ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
17:50
02.06.2009 р. № 13/637
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу
за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АДАС-БОТ»
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
третя особа Генеральна прокуратура України Головне управління з розслідування особливо важливих справ
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000142302/0 та №0000152302/0 від 08.05.08 р.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позов обґрунтований тим, що оскаржувані податкові повідомлення рішення, на думку Позивача, були прийняті Відповідачем без дотримання вимог законодавчих та інших нормативних актів, внаслідок невідповідності висновків, викладених в акті перевірки, обставинам дійсності, через невірне застосування податкового законодавства України, що в свою чергу призвело неправильного визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 27318,00 гривень та з податку на прибуток у розмірі 60233,50 гривень.
Зазначає, що при оцінці спірних правовідносин по факту відсутності податкових накладних та інших документів бухгалтерського обліку податковий орган неправомірно застосував норми пп.7.4.5. п.7.4 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон про ПДВ), оскільки треба виходити з факту наявності податкових накладних під час формування податкового кредиту, а не під час здійснення податкової перевірки.
Відповідач у письмовому запереченні на позов повідомив, що проти позову заперечує. При цьому посилається на те, що в ході перевірки було виявлено порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ та пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.94 р. (із змінами і доповненнями) (надалі -Закон про ОПП). Дані порушення виникли внаслідок того, що Позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту та валових витрат суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), оскільки зазначені операції не підтверджені податковими накладними, відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд -
На підставі п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та постанови від 07.05.07 р. старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Кулик К.Г. Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 24.09.2004 р. по 01.04.2008 р.
За результатами проведеної перевірки складено акт № 236-23-2-33150411 від 08.05.08 р.
У висновках акту перевірки зафіксовано, зокрема, порушення Позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону про ОПП в результаті чого занижено податок на прибуток за перевірений період з 24.09.04 р. по 31.12.2006 р. всього на загальну суму 45,875 тис. грн. та п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевірений період з 24.09.2004 р. по 31.12.2006 р. на загальну суму 22 629 грн.
На підставі зафіксованих в акті перевірки порушень Відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000142302/0 від 08.05.08 р. яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 18 212,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 9 106,00 грн. та рішення № 0000152302/0 від 08.05.08 р. яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 40 149,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 20 074,50 грн.
Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.
Відповідно до п.1 ст. 11 Закону про ДПС органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Враховується, що стаття 11-1 Закону про ДПС закріплює підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Частина 13 ст. 11-1 вказаного Закону передбачає, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.
Судом враховується посилання Позивача на те, що під час проведення вищезазначеної перевірки директором підприємства не були надані установчі документи, документи бухгалтерського та податкового обліку, розрахункові та платіжні документи у зв'язку з тим, що дані документи були вилучені під час виїмки 04 січня 2007 року. Також, як зазначив останній, під час вказаної виїмки була вилучена печатка підприємства.
Повноважним представником третьої особи на виконання вимог суду було подано лист-довідку від 28.04.09 р. в якому зазначено, що у провадженні Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України перебуває кримінальна справа № 49-2088, порушена за фактом організації злочинної групи, спрямованої на фіктивне підприємництво, підроблення документів, а також в організації умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами легально діючих суб'єктів господарювання, за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч.2 ст.205, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч. 2, ст. 358, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 358, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 212 КК України. У ході досудового слідства 01.02.07 проведено обшук за адресою: м. Київ, вул. Панківська, 24, кв.4, під час якого вилучено реєстраційні, статутні документи ряду фіктивних підприємств. Крім того, у ході обшуку вилучені реєстраційні та статутні документи, а також документи фінансово - господарської діяльності ТзОВ «Адас - Бот», які досліджуються під час розслідування кримінальної справи. Після отримання висновків експертизи та проведення перевірки слідчим шляхом буде прийнято кінцеве рішення у порядку ст. 97 КПК України та вирішено питання щодо подальшого знаходження вилучених документів.
Підпунктом 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 цього Закону встановлено, що не належить до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п.п.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у томі числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує оплату вартості таких робіт (послуг).
Таким чином, законодавець встановив вимоги до податкової накладної, а також міру відповідальності у разі її відсутності. Тобто, згідно з Закону про ПДВ та Закону про ОПП неправомірне формування податкового кредиту і валових витрат і як наслідок заниження сум податкового зобов'язання мають місце лише в одному випадку - взагалі відсутності податкової накладної чи відповідного розрахункового документа.
Суд враховує той факт, що документи, на які посилається Позивач в позовній заяві, наявні, але безпосередньо не могли бути пред'явлені під час перевірки не через їх відсутність (не існування в природі), а через те, що вони були вилучені в ході досудового слідства під час розслідування кримінальної справи № 49-2088.
Отже, оскаржуване рішення було прийнято передчасно. Працівниками ДПС порушені, зокрема, приписи наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.05 р. №327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства». Так, п. 1.7 ст. 1 даного наказу передбачає, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Суд приходить до висновку, що факти, викладені в акті перевірки № 236-23-2-33150411 від 08.05.2008р. є передчасними, необ'єктивними, ґрунтуються на поверхневому дослідженні первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, а оскаржуване рішення неогбрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0000142302/0 та № 0000152302/0 від 08.05.2008 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи Позивача, Відповідач суду не надав.
Стаття 94 КАС України передбачає, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва №0000142302/0 та №0000152302/0 від 08.05.08 р. визнати недійсними.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АДАС-БОТ»3, 40 грн. (три гривні 40 коп.) сплаченого судового збору.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк