ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
25.06.2009 р. № 2а-1115/09/2670
16:13
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ТЕКТ ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ»
доДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
проскасування постанови № 129/09 від 19.11.2008
Головуючий суддя: Кротюк О.В.
Судді: Арсірій Р.О.
Донець В.А.
Секретар судового засідання: Гончаров В.В.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України з вимогами скасувати постанову № 129/09 від 19.11.2008 про застосування штрафу за порушення вимог законодавства у сфері фінансових послуг.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням чинного законодавства України, оскільки позивач є правонаступником ЗАТ КУА «Ефект», який мав ліцензію на здійснення визначеної діяльності. При цьому, позивач наголошує на тому, що не допускається повторне застосування штрафних санкцій за одне і те саме порушення.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства про фінансові послуги, оскільки позивачем здійснено функції адміністратора без отримання на такий вид діяльності ліцензії. Крім того, позивачем повторно допущено порушення законодавства про фінансові послуги.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ТЕКТ ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ»є правонаступником прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «Компанія з управління активами «ЕФЕКТ», оскільки утворилося в результаті реорганізації шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства «Компанія з управління активами «ЕФЕКТ».
Актом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 129/09 від 11.11.2008 встановлено «порушення Товариством законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність із надання фінансових послуг, а саме: 24.10.2008 від Товариства надійшла звітність про здійснення діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів за 3-й квартал 2008 року, відповідно до якої Товариство в цей період здійснювало діяльність на ринках фінансових послуг з виконання функцій адміністратора недержавних пенсійних фондів - непідприємницького товариства «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Соціум»та відкритого недержавного пенсійного фонду «Профіт». При цьому у Товариства відсутня ліцензія на провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів.
Раніше до Товариства були застосовані заходи впливу - постанови від 30.07.08 № 85/09 про застосування штрафу у розмірі 17000 грн. (за безліцензійну діяльність): від 13.08.08 № 99/09 про застосування штрафів у розмірі 1700 грн. (за несвоєчасне подання інформації).
Документів щодо виконання постанов або припинення їх дії до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Товариство не надало.
Зазначене є порушенням вимог статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та дер жавне регулювання ринків фінансових послуг», частини першої статті 21 та частини п'ятої статті 67 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», пункту 1.11 Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 13.11.2003 №118. зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12.01.2004 за №25/8624 (зі змінами).».
На підставі вказаного акту відповідачем прийнято постанову № 129/09 від 11.11.2008 про застосування штрафу за порушення вимог законодавства у сфері фінансових послуг, якою встановлено:
«Товариством порушені вимоги чинного законодавства України у сфері надання фінансових послуг, а саме: 24.10.2008 від Товариства надійшла звітність про здійснення діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів за 3-й квартал 2008 року, відповідно до якої Товариство в цей період здійснювало діяльність на ринках фінансових послуг з виконання функцій адміністратора недержавних пенсійних фондів -непідприємницького товариства «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Соціум»та відкритого недержавного пенсійного, фонду «Профіт». При цьому у Товариства відсутня ліцензія на провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів.
Таким чином, порушено вимоги статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», частини першої статті 21 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», пункту 1.11 Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 13.11.2003 № 118, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12.01.2004 за № 25/8624 (зі змінами).
Також встановлені обставини, що обтяжують відповідальність за дане порушення, а саме: повторне вчинення порушення протягом року після застосування Держфінпослуг заходу впливу. Так, за результатами розгляду документів Товариства складено акти про порушення від 23.07.08 № 85/09, від 06.08.08 № 99/09 та застосовано заходи впливу -винесено постанови від 30.07.08 № 85/09, від 13.08.08 № 99/09 про застосування штрафу»
Вказаною постановою вирішено застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Тект Ессет Менеджмент" штраф у розмірі 1100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 18700,00грн.
Аналізуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
Відповідно до пункту 4 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого указом Президента України від 4 квітня 2003 року N 292/2003 (далі - Положення), Комісія відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів, установ накопичувального пенсійного забезпечення, довірчих товариств, кредитних спілок, лізингових та факторингових компаній, кредитно-гарантійних установ, ломбардів, інших учасників ринків фінансових послуг (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їх діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів).
Відповідно до підпункту 12 пункту 5 Положення Держфінпослуг має право в межах своїх повноважень застосовувати до фінансових установ, які не додержуються законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, заходи впливу, в тому числі шляхом накладення штрафів відповідно до закону.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12 липня 2001 року N 2664-III встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Статтею 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»встановлено, що особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ.
У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.
Відповідно до положень статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»Уповноважений орган у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення.
Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України. Ліцензія, яка надається для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, не може передаватися третім особам.
Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення»від 9 липня 2003 року N 1057-IV (Далі -Закон № 1057) визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.
Відповідно до положень статті 21 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»адміністратором недержавного пенсійного фонду, зокрема може бути компанія з управління активами.
Юридична особа, яка має намір провадити діяльність з адміністрування пенсійних фондів, повинна отримати в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів.
Нормами статті 27 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»передбачено: особа, що виявила бажання здійснювати діяльність з адміністрування пенсійних фондів, зобов'язана отримати ліцензію на провадження такої діяльності в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.
При цьому, відповідно до статті 32 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»у разі ліквідації або реорганізації адміністратора пенсійного фонду його засновники повинні не пізніше ніж за шість місяців до початку відповідної процедури повідомити про це ради фондів, з якими такий адміністратор уклав договори, а також осіб, які здійснюють управління активами пенсійних фондів, та зберігачів цих фондів, Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, а також, якщо адміністратор має ліцензію на провадження діяльності з управління активами пенсійного фонду, - Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку.
У разі ліквідації або реорганізації адміністратор пенсійного фонду зобов'язаний передати систему персоніфікованого обліку та відповідну документацію новому адміністратору в порядку, встановленому статтею 26 цього Закону.
Статтею 26 Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення»встановлено, що передача системи персоніфікованого обліку учасників недержавних пенсійних фондів та відповідної документації може здійснюватися адміністратором у разі розірвання договору, укладеного ним з радою пенсійного фонду, ліквідації, реорганізації адміністратора, анулювання ліцензії, виданої адміністратору, відповідно до цього Закону.
Адміністратор зобов'язаний забезпечити передачу в повному обсязі системи персоніфікованого обліку учасників недержавних пенсійних фондів та відповідної документації після отримання від ради пенсійного фонду або Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України повідомлення про обраного чи тимчасово призначеного нового професійного адміністратора. До передачі системи персоніфікованого обліку учасників недержавних пенсійних фондів та відповідної документації адміністратор зобов'язаний продовжувати виконання своїх функцій.
Передача системи персоніфікованого обліку учасників недержавних пенсійних фондів та відповідної документації здійснюється у порядку, встановленому Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13 листопада 2003 р. N 118 (у редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 29 грудня 2005 р. N 5226) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2004 р. за N 25/8624 (Далі -Ліцензійні умови) розроблені відповідно до вимог Законів України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про недержавне пенсійне забезпечення" (далі - Закон), Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04.04.2003 N 292, Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 N 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.09.2003 за N 797/8118 (із змінами) (далі - Положення про Реєстр), та інших нормативно-правових актів, які регламентують відносини, що виникають у сфері здійснення діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів.
Ліцензійні умови встановлюють вимоги, обов'язкові для виконання на момент отримання ліцензії та під час провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів (далі - пенсійні фонди).
Відповідно до Ліцензійних умов ліцензія - документ установленого зразка, який засвідчує право ліцензіата провадити діяльність з адміністрування пенсійних фондів за умови виконання цих Ліцензійних умов, при цьому ліцензування діяльності з адміністрування пенсійних фондів здійснюється Держфінпослуг. Ліцензія втрачає чинність після визнання її недійсною або анулювання. У разі виділу, а також припинення юридичної особи - адміністратора з правонаступництвом шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення він повинен отримати нову ліцензію відповідно до цих Ліцензійних умов. Ліцензіат не може передавати ліцензію або її копію іншій юридичній або фізичній особі для провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів.
За результатом розгляду справи, судом встановлено, що позивачем в оскаржуваний період вчинено дії адміністратора. При цьому, складання та подання документів віднесено до функцій адміністратора недержавного пенсійного фонду згідно з пунктом 1.5 Порядку погодження Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України членів ради недержавного пенсійного фонду, затвердженим розпорядженням Держфінпослуг від 18.12.2003 № 169, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2004 за №22/8621 та пунктом 3 Порядку подання адміністратором недержавного пенсійного фонду інформації Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про укладення радою недержавного пенсійного фонду договорів про надання фінансових послуг недержавному пенсійному фонду, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 25.12.2003 № 178, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №57/8656.
Аналізуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до принципів, визначених статтею 2 КАС України, адже, позивачем вчинено дії адміністратора без отримання на це відповідної ліцензії.
Так, 24.01.2008 ЗАТ КУА «ЕФЕКТ»прийнято рішення припинити юридичну особу шляхом його реорганізації (перетворення) в Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ТЕКТ ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ». При цьому, позивачем не оспорюється факт неповідомлення за шість місяців до початку відповідної процедури про це ради фондів, з якими такий адміністратор уклав договори, а також осіб, які здійснюють управління активами пенсійних фондів, та зберігачів цих фондів, Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, а також Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку.
В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує на належне виконання ним норм Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», зазначаючи на тому, що частиною 2 статті 26 вказаного Закону чітко встановлено: адміністратор зобов'язаний забезпечити передачу в повному обсязі системи персоніфікованого обліку учасників недержавних пенсійних фондів та відповідної документації після отримання від ради пенсійного фонду або Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України повідомлення про обраного чи тимчасово призначеного нового професійного адміністратора. До передачі системи персоніфікованого обліку учасників недержавних пенсійних фондів та відповідної документації адміністратор зобов'язаний продовжувати виконання своїх функцій.
Суд не приймає до уваги твердження позивача, як підставу для задоволення позовних вимог: до передачі системи персоніфікованого обліку учасників недержавних пенсійних фондів та відповідної документації адміністратор зобов'язаний продовжувати виконання своїх функцій, тому позивачем правомірно подано до Держфінпослуг документи.
Оцінюючи у сукупності положення статей 26, 32 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», частини 1 статті 34 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" суд дійшов наступного висновку.
Статті 26 та 32 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»встановлюють строки, які повинні бути дотриманні відповідним суб'єктом фінансових відносин у разі бажання проведення ним відповідної реорганізації. Це 6-місячний строк до початку відповідної процедури, якою є відповідно рішення суб'єкта господарювання. З дотриманням зазначеного строку адміністратор зобов'язаний повідомити ради фондів, з якими такий адміністратор уклав договори, а також осіб, які здійснюють управління активами пенсійних фондів, та зберігачів цих фондів, Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України про початок процедури реорганізації (перетворення). Дотримання зазначеного терміну є розумним строком, протягом якого рада пенсійного фонду повідомить адміністратора про обраного нею нового професійного адміністратора чи, у разі відсутності зазначеного повідомлення, зазначене питання повинно бути вирішено відповідачем шляхом призначення тимчасового нового професійного адміністратора, про що повинно бути здійснено повідомленням позивача для здійснення процедури передачі системи персоніфікованого обліку учасників недержавних пенсійних фондів.
Представник позивача в ході судового засідання пояснив, що рішення про прийняття зазначених фондів управління його попередника було здійснено після прийняття рішення про реорганізацію. Зазначене було зумовлено власним вибором позивача. При цьому, зазначене рішення про управління відповідним пенсійними фондами за таких умов фактично порушило процедуру передачі персоніфікованого обліку учасників недержавних пенсійних фондів, визначену статтями 26, 32 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення». За таких умов позивач зобов'язаний був розраховувати на те, що до закінчення такої реорганізації він передасть такі пенсійні фонди іншому адміністратору. В будь-якому разі, позивач зобов'язаний, приймаючи рішення про прийняття в управління недержавних пенсійних фондів з фактичним порушенням вимог зазначених вище статей закону, передбачити вимоги частини 1 статті 34 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", за порушення якої законом встановлена відповідальність.
При цьому суд зауважує, що в рамках статті 26 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»у випадку неможливості передачі даних адміністратором в самостійному порядку внаслідок відсутності повідомлення ради пенсійного фонду, за умови здійснення повідомлення за шість місяців, уповноважений орган фактично зобов'язаний в силу закону призначити такого тимчасового адміністратора.
Таким чином, суд аналізуючи у сукупності вищезазначене, дійшов висновку про те, що:
· позивачем не дотримано вимог статей 26, 32 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»щодо порядку і вимог при проведенні реорганізації стосовно дотримання строків прийняття відповідного рішення про реорганізацію і повідомлення про це визначеного законом кола осіб;
· стаття 26 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» не дозволяє у разі проведення реорганізації правонаступнику здійснювати функції адміністратора недержавного пенсійного фонду без отримання відповідної на те ліцензії;
· позивачем порушено частину 1 статті 34 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Отже, суд не приймає до уваги доводи позивача про можливість здійснення ліцензованої діяльності без відповідної ліцензії, оскільки реорганізацію правопопередника позивача - ЗАТ «КУА «Ефект» - було завершено 22.04.2008, одночасно з виключенням інформації про нього з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Адже, ліцензіат не може передавати ліцензію або її копію іншій юридичній або фізичній особі для провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів.
В свою чергу, суд не приймає до уваги твердження позивача як підставу для задоволення позовних вимог про неправомірне повторне застосування відповідачем санкцій за одне й те саме порушення. Адже, постановою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 85/09 від 30.07.2008 про застосування штрафу за порушення вимог законодавства у сфері фінансових послуг застосовано штрафні санкції за інший (попередній) період. Інакше разова сплата штрафних санкцій буде давати можливість безперешкодно проводити безліцензійну діяльність без можливості застосування в подальшому уповноваженим суб'єктом владних повноважень штрафних санкцій. З огляду на вказане, у суду відсутні підстави вважати повторним застосування санкцій за одне й те саме порушення, адже мають місце встановлення фактів порушення відповідного законодавства у різні часові проміжки які є звітними періодами.
Статтею 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»передбачено, що уповноважений орган застосовує до суб'єктів підприємницької діяльності штрафні санкції за діяльність на ринках фінансових послуг без ліцензії, одержання якої передбачено законом, - у розмірі до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість винесення оскаржуваного рішення та застосування до позивача штрафних санкцій, адже останнім в порушення норм Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»та Ліцензійних умов в оскаржуваний період вчинено функції адміністратора без отримання на те відповідної ліцензії, оскільки лише ліцензія засвідчує право ліцензіата провадити діяльність з адміністрування пенсійних фондів. При цьому, покликання позивача на його правонаступництво, отримання ліценції його попередником та повторним застосуванням санкцій за одне й те саме порушення, є необґрунтованим та таким, що не заслуговує на увагу, так як у разі виділу, а також припинення юридичної особи - адміністратора з правонаступництвом шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення він повинен отримати нову ліцензію відповідно до цих Ліцензійних умов, а попереднім рішенням заходи впливу застосовувались за здійснення функцій адміністратора в інших (не оскаржуваний в даному випадку) період.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Головуючий суддя О.В. Кротюк
Судді Р.О.Арсірій
В.А.Донець
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -16.07.2009.