вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
21.01.10Справа №2а-3835/09/10/0170
м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кудряшової А.М. ,
при секретарі судового засідання - Дєрюшковій І.А.,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_3;
від відповідача - Нечаєва Н.О., представник по довіреності №81/10-0 від 14.07.2008 року;
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим
про спонукання відповідача до виключення з особового рахунку заборгованості,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - позивач - 27 лютого 2009 року звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим - відповідач - про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006212303 від 23.07.2008 року на суму 963грн.75коп.; зобов'язання ДПІ у м. Сімферополі АР Крим виключити з особового рахунку позивача заборгованість по рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006212303 від 23.07.2008 року на суму 963грн.75коп.; стягнення з відповідача витрат на адвокатську допомогу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками відповідача було проведено перевірку магазину, що належить позивачу, за результатами проведення якої прийнято оскаржуване рішення. Позивач зазначає, що при проведенні перевірки він не був присутній, продавець ОСОБА_3, що зазначена в акті перевірки, не є його працівником. Позивач також вважає, що акт перевірки, складений працівниками відповідача, не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів перевірок, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327, оскільки він підписаний не позивачем, в акті відображені необґрунтовані дані, у зв'язку з чим він не може бути належним доказом по справі. Крім того, позивач стверджує, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій він 25.07.2008 року, як це зазначено на його корінці, він не отримував. Також позивач зазначає, що недоїмка в сумі 1388грн.00коп., про наявність якої зазначено в довідці відповідача, повинна бути виключена з особового рахунку позивача на підставі рішення суду по іншій адміністративній справі, що набрало законної сили.
Заявою, що надана позивачем у судовому засіданні 14.07.2009 року, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006212303 від 23.07.2008 року на суму 963грн.75коп.; зобов'язати ДПІ у м. Сімферополі АР Крим виключити з особового рахунку позивача заборгованість по рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006212303 від 23.07.2008 року на суму 963грн.75коп.; стягнути з відповідача витрати на адвокатську допомогу.
У судовому засіданні, що відбулося 10 грудня 2009 року, позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить зобов'язати ДПІ у м. Сімферополі АР Крим виключити з особового рахунку позивача заборгованість по рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006212303 від 23.07.2008 року на суму 963грн.75коп.; стягнути з відповідача витрати на адвокатську допомогу, а також залишити без розгляду позовні вимоги про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006212303 від 23.07.2008 року на суму 963грн.75коп. Зазначені позовні вимоги мотивовані тим, що сума по зазначеному рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій на час розгляду справи вже сплачена. Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.12.2009 року адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006212303 від 23.07.2008 року на суму 963грн.75коп.; зобов'язання ДПІ у м. Сімферополі АР Крим виключити з особового рахунку позивача заборгованість по рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006212303 від 23.07.2008 року на суму 963грн.75коп. залишено без розгляду в частині позовних вимог про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006212303 від 23.07.2008 року на суму 963грн.75коп.
Ухвалою суду від 21.01.2010 року допущено заміну відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим - її правонаступником - Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим.
Позивач у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані у судовому засіданні 07.05.2009 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує застосування штрафних санкцій тим, що під час проведення перевірки позивача встановлено порушення ним вимог пунктів 1, 2, 9 і 13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року №265/95-ВР (надалі - Закон про РРО), а саме: під час перевірки в магазині встановлено не проведення через РРО грошових коштів під час продажу товару на суму 17грн.50коп., невидача розрахункового документу, незабезпечення щоденного друку фіскальних звітних чеків РРО (Z-звітів), невідповідність сум готівкових грошових коштів сумі коштів, що зазначена в денному звіті РРО. При цьому перевірка проводилась в присутності продавця ОСОБА_3, яка підписала опис готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків та акт перевірки. Відповідач вважає, що не укладення позивачем з ОСОБА_3 трудового договору в письмовій формі не свідчить про те, що вона не є працівником позивача, оскільки Кодексом законів про працю України передбачена можливість укладення трудового договору шляхом фактичного допуску працівника до роботи. Крім того, відповідач вважає, що перевірку було проведено в межах повноважень органів державної податкової служби, встановлених Законом про РРО. Також у судовому засіданні 21.01.2010 року представник відповідача пояснив, що рознесення в особовому рахунку позивача платіжного доручення про сплату суми фінансових санкцій по рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій було проведено у встановленому діючим законодавством порядку.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1) зареєстрований як фізична особа - підприємець Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 27 листопада 1998 року, відомості про реєстрацію включені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису 28820170000007813 - а.с.5-7).
Суд зазначає, що загальні підстави та порядок проведення перевірок дотримання СПД порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) встановлені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року №509-ХІІ та Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.2005 року №265/95-ВР.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону про РРО контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно з законодавством України.
Судом встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим 09 липня 2008 року проведена перевірка по контролю за дотриманням позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій магазину, що знаходиться за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Малоріченське, вул. Садова, буд.17, та належить позивачу.
Як вбачається із матеріалів справи, перевірку було проведено на підставі направлень на проведення перевірки №594 та №593 від 08.07.2008 р., що позивачем та представником відповідача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось; як зазначено в акті перевірки журнал реєстрації перевірок контролюючих органів для здійснення в ньому відповідного запису перевіряючим під час проведення перевірки не був наданий. В акті перевірки також зазначено про її проведення в присутності працівника позивача - продавця ОСОБА_3
За результатами перевірки складено акт №000974 від 09 липня 2008 року (а.с.38-41), в якому зафіксовано наступні обставини: перевіряючими було придбано товар на суму 17грн.50коп.; розрахункова операція через реєстратор розрахункових операцій проведена на суму 5грн.50коп., видано розрахунковий документ; розрахункова операція з продажу товару на суму 12грн.00коп. через РРО та розрахункову книжку не проведена, розрахунковий документ не роздруковано (гне виписано) та не видано. Сума грошових коштів на місці проведення розрахунків (52грн.25коп. без врахування покупки) не відповідала сумі грошових коштів, що зазначена в денному звіті РРО (159грн.50коп.) - різниця склала 107грн.25коп. (без врахування суми покупки, не проведеної через РРО). Також в акті перевірки зазначено про незабезпечення позивачем збереження фіскального звітного чеку №0770; незабезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків.
На підтвердження вказаних в акті обставин відповідачем надано: опис про результати звірення наявних готівкових коштів до акут перевірки (а.с.43); Х-звіт РРО, що зареєстрований на позивача, та фіскальний чек про продаж товару на суму 5грн.50коп. (а.с.42). На останньому аркуші акту продавцем ОСОБА_3 зазначено про відсутність заперечень на акт перевірки та про отримання одного екземпляру акту, що підтверджено її підписами (а.с.41).
На підставі викладеного під час проведення перевірки працівники відповідача дійшли висновку про порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 9, 13 статті 3 Закону про РРО.
Судом встановлено, що на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 23 липня 2008 року прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006212303, яким до позивача застосовані фінансові санкції в сумі 963грн.75коп. на підставі п.1, 4 ст.17, ст.22 Закону про РРО за порушення вимог пунктів 1, 2, 9, 13 статті 3 даного Закону (а.с.10, 11).
Суд зазначає, що під час розгляду справи позивач заявив клопотання про залишення без розгляду позовних вимог про скасування вказаного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та на час розгляду справи не оспорює правомірність проведеної перевірки. У зв'язку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії працівників ДПІ у м. Сімферополі АР Крим стосовно проведення перевірки та не перевіряється законність та обґрунтованість прийнятого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Крім того, суд зазначає, що на підтвердження сплати нарахованих сум фінансових санкцій по вказаному рішенню позивачем надана копія платіжного доручення №2057.311.1 від 29.07.2008 року, відповідно до якого позивачем 29 липня 2008 року до бюджету сплачено 963грн.75коп., з зазначенням призначення платежу - платіж по рішенню №0006212303 від 23.07.2008 року від ПП ОСОБА_1, іпн НОМЕР_2 (а.с.85). Суд зазначає, що вказана копія платіжного доручення завірена відділенням Кримського РУ ЗАТ КБ «Приватбанк»; надходження готівкових коштів до бюджету по вказаному платіжному дорученню підтверджено також даними особового рахунку позивача по платежу 21080908 «штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів» за 2008 рік (а.с.77), відповідно до якого сума 963грн.75коп., сплачена позивачем по платіжному дорученню, зарахована в бюджет 30 липня 2008 року, що представником відповідача під час розгляду справи не спростовано.
Разом з тим відповідно до даних особового рахунку позивача перерахована позивачем сума зарахована в погашення недоїмки по рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004052303 від 16.07.2003 року та №0005882303 від 23.09.2003 року.
Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.07.2008 року №0006212303 було внесено відповідачем до особового рахунку позивача 26.08.2008 року (а.с.77, зворотній бік) та відповідно до даних особового рахунку ДПІ у м. Сімферополі АР Крим у вказаний день на суму 963грн.75коп. збільшена сума недоїмки позивача у вказаному особовому рахунку.
Суд вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи відсутні відомості про наявність будь-яких інших платіжних доручень, в яких позивачем зазначено призначення платежу - платіж по рішенню №0006212303 від 23.07.2008 року. Про наявність таких платіжних доручень також не повідомлено позивачем та представником відповідача у судових засіданнях. Суд також зазначає, що сума грошових коштів, що була перерахована позивачем до бюджету по зазначеному платіжному дорученню - 963грн.75коп., співпадає з сумою застосованих вказаним рішенням фінансових санкцій.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо відображення сум недоїмки по вказаному рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій в картці особового рахунку позивача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Суд зазначає, що п.22.4 ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 05.04.2001р. №2346-ІІІ (з наступними змінами і доповненнями) визначає, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Дата прийняття розрахункового документу на виконання фіксується банком. При цьому, під переказом розуміється рух певної суми грошових коштів з метою їх зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі (ст. 1 Закону).
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 року №679-ХІV (зі змінами та доповненнями) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/89/767), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів (затвердженої наказом Головної ДПІ України №37 від 12.05.1994р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.1994р. за №114/323), а також Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 р. №276 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 р. за №843/11123), облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС). При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особистий номер працівника, дата та час введення інформації.
Також, в силу п. 5.3 Інструкції №37 дані про надходження платежів до бюджету повинні бути відображені органом державної податкової служби в особових рахунках платників і у реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України (фінансових органів) відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів. При цьому, при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.
Згідно з п.1.6 Інструкції №276, проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.
З даних положень законодавства слідує, що операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів, тому надані Державним казначейством відповідачу документи не можуть містити інші, ніж платіжні доручення платника податків, данні.
За таких обставин, суд вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок погашення недоїмки, яка не вказана в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним та суперечить частині 2 статті 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Суд зазначає, що представник відповідача під час розгляду справи також не послався на будь-який нормативно-правовий акт, відповідно до якого платежі на погашення сум недоїмки по рішенням податкових органів про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог законодавства, що встановлює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій, спрямовуються на сплату заборгованості, що виникла раніше, в хронологічному порядку без врахування призначення платежу, що зазначений платником в платіжному дорученні.
В той же час, співставивши відображені в особовому рахунку позивача данні про сплату заборгованості з наданим позивачем платіжним дорученням, суд встановив, що ці відомості не співпадають.
Згідно ст.13 Закону України "Про державну податкову службу Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Таким чином, діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків або відповідного рішення суду визначати призначення платежу. Отже, за викладених обставин, операції по рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платників податків і позначених в них призначень платежу.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що перерахованими позивачем зазначеним платіжним дорученням від 29.07.2008 року грошовими коштами були повністю погашена заборгованість по рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006212303 від 23.07.2008 року.
Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкових повідомлень-рішень, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги про зобов'язання ДПІ в м. Сімферополі АР Крим виключити з особового рахунку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість по рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006212303 від 23.07.2008 року на суму 963грн.75коп., є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Суд також вважає необхідним зазначити, що предметом даного судового спору не є правомірність відображення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим в довідці про розрахунки позивача з бюджетом відомостей стосовно наявності у позивача недоїмки в сумі 1388грн.00коп. та питання про її виключення з особового рахунку позивача на підставі рішення Господарського суду АР Крим від 18.12.2002 року по справі №2-7/13866-2002 та постанови Господарського суду АР Крим від 07.03.2008 року по адміністративній справі №2-29/16236-2007А, що набрала законної сили після розгляду справи Севастопольським апеляційним господарським судом від 05.06.2008 року. Позовні вимоги про виключення з картки особового рахунку позивача 1388грн.00коп. по рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій позивачем в даній адміністративній справі не заявлялись, вказані рішення суду не надані, в матеріалах справи також відсутні постанова Господарського суду АР Крим від 07.03.2008 року та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.06.2008 року по адміністративній справі №2-29/16236-2007А. У зв'язку з викладеним вказані обставини судом не розглядаються та правомірність дій ДПІ у м. Сімферополі АР Крим та відповідача, що є її правонаступником не перевіряються і не оцінюються. Крім того, суд вважає необхідним роз'яснити позивачу, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах вирішуються в порядку, встановленому розділом V КАС України, у зв'язку з чим позивач має право на подання відповідної заяви до суду в порядку встановленому зазначеним розділом КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.87 КАС України витрати на правову допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи. Таким чином, вимога позивача про відшкодування витрат на правовому допомогу не є позовними вимогами та вирішуються судом в порядку, встановленому ст.94 КАС України за результатами розгляду справи. Однак позивачем під час розгляду справи суду не надано жодного документу на підтвердження здійснення позивачем будь-яких витрат на правовому допомогу (зокрема, платіжні доручення та квитанції на сплату сум, договір про правову допомогу та складені на його виконання документи, тощо). Таким чином, у суду відсутня можливість вирішити питання про відшкодування позивачу судових витрат на правову допомогу адвоката у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують їх здійснення.
У зв'язку зі складністю справи судом 21 січня 2010 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 26 січня 2010 року постанова складена у повному обсязі.
Керуючись статтями 94, 158-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі внести зміни в картку особового рахунку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення заборгованості по рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006212303 від 23.07.2008 року на суму 963 (дев'ятсот шістдесят три) гривні 75 копійок, що була сплачена платіжним дорученням №2057.311.1 від 29.07.2008 року.
3. Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІІН НОМЕР_2; АДРЕСА_1) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат 3 (три) гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кудряшова А.М.