ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
місто Київ
15 год. 38 хв.
13.07.2009 р. № 3/600
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н.Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ОСОБА_1
до Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві
Третя особа Пенсійний Фонд України
про зобов'язання вчинити дії
У судовому засіданні 13 липня 2009 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
ОСОБА_1 (надалі -Позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі -Відповідач) за участю Пенсійного Фонду України (надалі -Третя особа) про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити Позивачу пенсію за вислугу років з 1 квітня 2008 року і здійснити відповідні розрахунки за минулий час.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова Головного Управління Пенсійного Фонду України в місті Києві у призначенні Позивачу пенсії за вислугу років є протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Так, представником Позивача в судовому засіданні було зазначено про те, що вислуга років Позивача станом на 31 березня 2008 року становить 25 років 4 місяці та 10 днів, з них: трудовий стаж -12 років 3 місяці 17 днів, військова служба -12 років 11 місяців 00 днів. Зазначене, на думку представника Позивача, дає їй право на пенсію за вислугу років згідно частини б статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Представником Позивача в судовому засіданні також було зазначено, що після землетрусу у Вірменії у 1988 році, де працювала Позивач, окремі документи, серед яких -трудова книжка, свідоцтво про народження, свідоцтво про закінчення бухгалтерських курсів знищилися. Інформацію, вказану у втрачених документом було відновлено Позивачем шляхом здійснення запитів до відповідних установ та підприємств.
Позивачем було подано до Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві всі необхідні документи для призначення пенсії за вислугу років, а тому у Відповідача відсутні правові підстави для відмови у її призначенні.
Представник Відповідача -Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві, -в судовому засіданні проти заявленого адміністративного позову заперечила, вказавши на його необґрунтованість та безпідставність.
В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що Позивачем не було подано належного пакету документів для призначення пенсії за вислугу років, а тому відсутні правові підстави для призначення пенсії Позивачу відповідно до частини б статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Представник Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві також посилалася на роз'яснення Пенсійного Фонду України, яке було надано на запит органу Пенсійного фонду України в місті Києві, яким встановлено, що підстав для призначення пенсії відповідно до частини б статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»немає.
Третя особа -Пенсійний Фонд України, -явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(надалі -Закон) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(надалі -Закон).
Відповідно до статті 1 Закону особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно зі статтею 1-2 Закону право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби: а) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом; б) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту; в) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України; г) особи начальницького і рядового складу державної пожежної охорони, особи начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; д) громадяни інших держав із числа військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства цих держав, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, їх пенсійне забезпечення здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають; е) особи, зазначені у статтях 3 і 4 цього Закону; є) особи із числа військовослужбовців строкової служби та члени сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, у передбачених цим Законом випадках.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Пунктом б) частини 1 статті 12 Закону передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Відтак, як вбачається із положення вищезазначеної статті Закону, умовами призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям військової служби за контрактом є:
1) досягнення на день звільнення зі служби 45-річного віку;
2) наявність страхового стажу 25 років і більше;
3) наявність не менше, ніж 12 календарних років і 6 місяців, стажу військової служби.
Згідно Наказу Коменданта Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України № 94-ос від 31 березня 2008 року, старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1, старший кравець речової майстерні відділення речового забезпечення відділу матеріального забезпечення, звільнена в запас Збройних Сил України за статтею 26 пункт 6 частина «б»(за станом здоров'я), з правом носіння військової форми одягу.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта Позивача, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Таким чином, Судом встановлено, що станом на час звільнення 31 березня 2008 року, ОСОБА_1 виповнилося 49 років.
Відповідно до вищезазначеного Наказу Коменданта Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України № 94-ос від 31 березня 2008 року вислуга років ОСОБА_1 станом на 31 березня 2008 року становить: трудовий стаж -12 років 03 місяці 17 днів, військова вислуга -12 років 11 місяців 00 днів, всього -25 років 02 місяці 17 днів.
Страховий стаж -період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем) (стаття 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»страховий стаж -період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і за який сплачено страхові внески.
Судом встановлено, що загальна вислуга років (страховий стаж) Позивача складає 25 років 2 місяці 17 днів.
Стаж військової служби ОСОБА_1 становить 12 років 11 місяців 00 днів.
В судовому засіданні встановлено, що Позивач має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту б) частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
У відповідь на заяву Позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про призначення пенсії за вислугу років нею було отримано відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві № 18358/12 від 11 липня 2008 року, в якій Відповідач посилається на відсутність підстав для призначення пенсії за вислугу років, оскільки згідно з роз'ясненням Пенсійного Фонду України, яке було надано на запит органу ПФУ в м. Києві, підстав для призначення пенсії відповідно до пункту б) частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» немає.
Відповідно до роз'яснення Пенсійного Фонду України № 10973/02-60 від 26 червня 2008 року загального трудового стажу 25 календарних років у зазначеної дружини військовослужбовця (ОСОБА_1.) немає, підстав для призначення їй пенсії відповідно до пункту «б»статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Як вбачається з роз'яснення Пенсійний Фонду України посилається на роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 11 лютого 1998 року № 146/3/20/611, відповідно до якого «за нормами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їхнього працевлаштування за спеціальністю зараховується до необхідного 20 річного стажу роботи, але не більше 10 років. Зазначений період не зараховується до необхідного 20 річного стажу роботи, але не більше 10 років».
Враховуючи вищевикладене, Суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Пунктом з) частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»передбачено, що до стажу роботи зараховується також період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
Відповідно до Довідки про укладення шлюбу № 862 від 27 червня 2008 року 24 вересня 1977 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб (актовий запис № 1320). Прізвище дружини після шлюбу -ОСОБА_2. Вищевказаний шлюб розірвано.
25 грудня 1984 року між громадянином ОСОБА_3 та громадянкою ОСОБА_4 було укладено шлюб (Свідоцтво про укладення шлюбу Серія НОМЕР_1 від 25 грудня 1984 року).
Відповідно до Довідки Військової частини 2012, яка видана ОСОБА_3, який проходить дійсну військову службу у військовій частині 2012 міста Ленінакана з 1 серпня 1983 року по 19 лютого 1993 року. Разом з ОСОБА_3 проживала дружина ОСОБА_1, що мала спеціальність бухгалтера, яка не працювала з 24 грудня 1984 року по 19 лютого 1993 року у зв'язку з неможливістю працевлаштування по даній спеціальності.
Таким чином, Судом встановлено, що в період з 24 грудня 1984 року по 19 лютого 1993 року Позивач проживала разом зі своїм чоловіком, який проходив військову службу та не могла працевлаштуватися. Загальний строк -8 років 1 місяць 25 днів.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до чинного пенсійного законодавства України (статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення») стаж 8 років 1 місяць 25 днів (період проживання Позивача з чоловіком-військовослужбовцем при проходженні ним військової служби) відноситься до загального стажу роботи Позивача.
Суд також звертає увагу на невідповідність роз'яснення Пенсійного Фонду України № 10973/02-60 від 26 червня 2008 року фактичним обставинам справи, оскільки Судом встановлено, що загальний трудовий стаж Позивача становить 25 років 02 місяці 17 днів, а тому вона має право на призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суд вважає, що для цього Відповідач повинен був ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.
Суд звертає увагу сторін на те, що суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків.
Суд звертає увагу на те, що необґрунтованим є посилання Відповідача на роз'яснення Пенсійного Фонду України як на підставу відмови Позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки в судовому засіданні встановлено, що трудовий стаж Позивача відповідає вимогам чинного законодавства України та є підставою для призначення пенсії за вислугу років.
Таким чином, Суд вважає відмову Відповідача у призначенні пенсії на пільгових умовах такою, що суперечить чинному законодавству України та принципу верховенства права.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проаналізувавши положення чинного законодавства України та матеріали справи, Суд приходить до висновку про те, що відмова Відповідача у призначенні пенсії Позивачу за вислугу років є неправомірною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 17, 94, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 1 квітня 2008 року і здійснити відповідні розрахунки за минулий час.
Стягнути з рахунків Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн.40 коп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н. Є. Блажівська