ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
18.05.2009 р. № 8/529
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовомОСОБА_1
ДоКомунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»
Прозобов'язання вчинити певні дії
За участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_2 за дов. від 30.10.2008 р.
від відповідача: не з'явився
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про зобов'язання скасувати реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та закрити розділ реєстру прав та реєстраційну справу на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання зареєструвати за позивачем право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.
В судовому засіданні 25.03.2009 р. позивач надав суду уточнення позовних вимог, просив суд зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»скасувати реєстрацію права власності: ОСОБА_3 на Ѕ частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1; ОСОБА_4 на 1/4 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1; ОСОБА_5 на 1/4 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 липня 2008 р. у справі № 2-3572/08.
Позивач позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити. В обґрунтування своє позиції вказує на те, що відповідач відмовляючи у проведенні реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. В обґрунтування заявленого позову посилається на Цивільний кодекс України, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене Наказом Мін'юсту України 07.02.2002 р. № 7/5.
Відповідач позовні вимоги не визнав, наголосив на тому, що жодним чином не порушував прав позивача. Свою позицію виклав в письмових запереченнях, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування своєї позиції посилався на Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасове положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві, затверджене Рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 р. № 74/74 та Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене Наказом Мін'юсту України 07.02.2002 р. № 7/5.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
04.08.2008 р. ОСОБА_1 звернулася до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»із заявою про реєстрацію за нею права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.
Право власності на вказане домоволодіння визнано за позивачем рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 2-3572/08 від 21 липня 2008 року та відповідно до якого, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»було зобов'язано зареєструвати за ОСОБА_1 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку позначеного на плані під літерою «Е»загальною площею 1112,9 кв. м. і житловою площею 152,7 кв. м. та під літерою «Ж»загальною площею 185,6 кв. м. і житловою площею 63,7 кв. м., а разом по домоволодінню загальна площа -1298,5 кв. м. і житлова площа -216, 4 кв. м.
Листом 08.09.2008 р. № 29564 Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»в реєстрації права власності позивачу відмовив. Відмову мотивовано тим, що право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за іншими особами.
По даним книг реєстрації Бюро за адресою: АДРЕСА_1 проведена реєстрація права власності на домоволодіння за особами: Ѕ частина за ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого 11-ю Київською державною нотаріальною конторою 01.04.1959 року № 5449; ј частина за ОСОБА_4 на підставі рішення суду Московського району м. Києва від 23.11.1964 року; ј частина за ОСОБА_5 на підставі рішення суду Московського району м. Києва 09.12.1969 року.
ОСОБА_1 (прізвище ОСОБА_1 змінено на ОСОБА_1 -прізвище змінено 12 квітня 2002 року запис № 42 зареєстроване відділом реєстрації актів громадянського стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, про що видане відповідне свідоцтво 12.04.2002 року) є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,10 га згідно до державного акту на право приватної власності на землю від 01.08.2000 р. (НОМЕР_1). Цільове призначення земельної ділянки -будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
Державний акт виданий на підставі договору купівлі -продажу земельної ділянки від 24 травня 2000 року. Продавцем земельної ділянки був ОСОБА_6, право власності якого підтверджувалося державним актом від 24 квітня 2000 року, виданого на підставі рішення Київської міської ради від 03 лютого 2000 року № 9/730 «Про передачу земельних ділянок громадянам для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків та господарських будівель і для ведення садівництва».
Відповідно до ст. 349 Цивільного кодексу України, право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на які підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
Власники зруйнованого будинку не звернулися із відповідною заявою до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».
В ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України зазначено, що правом власності особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, таким чином право власності це речове право і нерозривно пов'язане з річчю.
На момент купівлі ОСОБА_1 земельної ділянки, ділянка була вільна від забудови, про що свідчить довідка від 11.05.2000 року № 5666, видана Комунальним підприємством «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».
В ухвалі від 19.04.2000 року Московський районний суд м. Києва встановив, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 вільна від забудови.
Крім того, в відповіді від 04.03.2009 р. № 9750 на запит суду № 03-15.1/67 Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»зазначило, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 було знесено 09.12.1997 року.
Згідно до п. 4.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції № 7/5 від 07.02.2002 р., розділ реєстру прав та реєстраційна справа закриваються на підставі рішення реєстратора прав у разі знищення нерухомого майна за заявою власника майна.
Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державний реєстратор прав у межах своїх повноважень скасовує в установленому законом порядку державну реєстрацію прав та кадастровий номер у разі поділу, об'єднання чи знищення об'єкта нерухомого майна.
Одним із правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.
Одним із документів, що були додані позивачем до заяви, було рішення Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 2-3572/08 від 21.07.2008 р. про визнання права власності та зобов'язання зареєструвати право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1
Згідно ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
Право власності у позивача виникло після того, як було знищено домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке було зареєстровано за іншими особами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відмова у реєстрації права власності на домоволодіння порушує права позивача, обмежуючи його права власності, а саме право на володіння, користування та розпорядження нерухомим майном передбачене ст. 319 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.
На підставі викладено, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити, а саме необхідно зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»скасувати реєстрацію права власності: ОСОБА_3 на Ѕ частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1; ОСОБА_4 на 1/4 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1; ОСОБА_5 на 1/4 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 липня 2008 р. у справі № 2-3572/08.
Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»скасувати реєстрацію права власності:
- ОСОБА_3 на Ѕ частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1;
- ОСОБА_4 на 1/4 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1;
- ОСОБА_5 на 1/4 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.
3. Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 липня 2008 р. у справі № 2-3572/08.
4. Судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови: 22.05.2009 р.