ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
12:50
17.06.2009 р. № 13/111
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В. розглянувши справу
за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»
до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області
про визнання протиправним та скасування рішення № 432 від 27.12.2007 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є органом державної влади та не наділений нормотворчими повноваженнями, також не наділений повноваженнями щодо встановлення тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України а всі нарахування плати здійснюються відповідно до вказівок Державної адміністрації залізничного транспорту України (стаття 4 Закону України «Про залізничний транспорт»), зокрема: відповідно до телеграфної вказівки Укрзалізниці від 28.04.2007 р. № ЦЗТ - 14\414 (телеграфний 000621ЦМ), в який зазначено, що відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 28 квітня 2007 року № 356 розрахунок платні за вантажні перевезення проводиться, починаючи з «0»годин 01.05.2007 р., тому в діях позивача відсутні будь-які порушення при стягненні плати за перевезення вантажів за період з 01.05.07 р. по 14.05.07 р., так як він виконував вказівку господарюючого суб'єкту.
Вказує, що відповідно до вимог ч.2 ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт»тарифи на перевезення пасажирів і багажу в приміському сполученні встановлюються відповідними залізницями за погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади. В приміському сполученні на перевезення пасажирів приміським залізничним транспортом діяли тарифи з 28.05.2007 р. затверджені наказом начальника ДТГО «Південно - Західна залізниця»від 21.05.07 р. № 288-Н і встановлені для областей (Київської, Житомирської, Хмельницької, Винницької, Сумської, Чернігівської) та окремо по м. Києву. Так в червні 2006 р. заступником начальника залізниці погоджено з керівництвом Житомирської обласної державної адміністрації приміську зону і вартість проїзду (тарифи) на відстань 400км.
Також вважає, що ними правомірно здійснювалось нарахування вартості проїзду, з врахуванням страхового платежу, відповідно до вимог пункту 3 «Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті»затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959 до 3 відсотків вартості проїзду.
Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважають їх необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України. При цьому зазначає, що в ході проведеної ним перевірки було виявлено порушення норм чинного законодавства що призвело до необґрунтованого одержання виручки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши подані докази, суд -
Державне територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 04713033 про що видано свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 007909. Відповідно до довідки №171270 Головного управління статистики у м. Києві видами діяльності позивача є діяльність вантажного залізничного транспорту, діяльність пасажирського залізничного транспорту, діяльність ресторанів, діяльність кафе, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.
Державною інспекцією з контролю за цінами в Житомирській області проведено перевірку позивача на підставі посвідчення на перевірку № 317 від 06.08.2007 року щодо додержання ним державної дисципліни цін.
Проведеною перевіркою було встановлено порушення Коростенською дирекцією залізничних перевезень було порушені вимог Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (тарифне керівництво №1) затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 р. № 551 (зі змінами і доповненнями); розпорядження Укрзалізниці від 01.05.2005 р. № ЦЗМ -10/1211; наказу Міністерства транспорту і зв'язку України від 28.04.07 р. № 356 ; п.3 Указу Президента України від 03.10.1992 р. «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»; ст.9 Закону України від 04.07.96 р. «Про залізничний транспорт»та пункт З постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.07 р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України»від 14.08.96 р. «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті»із-за чого Коростенською дирекцією залізничних перевезень одержано необґрунтована виручка у сумі 37485,16 грн., із них: 37479,16 грн. - завищення плати за перевезення вантажів та 5,56 грн. завищення вартості проїзду пасажирів за рахунок нарахування страхового платежу.
Дані порушення зафіксовані в акті від 18.09.2007 року.
На підставі даного акту 27.12.07 р. відповідачем було винесено рішення № 432 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення»державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписи п. 5 ст. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 1819 від 13.12.2000 року «Питання Державної інспекції з контролю за цінами»надає держцінінспекції право приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.1996 року «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»повноваження щодо встановлення тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України покладено на Міністерство транспорту та зв'язку України.
На виконання вищезазначеної постанови та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 731 від 28.12.1992 року Міністерством транспорту та зв'язку України було видано наказ від 28.04.2007 року № 356, який було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.05.2007 року за № 458/13752.
Згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 03.10.1992 р. «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»вищезазначений Наказ набув чинності через 10 днів після його реєстрації, а саме 15.05.2007 року.
Таким чином підрозділи Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», в тому числі і Коростенська дирекція залізничних перевезень мали застосовувати тарифи, які діяли раніше відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (тарифне керівництво №1), затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 р. № 551.
Так статтею 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»передбачено, що вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки.
Посилання позивача на телеграфну вказівку Укрзалізниці від 28.04.2007 р. № ЦЗТ - 14\414 (телеграфний 000621ЦМ), в який зазначено, що відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 28 квітня 2007 року № 356 розрахунок платні за вантажні перевезення проводиться, починаючи з «0»годин 01.05.2007 р., суд до уваги не приймає, оскільки діючим законодавством чітко прописано набрання чинності нормативних актів.
Відповідно до Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом країни, затверджених наказом Міністерством транспорту і зв'язку України від 27.12.2006 року № 1196 і пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.07 р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України»від 14.08.96 р. «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті»максимальна відстань у приміському сполученні визначена 200км, а тому максимальний збір по обов'язковому особистому страхуванню пасажира на маршрутах, крім приміського, встановлено 1,5 %.
Таким чином позивачем при розрахунку збору по обов'язковому особистому страхуванню пасажира на маршрутах, крім приміського, неправомірно було застосовано граничний розмір у 1,99 %, замість встановленого 1,5 %.
Суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та діючим законодавством України.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.07.2009 р.