вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
20.05.10Справа №2а-6555/10/16/0170
Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Александров О.Ю., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1
до Академії медичних наук України, Державної установи "Інститут медицини праці Академії медичних наук України" Клініка профзахворювань про визнання недійсним висновку
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до відповідачів про визнання висновку Центральної лікувально-експертної комісії (протокол № 40/1551 від 27.10.2009р.) Державного підприємства "Інститут медицини праці Академії медичних наук України" Клініка профзахворювань недійсним.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом ст. 3 цього ж Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним висновку Центральної лікувально-експертної комісії (протокол № 40/1551 від 27.10.2009р.) Державного підприємства "Інститут медицини праці Академії медичних наук України" Клініка профзахворювань, яким фактично визнається недійсним повідомлення про професійне захворювання №279 від 01.07.09р., що видане позивачу НДІ гігієни праці та профзахворювань Харківського національного медичного університету.
Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб - підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю, а також тих, що сталися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання визначена у "Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. N 1112 "Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" (далі Порядок).
Згідно із п.п. 68-74 вказаного Порядку, усі виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь підлягають розслідуванню.
Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з переліком, що затверджується МОЗ.
Віднесення захворювання до професійного проводиться відповідно до процедури встановлення зв'язку захворювання з умовами праці згідно з додатком 13 до Порядку.
Зв'язок професійного захворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, що складається установою державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, де працює хворий, за участю спеціалістів (представників) підприємства, первинної організації профспілки, членом якої є хворий, або уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки, та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства. Санітарно-гігієнічна характеристика видається на запит керівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, або спеціаліста з професійної патології міста (області, Автономної Республіки Крим), завідуючого відділенням професійної патології міської (обласної, Автономної Республіки Крим) лікарні.
Спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади проводять амбулаторне та стаціонарне обстеження працівників за відповідним направленням. Відповідальність за встановлення діагнозу щодо хронічних професійних захворювань, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України, покладається на керівників цих закладів.
У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання особа направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук (м. Київ). У разі незгоди хворого або роботодавця з рішенням Інституту щодо встановлення діагнозу і зв'язку захворювання із впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу воно може бути оскаржено в судовому порядку.
Слід зазначити, що за своєю сутністю оскаржене рішення відповідача є експертним висновком, який зроблено на підставі застосування спеціальних знань з метою встановлення певних обставин або фактів.
Таким чином, порушуючи питання визнання неправомірним висновку експерта, позивач має основною метою вирішення спору приватного характеру щодо встановлення певного юридичного факту, який не пов'язаний із вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Суд зазначає, що у даному випадку відповідачі не виступають у статусі суб'єктів владних повноважень, оскільки не виконують владних управлінських функцій і не наділені можливістю владно керувати поведінкою особи, з якою вони перебувають у спірних правовідносинах.
Тобто між сторонами існує спір про право, який має приватноправовий характер, що в свою чергу виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), як зазначено у п. 1 ч. 1 ст.3 КАС України, а тому встановлена ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється. Аналогічної думки притримується Вищий адміністративний суд України (ухвала по справі №К-2887/08 від 04.11.2009р.).
Крім того, суд звертає увагу на те, що правові відносини які виникають у зв'язку із реалізацією конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища відноситься до сфери правового регулювання трудового права України, а саме інституту який забезпечує правову регламентацію охорони праці. Аналогічної думки притримується Вищий адміністративний суд України (ухвала по справі №К-4537/08 від 24.03.2009р., постанова від 04.03.08р. по касаційної скарзі Вищого професійного училища №34 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2006р. )
Згідно п.1 ч.1 ст. 15 Цивільного процесуальний кодекс України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин суд дійшов до висновку про те, що спірні відносини за своєю правовою природою є трудовими, а тому не повинні розглядатися адміністративним судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями п. 1 ч.1 ст. 109, ч. 1 ст. 181 КАС України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Академії медичних наук України, Державної установи "Інститут медицини праці Академії медичних наук України" Клініка профзахворювань про визнання висновку Центральної лікувально-експертної комісії (протокол № 40/1551 від 27.10.2009р.) Державного підприємства "Інститут медицини праці Академії медичних наук України" Клініка профзахворювань недійсним.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів з дня отримання, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, ухвала набуває законної сили через 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 5 днів з дня отримання ухвали до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 10 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Александров О.Ю.