ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
26.05.2009 р. № 2а-1855/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовомЗаступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України
ДоВідкритого акціонерного товариства «Київське АТП-2240»
ПроСтягнення фінансової санкції -штрафу в розмірі 1700 грн.
За участю представників сторін
від прокуратури: Чирва О.О. посвідчення № 126
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Заступник прокурора Дніпровського району м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України до Відкритого акціонерного товариства «Київське АТП-2240»про стягнення фінансової санкції -штрафу в сумі 1700 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на Закон України «Про автомобільний транспорт»та Постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2006 р. № 1567. Крім того, представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, на підприємстві відповідача було виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а тому до підприємства було застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. відповідно до положень ст. 60 наведеного Закону.
Відповідач з позовними вимогами не погодився, свою позицію виклав у запереченнях на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, адже позивачем було пропущено строк звернення до суду.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника прокуратури, суд приходить до наступних висновків.
Закон України від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт»регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Статтею 6 наведеного Закону встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті».
Відповідно до п. п. 21, 22 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 24.05.2007 р. було проведено перевірку та складено акт № 031907, в якому встановлено порушення відповідачем вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».
Суд вважає, що позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Заступник прокурора Дніпровського району м. Києва звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України про стягнення з відповідача фінансової санкції -штрафу в сумі 1700 грн., так як відповідачем були порушені вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт».
Частина 1 ст. 238 Господарського кодексу України передбачає, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Суд відмовляє в задоволенні позову щодо нарахованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі -1700 грн., оскільки нараховані штрафні (фінансові) санкції є адміністративно-господарськими санкціями (адміністративно-господарський штраф), а відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів позову, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України дізналася про порушення прав 24.05.2007 р., саме в день складення акту № 031907 в якому були встановлено порушення відповідачем вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», але позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача штрафу у 2009 році, таким чином прокурором та позивачем пропущені строки застосування адміністративно-господарської санкції до суб'єкта господарювання.
Відповідачем були надані заперечення на позовну заяву, в яких він вказує про пропущення прокуратурою та позивачем строків застосування адміністративно-господарської санкції до суб'єкта господарювання.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника прокуратури, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
ПостановиВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови: 29.05.2009 р.