ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
23.06.2009 р. № 13/354
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу
за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Управління з переробки газу та газового конденсату
про стягнення адміністративно-господарської санкції в сумі 544250,08 грн. та пені в сумі 41309,84 грн.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторону після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що у Відповідача залишився борг, який був нарахований, але несплачений, за невиконання ним нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2006 році.
У запереченні проти позову повноважний представник відповідача у судовому засіданні повідомив, що проти позову заперечує. В обґрунтування свого заперечення вказує, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Завдання з пошуку особи, що відповідає умовам праці покладено перш за все на державну службу зайнятості. Направлень на працевлаштування інвалідів від відповідних установ та організацій до відповідача не було, так як і звернень інвалідів з проханням їх працевлаштування. Вважає, що стягнення з Відповідача адміністративно-господарських санкцій є неправомірним. А тому просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши подані докази, суд -
Згідно ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Статтею 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»в редакції від 05.07.2001 року (далі Закон) передбачено, що "діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності. Соціальний захист інвалідів з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації та сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів комунікації і зв'язку до особливостей інвалідів".
Статтею 20 Закону визначено, що «підприємства (об'єднання), установи і організації не залежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менше, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом».
Управління з переробки газу та газового конденсату присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 25976423.
Видами діяльності за КВЕД є виробництво продуктів нафтоперероблення, добування природного газу, оптова торгівля паливом, інші види оптової торгівлі, будівництво будівель та роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, що підтверджується довідкою №4255 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).
Позивач звертає увагу суду, що згідно звіту Відповідача про зайнятість інвалідів за 2006 рік, що був наданий Позивачу, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2006 році становила 704 особи.
Згідно ст. 19 Закону, Відповідач у 2006 році мав працевлаштувати не менше 28 інвалідів. Фактично було працевлаштовано 6 інваліда, отже, як зазначає Позивач, відповідач неповністю дотримав вимог Закону.
Згідно довідки про розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві за 2007 рік, середньорічна заробітна плата становила 24738,64 грн.
Таким чином, позивач вважає, що сума відрахувань за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2006 році становить 544250,08 грн., а також нарахував пеню з 17.04.2007 р. по 25.12.2007 року за 253 дні у сумі 41309,84 грн.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.
Згідно ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Законом передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст.18).
Таким чином обов'язок по працевлаштуванню інвалідів покладено на відділення Фонду соціального захисту інвалідів та Державну службу зайнятості за умови інформування їх про вільні робочі місця та вакантні посади на підприємстві.
Відповідно до ст. 19 згаданого вище Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, -у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Судом встановлено, що у 2006 році відповідачеві інваліди для працевлаштування повноважними органами не направлялись, що підтверджується листами Машівського центру зайнятості та управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації.
Тому посилання позивача на не створення відповідачем у 2006 році робочих місць для працевлаштування інвалідів, як підставу для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, зазначених вищевказаним Законом, на думку суду, є безпідставним та спростовується наявними матеріалами справи.
Крім іншого, судом враховується, що згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення. Як вбачається із матеріалів справи звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів відповідачем позивачеві було подано 31 січня 2007 року. Позивач звернувся із позовом до суду лише 25 грудня 2007 року. Тобто, позивачем було пропущено строк застосування адміністративно-господарських санкцій
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних щодо стягнення з Відповідача відрахувань за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2006 році у сумі 585559,92 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що підстав для стягнення з Відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не має.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 23.06.09 р.