ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
25.06.2009 р. № 2а-1116/09/2670
16:28
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ТЕКТ ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ»
доДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
проскасування постанови № 135/09 від 01.12.2008
Головуючий суддя: Кротюк О.В.
Судді: Арсірій Р.О.
Донець В.А.
Секретар судового засідання: Гончаров В.В.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України з вимогами скасувати постанову № 135/09 від 01.12.2008 про застосування штрафу за порушення вимог законодавства у сфері фінансових послуг.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням чинного законодавства України, оскільки відповідачем не встановлено факт подання недостовірної інформації та не підтверджено наявність мотивів для внесення саме недостовірної інформації фінансовою установою.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства про фінансові послуги, оскільки позивачем подано завідомо недостовірну інформацію.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
встановив:
Актом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 135/09 від 18.11.2008 встановлено «порушення Товариством законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність із надання фінансових послуг, а саме: надання завідомо недостовірної інформації.
Товариство надало до Держфінпослуг (вх. від 24.10.2008 № 563з/НПФ) звітність за третій квартал 2008 року з питань недержавного пенсійного забезпечення щодо недержавних пенсійних фондів, адміністрування яких воно здійснювало (ВНПФ «Профіт»та КПНФ «Соціум»). Відповідно до форми НПФ-2 наданої звітності, протягом третього кварталу 2008 року ВНПФ «Профіт»отримало пенсійні внески у розмірі 6100,32 грн., а КНПФ «Соціум»- у розмірі 14555,88 грн. Зазначені форми звітності містять печатку Товарис тва та підписані його директором Грибом Вадимом Валентиновичем та голо вним бухгалтером Кублій Ілоною Дмитрівною.
З метою перевірки достовірності отриманої інформації Держфінпослуг направила на адресу Товариства лист про надання інформації від 31.10.2008 № 13342/09-8. Цим листом, зокрема, витребувалась інформація про те, чи отримували пенсійні внески недержавні пенсійні фонди, яким Товариство надавало послуги з адміністрування в період з 22.04.2008 по дату отримання зазначеного запиту. Також витребовувався реєстр платіжних документів по отриманню таких внесків. Згідно поштового повідомлення про вручення, зазначений запит було вручено Товариству 03.11.2008.
На зазначений запит Товариство відповіло офіційним листом від 06.11.2008 № 348 (вх. від 06.11.2008 № 1557/НПФ) за підписом директора Гриба В.В. та з печаткою Товариства. В цьому листі вказано, що «Недержавні пенсійні фонди Непідприємницьке товариство «Корпоративний недержавний пенсійний фонд «Соціум»та Непідприємницьке товариство «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Профіт»період з 22.04.2008 року до дати отримання Товариством Листа не отримували пенсійні внески».
Зазначене є порушенням вимог підпункту 2 частини першої статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
На підставі вказаного акту, відповідачем прийнято оскаржувану постанову № 135/09 від 01.12.2008 про застосування штрафу за порушення вимог законодавства у сфері фінансових послуг у розмірі 3400,00 грн.
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням наступних обставин.
Відповідно до пункту 4 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого указом Президента України від 4 квітня 2003 року N 292/2003 (далі - Положення), Комісія відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів, установ накопичувального пенсійного забезпечення, довірчих товариств, кредитних спілок, лізингових та факторингових компаній, кредитно-гарантійних установ, ломбардів, інших учасників ринків фінансових послуг (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їх діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів).
Відповідно до підпункту 12 пункту 5 Положення Держфінпослуг має право в межах своїх повноважень застосовувати до фінансових установ, які не додержуються законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, заходи впливу, в тому числі шляхом накладення штрафів відповідно до закону.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12 липня 2001 року N 2664-III встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
Статтею 14 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»встановлено, що фінансова установа зобов'язана вести облік своїх операцій та надавати звітність відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг.
Положеннями статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»визначено види заходів впливу. Зокрема, уповноважений орган може накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.
Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»уповноважений орган застосовує до суб'єктів підприємницької діяльності штрафні санкції, зокрема, за ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо недостовірної інформації - у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення.
Рішення Уповноваженого органу про застосування штрафних санкцій може бути оскаржено в суді.
Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13 листопада 2003 р. N 125 (в редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 вересня 2004 р. N 2384), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 грудня 2003 р. за № 1115/8436, розроблене відповідно до Законів України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про страхування", "Про кредитні спілки", "Про недержавне пенсійне забезпечення", інших законів та Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року N 292, з метою забезпечення захисту інтересів споживачів фінансових послуг, врегулювання порядку застосування заходів впливу та забезпечення захисту прав осіб, щодо яких вони застосовуються.
Це Положення визначає умови, порядок і строки провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність із надання фінансових послуг (далі - Справи), порядок прийняття рішень про застосування заходів впливу та процедуру їх оскарження.
Відповідно до Положення Держфінпослуг обирає і застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення законодавства про фінансові послуги, враховуючи наслідки порушення та наслідки раніше застосованих заходів впливу (за наявності). Дані та інформація про ознаки порушення може міститися, зокрема, в звітності, що подається до Держфінпослуг.
Держфінпослуг може, зокрема, накладати штрафи відповідно до закону. Рішення про накладення штрафних санкцій приймається у вигляді постанови.
У постанові мають бути вказані, зокрема, норма законодавства про фінансові послуги, яку порушено та зміст встановленого посадовою особою Держфінпослуг порушення.
Провадження у справі є обов'язковою передумовою застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1 - 6 пункту 2.1 цього Положення. Порядок застосування заходу впливу, передбаченого підпунктом 7 пункту 2.1 цього Положення, регулюється чинним законодавством.
У разі виявлення порушень законодавства про фінансові послуги посадові особи Держфінпослуг зобов'язані скласти акт про порушення або акт перевірки з викладенням у ньому змісту виявлених порушень.
Пунктом 4.6. Положення передбачено, що виявлені посадовими особами Держфінпослуг факти порушення законодавства про фінансові послуги чітко викладаються в акті про порушення або в акті перевірки із зазначенням доказів та з посиланням на відповідну норму закону та/або іншого нормативно-правового акта.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, отримані в законному порядку, що свідчать про наявність чи відсутність порушення.
Акт про порушення повинен містити, зокрема, опис порушення та норму закону або іншого нормативно-правового акта, яку порушено.
Статтею 19 Конституції України чітко встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як випливає зі змісту статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»санкція застосовується за надання завідомо недостовірної інформації. Як випливає зі змісту норми закону таке порушення як надання завідомо недостовірної інформації обумовлює наявність вини порушника у формі умислу, яка підлягає встановленню уповноваженим на те суб'єктом владних повноважень.
Аналізуючи вказані вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Адже оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм законодавства України про фінансові послуги, та принципів, визначених статтею 2 КАС України, оскільки не містять норми законодавства про фінансові послуги, які порушено, та чіткого змісту встановленого посадовою особою Держфінпослуг порушення, зокрема встановлення факту подання завідомо недостовірної інформації, наявності вини позивача щодо зазначеного порушення. Усні пояснення представника відповідача щодо застосування санкцій за подання завідомо недостовірної інформації не надали суду відомостей про наявність та суть змісту умислу подачі завідомо недостовірної інформації та встановлення його змісту у акті про правопорушення.
Крім того, акт про порушення № 135/09 від 18.11.2008, яким встановлено порушення та на підставі якого винесено оскаржуване рішення, не відповідає вимогам Положення № 125, оскільки не містить встановлення факту подання завідомо неправдивої інформації.
В свою чергу, суд звертає увагу, що позивачем подано до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України пояснення із відомостями про допущення описки.
Отже, суд не приймає твердження відповідача, що штрафні санкції до позивача застосовано за подачу завідомо недостовірної інформації, з огляду на подання відповідного інформації у формі звіту за відповідний період про що вказано відповідачем у акті № 135/09 від 18.11.2008 та, поряд з цим, самостійного виявлення та виправлення позивачем такої описки. Крім того, за результатом розгляду вимог відповідача позивачем надано пояснення щодо допущення описки. При цьому, актом про порушення не відображено встановлення факту подання завідомо неправдивих відомостей.
Оскільки суб'єктом владних повноважень застосовано заходи впливу за фактом порушення, який не встановлений актом про порушення -за надання завідомо недостовірної інформації, то за результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що застосування заходів впливу у вигляді штрафу є безпідставним.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акту про порушення, який не містить встановленого факту порушення, при цьому обов'язковість зазначення обставин, встановлених при розгляді справи, посилання на нормативно-правовий акт, норми якого порушено, наведень доказів, що підтверджують факт правопорушення і вину юридичної особи, посилань на відповідні норми нормативно-правового акта, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, встановлено законодавством України, а в судовому засіданні представник відповідача також не надав додаткових пояснень в цій частині, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи такі обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення та відповідність його принципам, передбаченим частиною 3 статі 2 КАС України.
Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 135/09 від 01.12.2008 про застосування штрафу за порушення вимог законодавства у сфері фінансових послуг.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Головуючий суддя О.В. Кротюк
Судді Р.О.Арсірій
В.А.Донець
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -16.07.2009.