326/21 від 30.03.2021 року, в якому зазначено, що від час проведення моніторингу публікацій засобів масової інформації (мережі Інтернет), зокрема соціальної мережі Facebook, на особистій сторінці « ОСОБА_16 » виявлено допис щодо негативного висловлювання на адресу судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_11 .
Слід зазначити, що у даній статті використовується нецензурна лексика, образи та виявлення явної неповаги до судді ОСОБА_11 , у зв'язку з її професійною діяльністю по здійсненню правосуддя.
Крім цього встановлено, що на цій же сторінці виявлено відомості про пошук особистого номеру телефону судді ОСОБА_11 .
З положень ст. 80 КПК України слідує, що до суду повинна бути подана вмотивована заява про відвід судді. Суддею Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_11 подана письмова вмотивована заява про самовідвід.
За таких обставин, з метою запобігання сумніву щодо неупередженості судді, для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду кримінального провадження, заяву про самовідвід судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_11 слід задоволити.
Частиною 1 ст. 81 КПК України визначено, що у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) слідчого судді кримінальне провадження передається на розгляд іншому слідчому судді.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 80, 81, 369-372 КПК України, -
Заяву судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_11 про самовідвід - задоволити.
Кримінальне провадження № 569/79/20 про обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 152, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 152 КК України, передати до канцелярії Рівненського міського суду Рівненської області, для вирішення питання про визначення іншого судді Рівненського міського суду Рівненської області в порядку автоматизованого розподілу справ.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1