ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
11:32
11.06.2009 р. № 14/361
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. при секретарі судового засідання Денисенко Ю.М. , за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Федорова Сергія Федоровича
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
додержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва
проскасування податкових повідомлень-рішень
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 червня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень форми «Ф»від 25.04.2008 №0006441701/0 та від 04.07.2008 №0006441701/1, якими позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 121 799,23 грн.
Під час судового розгляду справи позивач звернувся із заявою про зміну позовних вимог, у якій просив суд додатково скасувати податкове повідомлення форми «Ф»від 11.09.2008 №0006441701/2.
Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 121 799,23 грн., оскільки державною податковою інспекцією не враховані витрати на придбання акцій шляхом реінвестиції дивідендів.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач проти позову заперечив з посиланням на приписи статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якої дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, а також доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах. На думку відповідача, позивачем у декларації про доходи за 2007 рік, було безпідставно включено до витрат, пов'язаних з одержанням доходу витрати на придбання акцій шляхом реінвестицій дивідендів. З огляду на це, державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва був проведений розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету та визначено суму податку з доходів фізичних осіб.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень форми «Ф»від 25.04.2008 №0006441701/0, від 04.07.2008 №0006441701/1, від 11.09.2008 №0006441701/2, якими позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 121 799,23 грн.
ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва було подано декларацію про доходи за 2007 рік, згідно якої сума доходу становить 925 794,84 грн., сума витрат, пов'язаних з одержанням доходу 345 325,00 грн., сума оподаткованого доходу 580 469,84 грн. На підтвердження витрат, пов'язаних з одержанням доходу позивачем було надано договір від 19.12.2001 щодо придбання акцій у фізичної особи (витрати на суму 5 325,00 грн.), договір №Д7/0509/4 та копії квитанцій (витрати на суму 38300 грн.), договір №Е-4 та копії квитанцій (витрати на суму 70 175 грн.), договір №1 від 05.04.2005 щодо придбання акцій за рахунок реінвестицій дивідендів (витрати на суму 231 525 грн.).
Отже, в декларації про доходи ОСОБА_1 самостійно визначено суму доходу 580 469,84 грн., яка підлягає оподаткуванню у встановленому законом порядку.
Не погоджуючись з сумою витрат, пов'язаних з одержанням доходу відповідачем згідно із статтею 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі -Закон) був проведений розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету та визначено суму податку з доходів фізичних осіб. Згідно розрахунку державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва сума інвестиційного доходу складає 925 794,84 грн., сума підтверджених витрат, пов'язаних з одержанням доходу складає 113 800,00 грн.
Відповідачем на підставі підпункту 4.2.13 пункту 4.2 та підпунктів 4.3.3 та 4.3.17 пункту 4.3 статті 4 Закону було виключено з витрат, пов'язаних з одержанням доходу кошти, витрачені на придбання акцій за рахунок реінвестицій дивідендів на суму 231 525 грн. За результатами проведеного розрахунку державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва винесене податкове повідомлення форми «Ф»від 25.04.2008 №00064411701/0, яким позивачу визначене податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 121 799,23 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 в порядку апеляційного узгодження оскаржив його до контролюючого органу.
За результатами апеляційного узгодження, державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва винесені податкові повідомлення форми «Ф»від 04.07.2008 №0006441701/1 та від 11.09.2008 №00064421701/2, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 121 799,23 грн.
За таких обставин, в ході апеляційного узгодження, суму податкового зобов'язання позивача, визначеного у податковому повідомленні від 25.04.2008 не змінено.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Відповідно до пункту 1.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Згідно пункту «б»статті 10 Закону України «Про господарські товариства»учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.
Частиною першою статті 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно частини першої статті 115 Цивільного кодексу України вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. З цією нормою кореспондується стаття 13 Закону України «Про господарські товариства».
Згідно пункту першого статті 155 Цивільного кодексу України статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій, а відповідно до статті 28 Закону України «Про господарські товариства»акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку із збільшенням статутного (складеного) капіталу - з товариством.
Визначення поняття реінвестиції наведене у підпункту 1.28.3 пункту 1.28 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, під реінвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.
Відповідно до положень підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу (що є складовою частиною загального річного оподатковуваного доходу) включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів, інших доходів, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.
Згідно з приписами підпункту 4.3.17 пункту 4.3 статті 4 названого Закону до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою-резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, коли таке нарахування ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та внаслідок чого збільшується статутний фонд такого емітента на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів.
Матеріали справи свідчать, що за договором №1 від 05.04.2005 про підписку розміщення та реалізацію акцій, позивачем було придбано пакет акцій другого випуску закритого акціонерного товариства «Окма»за рахунок реінвестицій дивідендів у сумі 231 525 грн.
В судовому засіданні представником державної податкової інспекції не оспорювалось право позивача на звільнення від оподаткування дивідендів, реінвестованих у акції в 2005 році.
Разом з тим, на думку органу державної податкової служби, сума реінвестиції дивідендів у 2005 році підлягає оподаткуванню за наслідками отримання інвестиційного прибутку у 2007 році.
Така позиція державної податкової інспекції суперечить приписам підпункту 4.3.17 пункту 4.3 статті 4 та підпункту 9.3.1 пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якими визначено, що не обкладаються податком з доходів фізичних осіб суми дивідендів, що нараховуються у вигляді акцій (часток, паїв).
Відповідно до пункту 9.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Згідно підпункту 9.6.2 пункту 9.6 Закону інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу.
Отже підхід до оподаткування інвестиційного прибутку від продажу цінних паперів отриманих шляхом реінвестиції дивідендів Законом передбачений однаковий і не залежний від того, чи оподатковувались дивіденди раніше.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За договором №1 від 05.04.2005 про підписку розміщення та реалізацію акцій, позивачем було придбано пакет акцій другого випуску закритого акціонерного товариства «Окма» за рахунок реінвестицій дивідендів у сумі 231 525 грн. Зазначену суму витрат позивачем у декларації про доходи за 2007 рік було внесено до суми витрат, пов'язаних з одержанням доходу.
Враховуючи, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, позивачем правомірно при визначенні відповідного об'єкта оподаткування враховано витрати, понесені ним на попереднє придбання акцій шляхом реінвестиції дивідендів.
З огляду на викладене, виключення відповідачем з витрат, пов'язаних з одержанням доходу витрат на придбання акцій шляхом реінвестицій дивідендів та донарахування суми податку з доходів фізичних осіб у сумі 121 799,23 гривень, - є необгрунтованим.
Слід зазначити про неоднакову позицію з цього питання і Державної податкової адміністрації України. Так, за відсутності змін у законодавстві, листами від 06.05.2005 №3898/6/15-1116 та від 13.12.2005 №24812/7/17-3117 Державною податковою адміністрацією України надані різні пропозиції щодо вирішення питань оподаткування інвестиційного прибутку.
Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення, державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва не враховано приписи підпункту 4.4.1 пункту 4.4. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до пункту 18.1 статті 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачем подано річну декларацію про майновий стан і доходи, яким визначено суму оподатковуваного доходу у сумі 580 469,84 грн. (сума доходу 925 794,84 грн. за мінусом суми підтверджених витрат, пов'язаних з одержанням доходу 345 325,00 грн.). Зазначена сума підлягає оподаткуванню у встановленому порядку і сплаті податку позивачем.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 2 зазначеного Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши докази на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень, що оскаржуються позивачем, а тому позов підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2.Скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.04.2008 №000644121701/0, від 04.07.2008 №0006441701/1 та від 11.09.2008 №00064421701/2.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.
Постанову складено в повному обсязі 03 липня 2009 року