ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 7/48
м. Київ
15.07.2009 р. 17:55 № 2а-2224/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київський завод реле та автоматики"
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва
про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення №000642302/0 від 20.02.09р.
Представники:
від позивачаПанасенко Р.О., за довіреністю
від відповідачаРадутний О.С., за довіреністю
Позивач, Відрите акціонерне товариство «Київський завод реле та автоматики», звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.02.2009 № 000642302.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення від 20.02.2009р. № 000642302/0, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки, на думку позивача, в акті перевірки не доведено, що договірна ціна визначена ВАТ «Київський завод реле та автоматики»та ТОВ «Грант»в договорі не є звичайною ринковою та справедливою.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки на його думку, спірне рішення є обґрунтованим і прийнятим без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчить про порушення позивачем положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, - встановив:
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Київський завод реле та автоматики»(код за ЄДРПОУ 00214853) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, ТОВ «Грант»(код за ЄДРПОУ 31864797) за період з 01.07.2008 по 31.08.2008, за результатами якої було складено акт перевірки № 1524/23-02/00214853 від 19.02.2009.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.02.2009р. № 000642302/0, згідно якого встановлено порушення ВАТ «Київський завод реле та автоматики»п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку із чим визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 961 713,45 грн., в т.ч. 641 142,30 грн. -основного платежу та 320 571,15 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.
Висновки акту перевірки вмотивовані тим, що господарська діяльність пов'язана з торгівлею певним видом товару передбачає збільшення його вартості на кожному етапі його реалізації, оскільки товар (шкіряний напівфабрикат «Вет-блу»), придбаний за договором № 18/07/08 від 18.07.2008 у подальшому продано на зовнішніх ринках при визначенні звичайної ціни буде допущено, що ціни на внутрішньому ринку на напівфабрикат не можуть бути вищими за ціни на світовому ринку. Враховуючи те, що контрактна вартість напівфабрикату придбаного за вказаним договором відрізняється від звичайної ціни (16,22 грн. -16,23 грн. за 1 кг) на такий напівфабрикат більше ніж на 20 відсотків при визначенні податкового кредиту за липень та серпень 2008, у частині податку нарахованого (сплаченого) у зв'язку з таким придбанням, необхідно застосовувати звичайну ціну. Таким чином, в акті перевірки зроблено висновок, що ВАТ «Київський завод реле та автоматики»безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 641142,30 грн., в т.ч. за липень 2008 -476720,98 грн., серпень 2008 -164 421,32 грн.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 1.18 статті 1 вказаного Закону встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.
Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.
Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 ст.1 наведеного Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Отже, враховуючи вищенаведене, для отримання інформації щодо звичайних цін порівнянню підлягають співставні умови договорів на певній території ринку ідентичних (однорідних товарів). Зокрема, враховуються такі умови договорів, що впливають на ціну, як:
- кількість (об'єм товарів);
- строки виконання зобов'язань;
- умови платежів, звичайних для такої операції;
- інші об'єктивні умови, які можуть вплинути на ціну.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Грант»(постачальник) укладено договір постачання шкіряного напівфабрикату «Вет-блу»несортованого № 18/07/08 від 18.07.2008.
Виконання зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі товару № 3 від 24.07.2008, № 4 від 25.07.2008, № 5 від 27.08.2008; видатковими накладними № 186 від 24.07.2008, № 187 від 25.07.2007, № 192 від 27.08.2008; податковими накладними № 99 від 24.07.2008 на загальну суму 725217,96 грн., № 100 від 25.07.2008 на загальну суму 3181901,29 грн., № 101 від 27.08.2008 на загальну суму 1377508,62 грн.
Як вбачається з акту перевірки, податковим органом досліджено договір № 18/07/08 від 18.07.2008 та з метою встановлення звичайної ціни на шкіряний напівфабрикат «Вет-блу»використано інформацію наведену в листі Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків «Держзовнішінформ»№ 993/08-08 від 24.11.2008. При цьому, на 4 сторінці акту перевірки вказано, що «за даними Держзовнішінформу середня ціна на напівфабрикат протягом 2008 року становила від 2,2 до 4,5 доларів США за 1 кг в залежності від ґатунку. Оскільки товар придбаний у ТОВ «Грант»згідно договору купівлі-продажу № 18/07/08 від 18.07.2008 є несортований, тобто не має певного ґатунку, для визначення звичайної ціни буде враховано середнє значення шкали цін на напівфабрикат, тобто 3,35 доларів США за 1 кг».
Згідно п.6 Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності»від 10.02.1996 № 124/96 Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків було створено з покладанням на нього функцій з моніторингу зовнішніх експортних та імпортних товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках, формування кон'юнктурно-інформаційної системи, сертифікації експертних організацій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, надання інформаційної, консультативної та експертної допомоги підприємствам, установам та організаціям при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності, підготовки експертних висновків для Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України під час проведення Міністерством офіційних експертиз.
Суд враховує, що в листі Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків № 993/08-08 від 24.11.2008 наведено ціни на товар -напівфабрикат «Вет-блу»за період з 01.12.2006 по 31.12.2007, а також вказано середню ціну на зазначений товар у І-му кварталі 2008 року, тобто за період з 01.01.2008 по 30.04.2008, в той час коли виконання обумовленого договору між позивачем та ТОВ «Грант»відбувалось в липні та серпні 2008 року, тобто, відповідачем не досліджувався розмір середньої ціни на придбаний позивачем товар (напівфабрикат «Вет-блу») саме в липні та серпні 2008 року. Крім того, суд враховує і те, що податковим органом проігноровано повідомлення у вказаному листі про те, що «внутрішній ринок напівфабрикату «вет-блу» Держзовнішінформ не відслідковує».
Пунктом 1.20.6 п.1.20 ст.1 вищевказаного Закону встановлено, що у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.
Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом (п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Відповідно до ч.13 Указу Президента України «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 № 819/98, індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
В даному випадку, всупереч наведеним нормам податковим органом не надано доказів витребування та зібрання інформації щодо статистичної оцінки рівня цін реалізації товару - шкіряного напівфабрикату «Вет-блу»на внутрішньому ринку України, що склались на ідентичний (однорідний) товар.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено, що ціна договору № 18/07/08 від 18.07.2008, укладеного між ВАТ «Київський завод реле та автоматики»та ТОВ «Грант», не відповідає рівню звичайної ціни, яка відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Суд відзначає, що згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94 , 97, 158-163, 227 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Позов Відкритого акціонерного товариства «Київський завод реле та автоматики»задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києві від 20.02.2009 № 000642302/0.
Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський завод реле та автоматики»за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -04.08.09 р.
Суддя Арсірій Р.О.