Справа № 362/5383/20
Провадження № 2/362/929/21
15 квітня 2021 року
суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про зобов'язання вчинити дії та стягнення грошових коштів,
Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на Інтернет-сторінці в соціальній мережі Facebook у своєму особистому акаунті із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відповідач ОСОБА_2 оприлюднив свій виступ під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Позивач стверджує, що у вказаному виступі відповідач розповсюдив недостовірну інформацію про нього і його сім'ю, чим грубо порушив його немайнові права та інтереси.
Посилаючись на те, що у тексті виступу відповідач згадує про нього, як про людину ОСОБА_9 , позивач вважає, що відповідач твердить про причетність позивача до команди ОСОБА_9 та отримання матеріальних цінностей від останнього.
Поширену відповідачем інформацію позивач вважає недостовірною і такою, що не відповідає дійсності.
Посилаючись на те, що вказана інформація за своїм змістом принижує його честь, гідність і ділову репутацію, позивач просить зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію про позивача, а саме вислови: «Хоча і сюди вставили людей ОСОБА_10 , взяти хоча б ОСОБА_11 , директора будинку культури. Він також всю сім'ю в партію записав. Тобі мало дали, ОСОБА_8 ?» у вигляді запису виступу відповідача та його опублікування на сторінці відповідача в соціальній мережі Facebook, а також стягнути з відповідача на його користь 40 000 гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди.
Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.
Відповідач надав відзив на позов у якому заперечив вимоги позивача та просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що його висловлювання є оціночними судженнями.
Треті особи також не заперечили проти вирішення справи в порядку спрощеного провадження.
Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачає, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Проте, в супереч вимогам статей 76 - 84 ЦПК України, факт поширення відповідачем інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб, не підтверджено відповідними доказами.
Зокрема, за текстом позову відсутні конкретні електронні посилання в мережі Інтернет на розміщення відеозапису від ІНФОРМАЦІЯ_1 на Інтернет-сторінці в соціальній мережі Facebook у своєму особистому акаунті із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відповідач ОСОБА_2 оприлюднив свій виступ під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Також, позивачем не додано до позову відповідних роздруківок екранокопій з мережі Інтернет із опублікованим відповідачем відеозаписом від ІНФОРМАЦІЯ_1 на Інтернет-сторінці в соціальній мережі Facebook у своєму особистому акаунті із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відповідач ОСОБА_2 оприлюднив свій виступ під назвою «Випуск 8: такого даже при ОСОБА_13 не было. Разбор списков партий».
Отже, позивачем, не виконано, передбаченого статтею 81 ЦПК України обов'язку довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що згідно із статтями 12, 13 і 76 - 84 ЦПК України, відповідно до яких на засадах змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі та суд не наділений функцією доказування, - позивач не довів ту обставину, на яку він посилається як на підставу своїх вимог, а саме: ту обставину, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на Інтернет-сторінці в соціальній мережі Facebook у своєму особистому акаунті із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відповідач ОСОБА_2 оприлюднив свій виступ під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
При цьому, суд не приймає до уваги зміст відеозапису під назвою «Відео фейсбук ІНФОРМАЦІЯ_4», що міститься на флеш носії доданому позивачем до заяви, оскільки вказаний відеозапис і електронний відео-документ на містять даних та із його змісту неможливо встановити той факт, чи був він оприлюднений або розміщений в мережі Інтернет.
Також, суд критично оцінює зміст відеозапису під назвою «Моє відео», що міститься на флеш носії доданому позивачем до заяви, оскільки вказаний відеозапис має похідний характер щодо предмета позову та є приватною розмовою сторін по справі.
Як наслідок, наведені за змістом позовної заяви доводи позивача щодо розповсюдження відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 на Інтернет-сторінці в соціальній мережі Facebook у своєму особистому акаунті із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » свого виступу під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », - суд відхиляє і не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені у встановленому цивільним процесуальним законом належними, прямими, об'єктивними і беззаперечними доказами.
Отже, у діях відповідача відсутній юридичний склад правопорушення щодо розповсюдження про особу позивача недостовірної інформації, оскільки відсутня обставина поширення відповідачем інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб.
Норма частини першої статті 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Оскільки позивачем не доведено перед судом факт поширення відповідачем інформації щодо нього, то і немає підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Таким чином, враховуючи недоведеність позивачем факту поширення відповідачем інформації щодо нього, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача спростувати недостовірну інформацію про позивача і стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди.
За таких обставин, позов є безпідставним і необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. ст. 23, 277, 280, 1167 ЦК України, ст. ст. 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273 - 279 ЦПК України,
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про зобов'язання вчинити дії та стягнення грошових коштів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя
Дата складення повного рішення суду - 15 квітня 2021 року.