ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
09:47
17.06.2009 р. № 14/345
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:
від прокуратури: Чирви Олени Олександрівни
від управління пенсійного фонду: Бойка Вадима Сергійовича
від відповідача: за відсутності відповідно до заяви
розглянув у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомЗаступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва
до приватного науково-технічного малого підприємства «БЕЛГІД»
простягнення заборгованості
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 червня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заступник прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва звернувся з позовом до приватного науково-технічного малого підприємства «БЕЛГІД» про стягнення заборгованості у сумі 23 012,68 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що суму страхових внесків до Пенсійного фонду України у строки, встановлені статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відповідачем не сплачено.
Відповідач проти позову заперечував з посиланням на те, що приватне науково-технічне мале підприємство «БЕЛГІД»у 2005 році було платником єдиного податку та суб'єктом малого підприємництва, який перейшов на спрощену систему оподаткування, а тому у нього відсутня недоїмка із сплати страхових внесків, оскільки він, відповідно до Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Заступник прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва звернувся з позовом до приватного науково-технічного малого підприємства «БЕЛГІД»про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 23 012,68 грн.
Приватне науково-технічне мале підприємство «БЕЛГІД»зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва 28.03.2008 була проведена перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004 по 29.02.2008. За результатами перевірки було складено акт від 28.03.2008 №6/07, на підставі якого, управлінням Пенсійного фонду в Дніпровському районі міста Києва приватному науково-технічному малому підприємству «БЕЛГІД»була надіслана вимога від 06.06.2008 №Ю-444 про сплату простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 23 012,68 грн.
Приватне науково-технічне мале підприємство «БЕЛГІД»не погоджуючись з результатами перевірки у своїх запереченнях зазначає про відсутність у нього заборгованості зі сплати страхових внесків за перевіряємий період, оскільки відповідно Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»до складу сплачуваного суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою єдиного податку входить збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Згідно з пунктом 6 названого Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, незважаючи на положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»розроблений відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються, зокрема:
· принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
· коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;
· перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки;
· порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків;
· стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
У статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»зазначено, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким разом із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.
Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва.
Згідно з вимогами пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення пункту 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечать Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», регулюють інші (оподаткування) на відміну від останнього (загальнообов'язкового державного пенсійного страхування) питання, й, отже, не можуть бути застосовані до питань загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»установлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Зважаючи на всі викладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, про правомірність зробленого позивачем висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості із сплати страхових внесків у сумі 23 012,68 грн., оскільки положення пункту 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»про звільнення від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечать Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і не можуть бути застосовані.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Протягом десяти робочих днів з дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суму недоїмки і суму фінансових санкцій. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки та суми фінансових санкцій, страхувальник узгоджує її з органом Пенсійного фонду, а в разі неузгодження має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Згідно пункту 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Оскільки відповідач не оскаржував надіслану позивачем вимогу у судовому порядку, борг по вимозі є узгодженим.
Суму заборгованості по сплаті страхових внесків до Управління Пенсійного фонду в Дніпровському районі міста Києва відповідач самостійно не погасив, у зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість із сплати страхових внесків у сумі 23 012,68 грн.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 названого Положення передбачено, що основними завданнями Пенсійного фонду України є: участь у формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Згідно пункту 15 цього Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворювані в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу із відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після утримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду має право звернутись до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено обов'язок представництва інтересів громадян та держави в судах.
Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою для представництва органами прокуратури України в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вичиняються між ними або з державною.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Згідно з частиною шостою статті 20 наведеного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Згідно з пунктом 11.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, платники, зазначені в підпунктах 2.1.1 та 2.1.2 пункту 2.1 цієї Інструкції, щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків. Розрахунки подаються зазначеними платниками до органу Пенсійного фонду для реєстрації за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, - не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Як передбачено пунктом 8.1 зазначеної Інструкції, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у разі виявлення своєчасно не сплачених страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з урахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про їх сплату. Протягом 10 робочих днів з дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суму недоїмки та суму фінансових санкцій.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про оплату недоїмки і протягом 10 днів після її отримання не сплатив визначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом 10 днів після отримання вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду в установленому законом порядку звертається і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу виконавчої служби. У вказаних випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем отримано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва, а отже сума простроченої заборгованості із сплати страхових внесків є узгодженою.
Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного науково-технічного малого підприємства «БЕЛГІД»(місто Київ, вулиця Березняківська, 16А, кв.285, код ЄДРПОУ 19069017) на користь Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва (р/р №2560830126 в ГУ Ощадбанку у місті Києві та Київський області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 22869069) 23 012,68 грн. (двадцять три тисячі дванадцять гривень 68 копійок).
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.
Постанову складено в повному обсязі 03.07.2009