вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
12.04.10Справа №2а-11122/09/10/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Кудряшової А.М. ,
суддів Яковлєва С.В.,
Сидоренко Д.В.,
при секретарі Дєрюшковій І.А.,
за участю:
позивача -ОСОБА_2,
представника позивача -Москаленко Т.П.,
представника відповідачів та третіх осіб - Афанасьєв М.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації АР Крим, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим,
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, начальника Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим,
про визнання протиправними дій, скасування наказу про звільнення, зобов'язання поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_2 24 вересня 2009 року звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації в АР Крим з вимогами про визнання дій в частині звільнення позивача з посади начальника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі з 28.08.09 -протиправними, поновлення на роботі на посаді начальника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 06 лютого 2007 року працював на посаді начальника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі. Наказом Державної податкової адміністрації України № 1053-0 на підставі подання Державної податкової адміністрації в АР Крим його було звільнено з займаної посади за нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності за п. 5 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає наказ про його звільнення незаконним, оскільки, він не перебував на лікарняному більш чотири місяців безперервно, так як його лікарняні закривались по мірі одужання та у зв'язку з тим, що він починав хворіти на другу хворобу відкривались інші листки непрацездатності. Вважає, що у його випадку відсутній факт безперервної непрацездатності упродовж більш чотирьох місяців підряд, тому позивач помилково застосував положення п. 5 ст. 40 КЗпП України як підстави звільнення його з роботи.
Позивач та його представник під час розгляду справи збільшували позовні вимоги та остаточно просили визнання дій в частині звільнення позивача з посади начальника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі з 28.08.09 -протиправними, визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової адміністрації України № 1053-0 від 28.08.2009 року про звільнення позивача з посади начальника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, поновити позивача на посаді начальника Державної податкової інспекції в місті Сімферополі, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у м. Сімферополі та стягнути з відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі на користь позивача середній заробіток за кожен день вимушеного прогулу у розмірі 172,31 гривень за період з 28 серпня 2009 року по 11 квітня 2010 року в сумі 27052,67 гривень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.03.10 року залучено до участі у справі у якості відповідачів Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим та Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим, а також у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено - начальника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим та начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.
У судовому засіданні представник позивача підтримав збільшені позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі з підстав, зазначених у тексті позовній заяви.
Представник відповідачів та третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, у судовому засіданні проти позову заперечував, вважав дії посадових осіб ДПА в Україні та ДПА в АР Крим, щодо звільнення ОСОБА_2 такими, що відповідають діючому законодавству України, тому просив суд у задоволені позову відмовити. При цьому вважав доведеним факт безперервного перебування позивача на лікарняному протягом чотирьох місяців, тому позивача звільнено вірно саме за п. 5 ст. 40 КЗпП України.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 наказом Державної податкової адміністрації України від 06.02.2007 року № 200-о призначено в порядку переведення на посаду начальника Державної податкової інспекції у м Сімферополі АР Крим, звільнивши його з посади начальника Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (а.с. 13). Згідно з наказом Державної податкової адміністрації в АР Крим № 72-о від 08.02.2007 року ОСОБА_2 приступив до виконання службових обов'язків 08.02.2007 року в посаді начальника ДПІ у м. Сімферополі. Таким чином, ОСОБА_2 є службовою особою державної податкової адміністрації, якому присвоєно персональні звання - "Державний радник податкової служби 3 рангу".
Наказом голови Державної податкової адміністрації України № 1053-о від 28 серпня 2009 року ОСОБА_2 звільнений з посади начальника державної податкової інспекції у м. Сімферополі за нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності за п. 5 ст. 40 КЗпП України (а.с.33).
Підставою для видання такого наказу послужило подання Державної податкової адміністрації в АР Крим від 10.08.09 № 7530/8/04-0 (а.с.79-80), листки непрацездатності серії АБЧ № 947228 та серії АБЧ № 948376, видані Сімферопольською Центральною клінічною лікарнею, листок непрацездатності серії АБЧ № 808767, виданий міською клінічною лікарнею № 6 швидкої медичної допомоги м. Сімферополь, витяги із табелю обліку використання робочого часу по ДПІ у м. Сімферополі за січень-липень 2009 року, які є в матеріалах справи.
Згідно подання від 10.08.09 № 7530/8/04-0 Державна податкова адміністрація в АР Крим клопотала про звільнення позивача з посади начальника ДПІ у м Сімферополі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невиходом на роботу протягом більше чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.
В свою чергу листом від 20.08.2009 року № 8387/01-02 Ради міністрів АР Крим у відповідності зі ст. 36 Конституції Автономної Республіки Крим надано згоду на звільнення ОСОБА_2 з посади начальника державної податкової інспекції у м. Сімферополі із дотриманням норм чинного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Приймаючі до уваги, що Конституція України, визначаючи важливість права на працю як основу життєдіяльності людини, закріплює та гарантує основні трудові права громадян (статті 43, 44, 45, 46), а також встановлює, що основні засади регулювання праці і зайнятості визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92).
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09.07.98 р. „Справа за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну „законодавство”) встановив, що особливістю правового регулювання трудових відносин є те, що вони регламентуються розгалуженою системою нормативних актів, прийнятих органами різних рівнів, у тому числі за участю трудових колективів та профспілок. Проте, найбільш соціально важлива частина трудових відносин, яка охоплюється конституційним поняттям „засади регулювання праці і зайнятості” визначається лише законом.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації права на державну службу, а також статус державних службовців встановлено Законом України „Про державну служу”.
Статтею 1 цього Закону встановлено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. При цьому відповідно до ст. 9 Закону „Про державну службу” регулювання правового статусу державних службовців державних органів та їх апарату здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
За змістом ст. 30 Закону України „Про державну службу” підстави припинення державної служби можуть бути загальними, передбаченими Кодексом законів про працю України та спеціальними, тобто передбаченими цім Законом.
Оскільки підставою для прийняття оскарженого наказу про звільнення позивача стало нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, при цьому спеціальними законами питання щодо припинення державної служби, з таких підстав не врегульовано, та з урахуванням того, що згідно із статті 30 Закону України „Про державну службу” державного службовця може бути звільнено в порядку, передбаченому Кодексом законів про працю України, тому, виходячи з системного аналізу норм права, закріплених Законом України „Про державну службу” та Кодексом законів про працю України, суд вважає, що до порядку припинення трудового договору із зазначенням державним службовцем підлягають застосуванню правила, встановлені Кодексом законів про працю України.
Згідно із пунктом 5 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у тому числі за нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
Таким чином, застосування пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України передбачає одночасну наявність двох складових її диспозиції - як установленого нею проміжку часу, протягом якого працівник не з'явився на роботу, так і факт безперервної непрацездатності упродовж зазначеного часу, відсутність хоча б однієї з них виключає можливість застосування згаданої норми як підстави звільнення з роботи.
Як вбачається з матеріалів справ, ОСОБА_2 відповідно до листку непрацездатності серії АБЧ № 947228, № 948376, виданого Сімферопольською Центральною клінічною лікарнею, перебував з 12.01.09 року по 11.03.09 року на стаціонарному лікуванні та з 11.03.09 року по 09.05.09 року на амбулаторному лікуванні в наслідок важкої травми колінних суглобів з переломом гомілкової кістки правої голені (а.с. 89,90). Відповідно до листку непрацездатності серії АБЧ № 808767, виданого Міською клінічною лікарнею № 6, ОСОБА_2 перебував з 12.05.2009 року до 05.06.2009 року на стаціонарному лікуванні з діагнозом гострий панкреатит (а.с. 88). Відповідно до листку непрацездатності серії АБФ № 019384, виданого Онкологічним клінічним центром, позивач перебував з 09.06.09 року по 17.07.09 року на стаціонарному лікуванні з діагнозом хронічний панкреатит. Відповідно до листку непрацездатності серії АБЧ № 980469, виданого Алуштинською Центральною міською лікарнею, позивач перебував з 20.07.09 року по 21.08.09 року на стаціонарному лікуванні з діагнозом вірусний гепатит “В”. Відповідно до листку непрацездатності серії АБЧ № 834868, виданого Міською клінічною лікарнею № 6, позивач перебував з 25.08.09 року по 09.09.09 року на стаціонарному лікуванні з діагнозом подагричний панкреатит.
Відповідно до вказаних лікарняних листів вбачається, що позивач хворів на різні види захворювання, у різних лікарняних закладах та у зв'язку з одужанням лікарняні листки закривались, а нові лікарняні листки відкривались через декілька днів у зв'язку з тим, що позивач хворів іншими хворобами. За таких обставин, суд дійшов висновку, що не мало місце безперервної непрацездатності позивача більше чотирьох місяців, оскільки хвороба позивача не була безперервною. Окрім того, суд зазначає, що остання хвороба позивача, під час якої позивача звільнено з займаної посади, тривала два тижня, а підсумовуватися періоди нез'явлення на роботу тривалістю менш як чотири місяці не можуть.
Доводи відповідача, що закриття листків непрацездатності приходилось на вихідні та святкові дні, тому не призвело до з'явлення позивача на роботу, суд не може прийняти до уваги, оскільки підставою для звільнення за п.5 ст.40 КЗпП України може бути тільки безперервна непрацездатність більше чотирьох місяців, при цьому облік часу відсутності працівника через хворобу складанням окремих періодів, в яких працівник був тимчасово непрацездатним, не допускається.
Крім того, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено, що тривала відсутність позивача через хворобу негативно вплинула на діяльність податкового органу, навпаки, представником відповідача повідомлено, що відсутність позивача через хворобу жодним чином не вплинула на загальні показники в роботі податкової інспекції. Про існування потреби у заміні відсутнього через хворобу позивача у зв'язку з виробничої необхідністю не знайшло свого відображення ні у поданні ДПА в АР Крим про звільнення позивача з посади (а.с.79-80), ні у погоджені звільнення позивача Радою міністрів АР Крим (а.с.81). При цьому порядок виконання обов'язків керівника податкового органу у період відсутності керівника передбачений та регламентований, тобто виробничої необхідності у звільненні позивача не було.
За таких обставин, наказ Державної податкової адміністрації України № 1053-о від 28.08.2009 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі за нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності являється протиправним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання щодо захисту прав позивача шляхом поновлення його на посаді судом встановлено, що після звільнення позивача наказами Державної податкової адміністрації України № 477 від 02.09.2009 року «Про реорганізацію ДПІ у м. Сімферополі» та Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим № 535 від 08.09.2009 року «Про реорганізацію ДПІ у м. Сімферополі» припинено юридичну особу - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі шляхом поділу та створені - Державна податкова інспекція в м. Сімферополі, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі з правами юридичних осіб, які є правонаступниками ДПІ у м. Сімферополі (а.с.104,105). При цьому відповідно до Положення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь (а.с.155-161) права та обов'язки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі фактично перейшли до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі, що свідчить про фактичне перетворення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, а не про її ліквідацію. Крім того, відповідно до структур Державної податкової інспекції у м. Сімферополі (а.с. 61-69), Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі (а.с. 72-73), Державної податкової інспекції в м. Сімферополі (а.с. 74-77) встановлено, що відповідна посада начальника після реорганізації ДПІ у м. Сімферополі була утворена у складі Державної податкової інспекції в м. Сімферополі, а у Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі утворено посаду - заступника голови ДПА в АР Крим - начальника спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків. При цьому відповідно до штатного розпису Державної податкової інспекції у м. Сімферополі (а.с. 114) та штатного розпису Державної податкової інспекції в м. Сімферополі (а.с. 127) не мало місця скорочення штату та розміри посадових окладів начальника ДПІ у м. Сімферополі та начальника ДПІ в м. Сімферополі є однаковими. Суд враховує, що позивач до його звільнення обіймав посаду саме начальника ДПІ у м. Сімферополі.
Крім того, відповідно до наказів № 976-о від 16.11.2009 року № 978-о якими у зв'язку з реорганізацією шляхом поділу ДПІ у м. Сімферополі та утворенням на її базі ДПІ в м. Сімферополі та СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі звільнено та переведено до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі першого заступника ДПІ у м. Сімферополі та заступника начальника ДПІ у м. Сімферополі (а.с. 101,102). Крім того, у судовому засіданні встановлено, що особа, яка останній час виконувала обов'язки начальника ДПІ у м. Сімферополі - Назарчук В.В. (а.с.77) призначена начальником ДПІ в м. Сімферополі (а.с.174).
За таких обставин, позовні вимоги щодо поновлення позивача на посаді начальника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючі до уваги, що відповідно до частини першої статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяви, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду, а оскільки грошове забезпечення (заробітна плата) є складовою умов проходження публічної служби, тому вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу належить розглядати разом із вимогами про поновлення позивача на посаді. При цьому, враховуючі, що до порядку припинення трудового договору із позивачем, як державним службовцем, підлягають застосуванню правила, встановлені Кодексом законів про працю України, тому вимоги позивача щодо виплати йому Державною податковою адміністрацією АР Крим середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та підлягають задоволенню відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України.
Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд керувався положеннями ч. 2 ст. 235 КЗпП України, згідно із якими, при прийнятті рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При цьому відповідно до п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи із заробітку за останні два календарних місяця роботи. Враховуючі, що відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1998 року № 100, згідно якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середнього заробітку на число робочих днів, які мають бути сплачені за середнім заробітком.
Оскільки під час судового розгляду відповідачем надана довідка № 240 від 15.10.2009 року (а.с.36) із визначенням середньомісячного розміру заробітної плати позивача в сумі 3446,20 гривень та середньоденного розміру заробітної плати позивача у сумі 172,31 гривень, яки не оспорюються позивачем, тому суд приймає данні суми при визначені суми заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача. З урахуванням того, що наказ про звільнення позивача прийнятий 28 серпня 2009 року, а рішення про поновлення позивача ухвалено 12 квітня 2010 року, тому період вимушеного прогулу позивача складає 157 робочих днів. Отож, за період вимушеного прогулу позивача в 157 робочий день середній заробіток позивача становить 27052,67 гривень (172,31 гривень х 157 робочий день = 27052,67 гривень), які підлягають стягненню на користь позивача із Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономній Республіці Крим з урахуванням, що заробітна плата керівнику здійснюється саме цим податковим органом. При цьому сума у розмірі 27052,67 гривень визначена без утримання податку й інших обов'язкових платежів.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 256 КАС України належить допустити до негайного виконання постанову суду у частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді начальника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі та стягнення на її користь заробітної плати у межах середньомісячної заробітної плати у сумі 3446,20 грн. з урахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, що утримуються при виплаті заробітної плати.
Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації в АР Крим в частині звільнення позивача з посади начальника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі з 28.08.09 року не підлягають задоволенню, оскільки захист порушених прав позивача здійснений шляхом поновлення його на посаді начальника податкового інспекції та визнання протиправним і скасуванню наказу Державної податкової адміністрації України № 1053-о від 28.08.2009 року, яким ОСОБА_2 звільнено з посади начальника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, та є повним та достотним захистом порушених прав позивача.
Під час судового засідання, яке відбулось 12 квітня 2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 14 квітня 2010 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-164 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової адміністрації України № 1053-о від 28 серпня 2009 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі за нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, п. 5 ст.40 КЗпП України.
3. Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим.
4. Стягнути з Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 27052 (двадцять сім тисяч п'ятдесят дві) гривень 67 копійок (сума визначена з урахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, що утримуються при виплаті заробітної плати).
5. В решти позовних вимог відмовити
6. Допустити до негайного виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим та стягнення середнього заробітну за час вимушеного прогулу у межах виплат за один місяць у сумі 3446 (три тисячі чотириста сорок шість) гривень 20 копійок (сума визначена з урахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, що утримуються при виплаті заробітної плати).
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Судді Кудряшова А.М.
Яковлєв С.В.
Сидоренко Д.В.