ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
місто Київ
18 год. 30 хв.
09.07.2009 р. № 2а-1254/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Кочана В. М. та Пісоцької О. В., при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ОСОБА_1
доМіністерства охорони здоров'я України
проскасування наказів та зобов'язання вчинити дії
У судовому засіданні 9 липня 2009 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
ОСОБА_1 (надалі -Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства охорони здоров'я України (надалі -Відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства охорони здоров'я України від 18 квітня 2008 року № 212 «Про затвердження Методичних вказівок для медичних працівників кабінетів (пунктів) щеплень, виїзних (тимчасових) та мобільних бригад», як такого, що був виданий всупереч чинного законодавства України; визнання протиправним та скасування наказу Міністерства охорони здоров'я України від 18 квітня 2008 року № 213 «Про проведення в Україні додаткової імунізації проти кору та краснухи у 2008 р.», як такого, що був виданий всупереч чинного законодавства України; зобов'язання Міністерства охорони здоров'я України скасувати всі нормативні документи, що були видані на виконання наказу Міністерства охорони здоров'я України від 18 квітня 2008 року № 212 «Про затвердження Методичних вказівок для медичних працівників кабінетів (пунктів) щеплень, виїзних (тимчасових) та мобільних бригад»та наказу Міністерства охорони здоров'я України від 18 квітня 2008 року № 213 «Про проведення в Україні додаткової імунізації проти кору та краснухи у 2008 р.»; зобов'язання Міністерства охорони здоров'я України заборонити використання будь-якими особами вакцини для профілактики кору та краснухи живої атенуйованої ліофілізованої виробництва Serum Institute of India Ltd., що зараз є в розпорядженні Відповідача або знаходиться на зберіганні в органах, підприємствах, організаціях, установах (за винятком зразків, що необхідні для проведення слідчих дій органами слідства) для проведення щеплень; визнання протиправною діяльності Міністерства охорони здоров'я України щодо проведення імунізації проти кору і краснухи вакциною для профілактики кору та краснухи живої атенуйованої ліофілізованої виробництва Serum Institute of India Ltd.
Позовні вимоги мотивовані тим, що положення оскаржуваних нормативно-правових актів не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, а саме -статті 37 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», якою не передбачено обов'язковість профілактичних щеплень проти краснухи.
Посилаючись на частину 1 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», відповідно до якої обов'язкові щеплення включаються до календаря щеплень, представник Позивача в судовому засіданні зазначив про невідповідність оскаржуваних наказів Міністерства охорони здоров'я України Календарю профілактичних щеплень в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 3 лютого 2006 року № 48, зокрема, в частині щодо віку осіб, які підлягають вакцинації, імунного статусу цих осіб (наявність вакцинації чи перенесене захворювання в минулому), а також щодо компонентності вакцин.
В обґрунтування незаконності Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 18 квітня 2008 року № 213 «Про проведення в Україні додаткової імунізації проти кору та краснухи у 2008 р.»представник Позивача зазначив, що вказаний наказ передбачає вказівку на створення тимчасових пунктів щеплень поза медичними пунктами у приміщеннях підприємств, які не мають ліцензії на медичну практику.
Посилаючись на відсутність державної реєстрації в Україні вакцини проти кору та краснухи живої атенуйованої ліофілізованої виробництва Serum Institute of India Ltd., Позивач вважає рішення про проведення додаткової імунізації населення з її використанням таким, що суперечить Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»та Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 3 лютого 2006 року № 48 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів».
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник Позивача в судовому засіданні стверджував, що внаслідок прийняття оскаржуваних нормативно-правових актів було створено безпосередню загрозу охоронюваним законом правам та інтересам Позивача та значній кількості інших громадян України, зокрема, гарантованому Конституцією праву громадян на охорону здоров'я.
Представник Відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
Так, представником Міністерства охорони здоров'я України було зазначено те, що оскаржувані нормативно-правові акти не суперечать положенням чинного законодавства України та прийняті в межах наданих Міністерству охорони здоров'я України повноважень.
Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 18 квітня 2008 року № 212 «Про затвердження Методичних вказівок для медичних працівників кабінетів (пунктів) щеплень, виїзних (тимчасових) та мобільних бригад»та Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 18 квітня 2008 року № 213 «Про проведення в Україні додаткової імунізації проти кору та краснухи у 2008 р.», як зазначила представник Відповідача, видані на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 року № 348-р «Про затвердження плану заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік», яке Позивачем не оскаржується.
Представником Міністерства охорони здоров'я України також було зазначено те, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 року № 348-р «Про затвердження плану заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік»та видані на його виконання наказ Міністерства охорони здоров'я України від 18 квітня 2008 року № 212 «Про затвердження Методичних вказівок для медичних працівників кабінетів (пунктів) щеплень, виїзних (тимчасових) та мобільних бригад»та Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 18 квітня 2008 року № 213 «Про проведення в Україні додаткової імунізації проти кору та краснухи у 2008 р.»станом на час розгляду справи припинили дію в часі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в порядку статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Таким чином, особа має право оскаржити нормативно-правовий акт не лише тоді, коли щодо неї застосовано цей акт, а й на майбутнє -щоб запобігти такому застосуванню, але за умови, що така особа є суб'єктом відповідних правовідносин.
Враховуючи вимоги вищевказаного положення Кодексу адміністративного судочинства України, Позивач повинен довести факт застосування до нього оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що він є суб'єктом відповідних відносин, на які поширює дію цей акт.
В обґрунтування того, що Позивач є суб'єктом правовідносин, в яких може бути застосовано оскаржувані нормативно-правові акти, ОСОБА_1 зазначив, що він є громадянином України ІНФОРМАЦІЯ_1 та за віком належить до категорії осіб, яка підлягає додатковій імунізації відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 року № 348-р «Про затвердження плану заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік».
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 року № 348-р «Про затвердження плану заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік»було затверджено план заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік.
Відповідно до пункту 6 Плану заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік Міністерству охорони здоров'я України було доручено провести додаткову імунізацію серед населення вікової групи від 16 до 29 років, зокрема особового складу Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів, органів та підрозділів цивільного захисту, Держспецзв'язку зазначеного віку.
З метою забезпечення належної організації щодо проведення додаткової імунізації проти кору та краснухи, проведення безпечної імунізації відповідно до вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 року № 348 «Про затвердження плану заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік»Міністерством охорони здоров'я України 18 квітня 2008 року було видано Наказ № 212 «Про затвердження Методичних вказівок для медичних працівників кабінетів (пунктів) щеплень, виїзних (тимчасових) та мобільних бригад», яким встановлено вимоги до пунктів щеплень (їх матеріально-технічне забезпечення), обов'язки працівників бригад, які проводять щеплення (лікаря (фельдшера), медичної сестри-вакцинатора, реєстратора), вимоги до вакцини, яка використовуватиметься при імунізації, до її зберігання, транспортування, особливості роботи на тимчасових пунктах щеплень (виїзних і мобільних бригад), форми звітування щодо поствакцинальних реакцій та ускладнень, розташування голки підчас ін'єкції, а також оцінку показань індикаторів на флаконах з вакциною.
З метою організації та проведення додаткової імунізації та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 року № 348-р «Про затвердження плану заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік»Міністерством охорони здоров'я України було видано Наказ від 18 квітня 2008 року № 213 «Про проведення в Україні додаткової імунізації проти кору та краснухи у 2008 р.», яким затверджено Методичні вказівки з підготовки та проведення додаткової імунізації проти кору і краснухи та Заключний звіт про проведення додаткової імунізації проти кору і краснухи. Методичні вказівки з підготовки та проведення додаткової імунізації проти кору і краснухи містять загальну інформацію про підстави проведення додаткової імунізації проти кору та краснухи, визначення понять елімінація, стратегія додаткової імунізації, планування і координація проведення додаткової імунізації та соціальна мобілізація тощо.
Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості регулюються Основами законодавства України про охорону здоров'я
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я охорона здоров'я -це система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя.
Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про охорону здоров'я одним з основних принципів охорони здоров'я в Україні є, зокрема, випереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров'я.
Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій регулюються Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», який встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Відповідно до абзацу 24 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»профілактичні щеплення -введення в організм людини медичних імунобіологічних препаратів для створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб.
Статтею 6 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»передбачено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Так, відповідно до статті 6 вищевказаного закону спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, зокрема, розробляє, затверджує і вводить у дію санітарно-протиепідемічні правила і норми, методи обстеження та лікування хворих, діагностики та профілактики інфекційних хвороб, інші нормативно-правові акти; здійснює нагляд за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами законодавства у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, контролює виконання вимог санітарно-протиепідемічних правил і норм; здійснює відповідно до законодавства державну реєстрацію, контроль за виробництвом, якістю, забезпеченням належного режиму зберігання, реалізацією та використанням медичних імунобіологічних препаратів, їх ефективністю, безпечністю і відповідністю вимогам вітчизняних та міжнародних стандартів; координує проведення закладами охорони здоров'я, установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, науково-дослідними установами, що належать до сфери його управління, заходів, спрямованих на санітарну охорону території України; аналізує і прогнозує епідемічну ситуацію в Україні та в окремих регіонах, розробляє обґрунтовані пропозиції, спрямовані на профілактику та зниження рівня інфекційних хвороб і поліпшення епідемічної ситуації, вносить їх в установленому законодавством порядку на розгляд Кабінету Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, Суд звертає увагу на наступне.
Оскаржувані накази Міністерства охорони здоров'я України було видано на підставі та в розвиток Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 року № 348-р «Про затвердження плану заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік», яким було затверджено план заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік.
Проведення додаткової імунізації серед населення вікової групи від 16 до 29 років, зокрема особового складу Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів, органів та підрозділів цивільного захисту, Держспецзв'язку зазначеного віку передбачено пунктом 6 Плану заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік, затвердженим вищезазначеним Розпорядженням Кабінету Міністрів України.
Вищезазначене розпорядження Позивачем не оскаржується. Водночас, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 року № 348-р «Про затвердження плану заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік»є основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини в даній адміністративній справі, а оскаржувані накази було прийнято Відповідачем в розвиток та на підставі зазначеного розпорядження.
Проаналізувавши положення чинного законодавства України, Суд звертає увагу на те, що прийняття наказів, які встановлюють систему заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб з метою забезпечення збереження фізіологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя, відповідно до абзацу 22 статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»є прийняттям санітарно-протиепідемічних правил і норм, що відповідає вимогам статті 6 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Відтак, дії Відповідача щодо прийняття оскаржуваних наказів є такими, що вчинені в межах наданої йому компетенції та з метою забезпечення охорони здоров'я населення.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 3 лютого 2006 року № 48 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів»було затверджено Календар профілактичних щеплень в Україні, Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, Перелік медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, Інструкцію щодо організації епідеміологічного нагляду за побічною дією імунобіологічних препаратів та їх епідеміологічної ефективності, Порядок відпуску громадянам медичних імунобіологічних препаратів та Порядок забезпечення належних умов зберігання, транспортування, приймання та обліку медичних імунобіологічних препаратів в Україні.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов'язковими. Обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов'язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Контроль за відповідністю імунобіологічних препаратів, що застосовуються в медичній практиці, вимогам державних і міжнародних стандартів та забезпечення ними закладів охорони здоров'я здійснює центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я згідно з положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, Суд звертає увагу на те, що статтею 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»передбачено два види профілактичних щеплень:
- обов'язкові, та
- необов'язкові.
До обов'язкових профілактичних щеплень чинне законодавство України відносить профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір, які включаються до Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 3 лютого 2006 року № 48.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»календар профілактичних щеплень (далі -календар щеплень) -нормативно-правовий акт спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я, яким встановлюються перелік обов'язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення.
Обов'язкове щеплення характеризується відповідним ступенем примусу щодо його здійснення, порушення якого призводить до певних негативних наслідків (наприклад, усунення від певних видів робіт, навчання тощо).
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 року № 348-р «Про затвердження плану заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік»та оскаржувані накази (Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 18 квітня 2008 року № 212 «Про затвердження Методичних вказівок для медичних працівників кабінетів (пунктів) щеплень, виїзних (тимчасових) та мобільних бригад»та Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 18 квітня 2008 року № 213 «Про проведення в Україні додаткової імунізації проти кору та краснухи у 2008 р.») регулюють правовідносини, які виникають при проведенні додаткової імунізації населення проти кору та краснухи.
Додаткова імунізація проти кору та краснухи, згідно з оскаржуваними наказами Відповідача, має тимчасовий характер та встановлений період її проведення -2008 рік.
Суд звертає увагу на те, що Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом 4 лютого 2009 року.
Оскаржуваними наказами передбачено проведення додаткової імунізації проти кору та краснухи у 2008 році поряд із проведенням обов'язкових щеплень, передбачених Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 3 лютого 2006 року № 48.
Відповідно до пункту 4 Розділу 2 «Стратегії додаткової імунізації»Методичних вказівок з підготовки та проведення додаткової імунізації проти кору і краснухи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18 квітня 2008 року № 213 під час додаткової імунізації проти кору та краснухи проведення планових щеплень не відміняється.
Відтак, враховуючи вищезазначене, Суд звертає увагу на те, що передбачене оскаржуваними наказами Відповідача використання при додатковій імунізації населення двокомпонентної вакцини проти кору та краснухи не суперечить Календарю профілактичних щеплень в Україні, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 3 лютого 2006 року № 48, оскільки Календар профілактичних щеплень в Україні поширює свою дію лише на проведення обов'язкових щеплень, а тому не поширюється на додаткову імунізацію населення.
Посилання Позивача на протиправність пункту 2.2. Методичних вказівок з підготовки та проведення додаткової імунізації проти кору і краснухи, затверджених Наказом Відповідача № 213, Судом не приймаються до уваги, оскільки вказівки для створення тимчасових пунктів щеплень в приміщеннях підприємств, що не мають ліцензії на медичну практику, даним наказом не передбачено. Зазначеним пунктом лише розмежовується поняття постійних і тимчасових пунктів щеплень.
Стосовно посилання Позивача в позовній заяві на те, що вакцина для профілактики кору та краснухи жива атенуйована ліофілізована виробництва Serum Institute of India Ltd. на даний момент є незареєстрованою в Україні, а тому не може використовуватися, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 2. 1 Розділу 2 «Безпечна практика імунізації»Методичних вказівок для медичних працівників кабінетів (пунктів) щеплень, виїзних (тимчасових) та мобільних бригад, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18 квітня 2008 року № 212, -у ході додаткової імунізації буде використовуватись комбінована жива вакцина проти кору і краснухи (ККВ), яка рекомендована до використання Всесвітньою організацією охорони здоров'я і Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»для профілактичних щеплень застосовуються медичні імунобіологічні препарати вітчизняного та зарубіжного виробництва, зареєстровані в Україні в установленому законодавством порядку.
Водночас, частиною 5 статті 17 Закону України «Про лікарські засоби»у випадках стихійного лиха, катастроф, епідемічного захворювання тощо за окремим рішенням Міністерства охорони здоров'я України дозволяється ввезення незареєстрованих в Україні лікарських засобів зарубіжних країн за наявності документів, що підтверджують їх реєстрацію і використання в цих країнах.
Відповідно до пункту 1. 2 Порядку ввезення на територію України незареєстрованих лікарських засобів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 травня 1997 року № 143 незареєстровані лікарські засоби можуть ввозитись на митну територію України без права реалізації зокрема, для використання у випадках стихійного лиха, катастроф, епідемічного захворювання тощо за окремим рішенням Міністерства охорони здоров'я України за наявності документів, що підтверджують їх реєстрацію і використання в країнах, звідки ввозяться препарати.
Враховуючи етапи і процедуру проведення державної реєстрації імунобіологічних препаратів, Суд приходить до висновку про те, що характер виняткових випадків є несумісним з термінами клінічних випробувань та державної реєстрації імунобіологічних препаратів, тому виключає, в окремих випадках, можливість їх проведення. Застосування загального правила (щодо застосування для профілактичних щеплень медичних імунобіологічних препаратів вітчизняного та зарубіжного виробництва, зареєстрованих в Україні в установленому законодавством порядку) в такому разі призведе до порушення необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи (відсутність захисту від інфекційних хвороб та їх наслідками) та цілями, на досягнення яких спрямована дія суб'єкта владних повноважень (реєстрація імунобіологічного препарату).
Таким чином, проаналізувавши положення законодавства в сфері охорони здоров'я населення та матеріали справи, Суд приходить до висновку про те, що Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 18 квітня 2008 року № 212 «Про затвердження Методичних вказівок для медичних працівників кабінетів (пунктів) щеплень, виїзних (тимчасових) та мобільних бригад»та Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 18 квітня 2008 року № 213 «Про проведення в Україні додаткової імунізації проти кору та краснухи у 2008 р.»були прийняті Відповідачем в межах наданих йому чинним законодавством повноважень та у відповідності до інших нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини.
Суд також звертає увагу сторін на те, що пунктом 1 Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 255 від 17 травня 2008 року „Про заборону обігу Вакцини для профілактики кору та краснухи” заборонено обіг всіх серій Вакцини для профілактики кору та краснухи живої атенуйованої ліофілізованої виробництва Serum Institute of India Ltd.
Відтак, на моемент звернення Позивача до суду, використання вищевказаної вакцини було заборонено.
За результатами звіту Міністерства охорони здоров'я України № 05.01/506від 21 травня 2009 на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 року № 348-р «Про затвердження плану заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік»Міністерство охорони здоров'я України повідомило, що проведення вакцинації у 2009 році вакциною проти кору та краснухи виробництва Serum Institute of India ltd є неактуальною через недостатню готовність суспільства та просило зняти виконання зазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України з контролю Кабінету Міністрів України.
Листом від 1 червня 2009 року № 27857/1/1-09 Кабінет Міністрів України з внесеною пропозицією погодився.
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 року № 348-р «Про затвердження плану заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік»станом на 1 червня 2009 року (час розгляду справи) припинило дію в часі, як і видані на його виконання накази Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Методичних вказівок для медичних працівників кабінетів (пунктів) щеплень, виїзних (тимчасових) та мобільних бригад»від 18 квітня 2008 року № 212 та наказ Міністерства охорони здоров'я України «Про проведення в Україні додаткової імунізації проти кору та краснухи у 2008 р.»від 18 квітня 2008 року № 213.
Таким чином, безпідставними є твердження Позивача про існування небезпеки застосування оскаржуваних наказів у 2009 році, як і не знаходять підтвердження матеріалами справи твердження Позивача щодо імовірності використання вакцини проти кору та краснухи виробництва Serum Institute of India ltd в 2009 році, оскільки, в судовому засідання встановлено, що її використання заборонено Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 255 від 17 травня 2008 року „Про заборону обігу Вакцини для профілактики кору та краснухи”.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Міністерства охорони здоров'я України скасувати всі нормативні документи, що були видані на виконання наказу Міністерства охорони здоров'я України від 18 квітня 2008 року № 212 «Про затвердження Методичних вказівок для медичних працівників кабінетів (пунктів) щеплень, виїзних (тимчасових) та мобільних бригад»та наказу Міністерства охорони здоров'я України від 18 квітня 2008 року № 213 «Про проведення в Україні додаткової імунізації проти кору та краснухи у 2008 р.», Суд вважає за необхідне зазначити, що вказана вимога є необґрунтованою, оскільки Позивачем не зазначено конкретного переліку та реквізитів нормативних документів, виданих на виконання оскаржуваних наказів, як того вимагає стаття 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням того, що станом на 1 червня 2009 року (час розгляду справи) Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 року № 348-р «Про затвердження плану заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік», наказ Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Методичних вказівок для медичних працівників кабінетів (пунктів) щеплень, виїзних (тимчасових) та мобільних бригад»від 18 квітня 2008 року № 212 та наказ Міністерства охорони здоров'я України від 18 квітня 2008 року № 213 «Про проведення в Україні додаткової імунізації проти кору та краснухи у 2008 р.», припинили дію в часі, позовна вимога щодо зобов'язання Міністерства охорони здоров'я України заборонити використання будь-якими особами вакцини для профілактики кору та краснухи живої атенуйованої ліофілізованої виробництва Serum Institute of India Ltd., що зараз є в розпорядженні Відповідача або знаходиться на зберіганні в органах, підприємствах, організаціях, установах (за винятком зразків, що необхідні для проведення слідчих дій органами слідства) для проведення щеплень, є безпідставною.
Враховуючи вищевикладене, Суд прийшов до висновку про те, що оскаржувані накази Відповідача прийняті у відповідності до встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв та з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 171, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча суддя Н. Є. Блажівська
Судді В. М. Кочан
О. В. Пісоцька