ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
18.06.2009 р. № 14/23
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. при секретарі судового засідання Денисенко Ю.М. , за участю представників сторін:
від позивача: Бородкіна Дмитра Івановича, Дубенко Юлії Сергіївни
від відповідача: Болох Вікторії Валеріївни, Горобчук Раїси Степанівни
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом державного підприємства «Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин»
додержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва
провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 червня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Державне підприємство «Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 09.12.2008 №0008522304/0.
Позовні вимоги обґрунтовано помилковістю висновків державної податкової інспекції щодо відсутності права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, за податковою накладною від 27.12.2006 №2712-1717.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва проти позову заперечила та зазначила, що підставою для застосування фінансових санкцій до позивача були матеріали планової виїзної документальної перевірки державного підприємства «Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин». Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 та 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо віднесення до складу податкового кредиту грудні 2006 року суми податку на додану вартість, сплачену у складі вартості комп'ютерного та мережного обладнання, яке придбано за бюджетні кошти. За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 09.12.2008 №0008522304/0.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти позову заперечив.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд,-
Державне підприємство «Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин»зареєстровано Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 22.08.2002 за адресою: місто Київ, вулиця Бориса Грінченка, 1, про що видано відповідне свідоцтво серії А00 №013590. Взято на облік державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва як платник податку на додану вартість 30.09.2002 за №39020327. Види діяльності за КВЕД: надання послуг у тваринництві, крім ветеринарних послуг; створення програмного забезпечення; робота з базами даних; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом.
Як вбачається з матеріалів справи, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2008 державним підприємством «Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин».
Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 166 667 грн.
За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва складено акт від 26.11.2008 №2790/23-04/32114325 та винесено податкове повідомлення-рішення від 09.12.2008 №0008522304/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 250 001 грн., у тому числі: основний платіж -166 667 грн. та штрафні санкції у сумі 83 334 грн.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Проведеною перевіркою було встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 «придбання товарів, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою»декларації за грудень 2006 року, та неправомірне внесення до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 166 666,67 грн., сплаченого у складі вартості комп'ютерного та мережевого обладнання, придбаного державним підприємством «Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин»за бюджетні кошти.
За посиланням відповідача, що не заперечується позивачем, з державного бюджету на рахунок державного підприємства «Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин»у державному казначействі було перераховано кошти у розмірі 13 670 000 грн. Згідно звіту про використання загального фонду кошторису установи за 2006 рік зазначені бюджетні кошти були розподілені на субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам організаціям) у сумі 12 670 000 грн. (код 1310) та капітальні трансферти підприємствам (установам організаціям) у сумі 1 000 000 грн. (код 2410).
Відповідно до договору купівлі-продажу комп'ютерного та мережевого обладнання від 25.12.2006 №1707/06, укладеного між державним підприємством «Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин»та акціонерним товариство закритого типу «Атлас», позивачем із коштів капітального трансферту було перераховано суму 1 000 000 грн. акціонерному товариству закритого типу «Атлас»та отримано податкову накладну від 27.12.2006 №2712-1717, згідно якої сума сплаченого податку на додану вартість складає 166 666,67 грн.
На підставі податкової накладної від 27.12.2006 №2712-1717 позивачем було включено до складу податкового кредиту суму сплаченого податку на додану вартість у розмірі 166 667 грн.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до Роз'яснень щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Роз'яснень щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затверджених наказом Державного казначейства України від 04.11.2004 №194 субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) (код 1310) - це поточні платежі юридичним особам, які включають субсидії госпрозрахунковим підприємствам, установам та організаціям; субсидії підприємствам і організаціям сільського господарства; субсидії на покриття збитків підприємств; державна підтримка підприємств; приріст обігових коштів (в т. ч. шляхом внесків у статутні фонди); державна підтримка громадських організацій інші субсидії. За зазначеним кодом одержувачі бюджетних коштів здійснюють тільки поточні видатки, а капітальні видатки - за кодом 2410. Бюджетні установи не можуть отримувати трансфертні платежі.
Капітальні трансферти (код 2400) - це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років, або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які носять одноразовий і нерегулярний характер як для донора, так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.
Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям - це капітальні трансферти одержувачам (тобто всі капітальні видатки одержувачів) (код 2410), внески у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності відповідно до чинного законодавства.
Сторонами не заперечувалось, що оплата за зазначеним договором проводилась з коштів капітального трансферту цільового призначення наданого підприємству з державного бюджету з метою реалізації програм соціально-економічного розвитку держави. У зв'язку з цим, профінансовані за рахунок бюджетних коштів товари чи основні фонди не можуть вважатися придбаними безпосередньо платником.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість сплаченого із суми бюджетних коштів за капітальним трансфертом підприємству.
Крім цього, податкова накладна від 27.12.2006 №2712-1717, на підставі якої позивачем було включено до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 166 666,67 грн. не містить прізвища особи, яка склала податкову накладну.
Пунктом 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В судовому засіданні представники позивача не змогли пояснити ким підписана податкова накладна від 27.12.2006 №2712-1717. Договір від 25.12.2006 № 1717/06 суду також надано не було.
Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
За наведених обставин та нормативного обґрунтування, суд дійшов висновку про правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 09.12.2008 №0008522304/0.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 2 зазначеного Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.
Постанову виготовлено в повному обсязі 07 липня 2009 року