ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
11:45
27.05.2009 р. № 2а-1240/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу
за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва
про визнання протиправним відмови у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку на 2009 рік; визнання права здійснювати діяльність за спрощеною системою оподаткування; зобов'язання видати свідоцтво про сплату єдиного податку на 2009 рік.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач вважає безпідставною відмову Відповідача у видачі йому свідоцтва про сплату єдиного податку.
При цьому посилається на те, що в Указі Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(в редакції Указу № 746/99 від 28.06.99 р.) (далі за текстом - «Указ»), який регулює дане питання, не передбачено такої підстави для відмови у видачі свідоцтва, як не встановлення ставки податку на певний вид діяльності місцевою радою.
Відповідач у письмовому запереченні на позов повідомив, що проти позову заперечує. При цьому останній зазначає, пп.2.2 п.2 Указу передбачено - ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Також посилається на те, що Подільська районна у місті Києві рада рішенням від 06.11.2008р. №405 затвердило ставки єдиного податку для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на 2009р. Відповідно до вищезазначеного рішення Подільська районна у місті Києві рада не встановила ставки податку на такий вид діяльності, як «діяльність у сфері права».
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою підприємцем з 28.01.2000 р. Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією про що видано відповідне Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_2 та зроблено запис про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР за номером НОМЕР_1.
З моменту державної реєстрації позивач здійснює діяльність з надання юридичних послуг за спрощеною системою оподаткування, обліку і звітності, про що зазначено у свідоцтвах про сплату єдиного податку: у 2000 році -відповідно до свідоцтва видом діяльності було «Юридичні послуги»- ставка податку 120 грн.; у 2001 році -відповідно до свідоцтва видом діяльності було «Юридична практика»- ставка податку 200 грн.; у 2002 році -відповідно до свідоцтва видом діяльності було «Юридична практика»- ставка податку 200 грн.; у 2003 році -відповідно до свідоцтва видом діяльності було «Юридична практика»- ставка податку 200 грн.; у 2004 році -відповідно до свідоцтва видом діяльності було «Юридична практика»- ставка податку 200 грн.; у 2005 році -відповідно до свідоцтва видом діяльності було «Юридична практика, консультаційні та посередницькі послуги у страховій діяльності»- ставка податку 200 грн.; у 2006 році -відповідно до свідоцтва видом діяльності було «Юридична практика, консультаційні та посередницькі послуги у страховій діяльності»- ставка податку 200 грн.; у 2007 році -відповідно до свідоцтва видом діяльності було «Діяльність у сфері права, допоміжна діяльність у сфері фінансів та страхування»- ставка податку 200 грн.; у 2008 році -відповідно до свідоцтва видом діяльності було «Діяльність у сфері права»- ставка податку 200 грн.
З метою продовження діяльності, яку позивач здійснювала з 2000 року, нею 12 грудня 2008 року було подано до ДПІ у Подільському р-нї м. Києва заяву встановленого зразка, до якої додано квитанцію про сплату податку на наступний період за один календарний місяць.
16 січня 2009 року позивачем було отримано лист ДПІ у Подільському р-ні м. Києва від 18.12.2008 р. № 20457/8/17-223, яким у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку Позивачу було відмовлено.
В обґрунтування своєї відмови відповідач послався на ту обставину, що якщо місцевою радою за місцем державної реєстрації фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності не встановлено ставки податку на певний вид діяльності, у державного податкового органу немає підстав для видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку на такий вид діяльності.
Не погоджуючись з такою відмовою Відповідача, Позивач звернувся до суду.
Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Даний Указ передбачає, що ставку єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Дана норма закріплена також в п.3 наказу Державної податкової адміністрації України від 29.10.99 р. №599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та порядку його видачі»(надалі -Наказ ДПА).
В частині 2 Наказу ДПА передбачено, що орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи за наявності платіжного документа про сплату єдиного податку зобов'язаний протягом десяти робочих днів після отримання заяви безоплатно видати Свідоцтво або надати письмову мотивовану відмову.
Судом враховується, що нормами чинного законодавства не визначена залежність встановлення чи не встановлення місцевою радою ставки єдиного податку на певний вид діяльності на можливість субєкта підприємницької діяльності займатись цим видом діяльності.
Відповідач не навів належного нормативно-правового обгрунтування своїє відмови та не зазначив норму, яка б забороняла Позивачу, будучи суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою підприємцем, здійснювати вид діяльності: «діяльність у сфері права».
Посилання Відповідача на те, що податковий орган зобовязаний видавати Свідоцтво про сплату єдиного податку лише на ті види діяльності на які районна рада встановила ставки єдиного податку, оскільки самостійне встановлення ставок податків державним подтаковим органам заборонено на увагу не заслуговую.
Враховуючи викладене суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Як зазначено в ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятої відмови на заяву про доповнення переліків видів діяльності, які мають право здійснюватись із застосуванням спрощеної системи оподаткування.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку на 2009 рік фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).
3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва видати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) свідоцтво про сплату єдиного податку на 2009 рік судові витрати покласти на відповідача.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.
5. В решті частині позову відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 30.06.09 р.