ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 7/39
м. Київ
03.06.2009 р. 11:25 № 2а-424/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Келеберди В.І. Цвіркуна Ю.І. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України Головного управління внутрішніх військ МВС України
провизнання нечинними рішень про звільнення з військової служби
Представники:
від позивачаОСОБА_1, особисто
від відповідача-1
від відповідача-2Не прибув
Козелько Є. А., за довіреністю
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд визнати недійсними подання командира в/ч 3254 про звільнення з внутрішніх військ МВС СРСР від 06.03.1990 та наказу начальника внутрішніх військ МВС СРСР від 09.04.1990 про звільнення з внутрішніх військ МВС СРСР.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані ним накази були прийняті з порушенням діючого на той час законодавства.
Ухвалою суду від 30.03.09 було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Відповідач-1 в судове засідання свого представника не направив, відзиву на позов не надав.
Відповідач-2 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивач протягом багатьох років, після його звільнення, не оскаржував накази про звільнення, а тому відповідно до ст.99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України просив суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, - встановив:
Позивач проходив військову службу в внутрішніх військах МВС СРСР.
На підставі подання командира військової частини 3254 від 06.03.1990 та витягу з наказу начальника внутрішніх військ МВС СРСР від 09.04.1990 позивача було звільнено з військової служби.
Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.232 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних позивачем наказів, робітники і службовці можуть звертатися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про порушення свого права, а в справах про звільнення - до районного (міського) народного суду в місячний строк з дня вручення наказу про звільнення.
Позивач вважає, що його права були порушені саме оскаржуваними наказами, які були прийняті у 1990 році. Тобто, строк на звернення до суду за захистом порушеного права сплинув відповідно 06.04.1990 та 09.05.1990.
Суд не приймає до уваги обґрунтування позивача поважності причин пропуску ним строку на звернення до суду за захистом порушеного права, які зводяться до того, що у позивача була відсутня довіра до судової системи та країни в цілому.
Інших доказів поважності причин пропуску ним строку на звернення до суду позивач не надав, а отже не виконав вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у суду відсутні підстави виконувати приписи ч.2 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України та поновлювати пропущені строки, з огляду на те, що позивач такого клопотання не подавав.
Відповідно до ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Зважаючи на те, що відповідач-2 наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків на звернення до адміністративного суду, суд прийшов до висновку, що вказане клопотання відповідача-2 є обґрунтованим.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 71, 99, 100, 158, 160,163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -24.06.09.
Головуючий Суддя Арсірій Р.О.
Судді Келеберда В.І. Цвіркун Ю.І.