ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
12.05.2009 р. 15:35 № 7/585
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
за позовом Закритого акціонерного товариства "Банг і Бонсомер"
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва
про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень від 28.10.2008р. №0003942307/0 на суму 16839,00грн. та №0003952307/0 на суму 19706,00грн.
Представники:
від позивачаНомінас К.В., за довіреністю
від відповідачаШевченко Т.М., Остапенко Н.О., за довіреністю
Позивач, Закрите акціонерне товариство «Банг і Бонсомер», звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 28.10.2008р. № 0003942307/0 та № 0003952307/0.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини:
- Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить жодних обмежень щодо включення до складу валових витрат платника сплаченого податку на додану вартість, а тому віднесення у І кварталі 2008р. до валових витрат суму податку на додану вартість, яку було сплачено до бюджету за результатами діяльності за січень 2008р., є правомірним;
- податкова накладна виписана продавцем товару (паливно-мастильних матеріалів) ТОВ «Тех-Протектіо»від 19.02.2007р. № РН-0000216 є первинним документом, який може підтверджувати факт здійснення господарської операції, але не може виступати у якості доказу порушення відповідної норми, зокрема, п.п.5.4.10 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
- рахунок-фактура № СФ000000161 від 2307.2007р. щодо сплати підприємством штрафних санкцій за зміну дати на користь ТОВ «Фіннавіа», не є первинним документом, а отже не може підтверджувати порушення п.п.5.3.5 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
- висновок про те, що Державна установа «Інститут гігієни та медичної екології», на користь якої підприємством сплачено суму авансового платежу у І кварталі 2008р. та включено до валових витрат, є неприбутковою організацією та не має статусу платника податку на прибуток є необґрунтованим, оскільки не вказано які саме документи підтверджують дану обставину;
- витрати на придбання інформаційно-консультативних послуг у сумі 16500,00 грн. підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а тому правомірно віднесені до складу валових витрат підприємства;
- витрати на сплату збору за подання заяви на знак та витрати за послуги із здійснення реєстрації не є витратами по придбанню нематеріального активу;
- витрати здійснені у зв'язку із отриманням від ФОП ОСОБА_5 консультаційних послуг є витратами, пов'язаними зі здійсненням позивачем господарської діяльності, такі витрати підтверджені документально, а тому правомірно включені до валових витрат підприємства;
- посилання відповідача на «відповідні документи (відомість валових витрат, відомість по рахунку 311 та банківські виписки») як на документи, що підтверджують факт порушення п.5.1 ст. 5 наведеного Закону, є необґрунтованими, оскільки дані документи підтверджують господарські операції щодо сплати -сам факт сплати і відповідно не можуть порушувати правила ведення податкового обліку.
Також позивач вказує, що у зв'язку з відсутністю порушень при формуванні валового доходу та валових витрат, зазначених в акті перевірки, у відповідача не було підстав для донарахування податкових зобов'язань по ПДВ.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що факти порушень податкового законодавства зафіксовані в акті перевірки, зокрема, перевіркою встановлено:
- безпідставне віднесення до валових витрат: суми ПДВ, яку сплачено до бюджету за результатами діяльності за січень 2008р. у розмірі 16323,00 грн.; 100% витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів, що призвело до завищення валових витрат у І кварталі 2007р. на суму 1521,00 грн.; суму сплаченого штрафу на користь контрагента, що призвело до завищення валових витрат у ІІІ кварталі 2007р. на 581,00 грн.; суми авансового платежу у І кварталі 2008р., сплаченого на користь підприємства, яке не має статусу платника податку на прибуток на загальних умовах у розмірі 417,00 грн.; витрат на придбання інформаційно-консультативних послуг у сумі 16500,00 грн., які не підтверджені первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та наявність яких доводить зв'язок зазначених витрат з підготовкою, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг);
- в порушення п.5.1, п.п.5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємство включило до складу валових витрат витрати пов'язані з придбанням нематеріальних активів, а також віднесено до складу валових витрат суму витрат у розмірі 14650,00 грн. на консультаційні послуги, виконані ФОП ОСОБА_5, що не були використані в господарській діяльності підприємства;
- не включення відсотків по залишках грошових коштів на розрахункових рахунках в сумі 204,00 грн.;
- безпідставне включення до податкового кредиту ПДВ з вартості послуг, наданих ТОВ «АТЛ «Ексіма»по перевезенню товарів, які використовувались в операціях звільнених від оподаткування;
- безпідставне формування податкового кредиту у зв'язку із безоплатним отриманням товару.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, - встановив:
28.10.2008р. відповідачем -державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва видані:
податкове повідомлення-рішення № 0003952307/0, яким згідно з п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3.2, п.п.5.3.3, п.п.5.3.5 п.5.3, п.п.5.4.10 п.5.4, п.п.11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 19706,00 грн., в тому числі 13137,00 грн. -основний платіж, 6569,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції;
податкове повідомлення-рішення № 0003942307/0, яким згідно з п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 16839,00 грн., в тому числі 11226,00 грн. -основний платіж, 5613,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки № 11078/23-07/30109727 від 16.10.2008р. «Про результати виїзної планової перевірки Закритого акціонерного товариства «Банг і Бонсомер»(код за ЄДРПОУ 30109727) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року», в якому зазначено про:
- порушення п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3.2, п.п.5.3.3, п.п.5.3.5 п.5.3, п.п.5.4.10 п.5.4, п.п.11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 13137,00 грн.;
- порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 11 226,00 грн.
Як зазначено в акті перевірки, в порушення п.п.5.3.3 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем у І кварталі 2008 року віднесено до валових витрат суму податку на додану вартість сплачену (платіжне доручення № 3151 від 26.02.2008р.) до бюджету за результатами діяльності за січень 2008 року у розмірі 16323,00 грн.
Відповідно до п.5.1 ст. 5 наведеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.8 цієї статті.
Отже, лише у тому разі, коли у пунктах 5.3 -5.8 статті 5 зазначеного вище Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним.
Згідно п.п.5.3.3 п.5.3 ст. 5 не включаються до складу валових витрат, зокрема, витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.
За змістом цієї норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підставою для не включення до складу валових витрат є лише випадок сплати податку на додану вартість при придбанні платником податку товарів (робіт, послуг).
Як свідчать обставини справи, у І кварталі 2008 року до складу валових витрат позивачем було віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 16323,00 грн., сплачену до бюджету за січень 2008 року (підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 3151 від 26.02.2008), тобто не мало місце придбання товару, а отже, позивачем правомірно сформовано валові витрати.
Стосовно висновків відповідача викладених в акті перевірки про порушення позивачем п.п.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв'язку із віднесенням у І кварталі 2007р. до валових витрат 100% витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем у І кварталі 2007р. придбано паливно-мастильні матеріали -бензин А-95 у ТОВ «Тех-Протектіо»(код ЄДРПОУ 33229030), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної № РН-0000216 від 19.02.2007р., на загальну суму 3650,00 грн., в т.ч. ПДВ - 608,33 грн. та не заперечується позивачем.
Відповідно до абз. 5 п.п.5.4.10 п.5.4 ст. 5 вказаного Закону, не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.
Згідно п.п.5.3.3 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.
Отже, до складу валових витрат позивач повинен був віднести лише 50 відсотків вартості паливно-мастильних матеріалів (бензину А-95) без урахування сплаченого в ціні товару податку на додану вартість, суму у розмірі 1521,00 грн. (3041,67 грн./2=1521,00 грн.). Однак, як свідчать матеріали справи позивачем в порушення абз. 5 п.п.5.4.10 п.5.4 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат було віднесено 100% вартості на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів, а тому, суд вважає вимоги позивача в цій частині безпідставними.
Доводи представника позивача про відсутність розрахунків, за якими встановлено суму завищення валових витрат до уваги не приймаються. Оскільки дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено її розмір.
Щодо порушення позивачем п.п.5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку із включенням до валових витрат, а до податкового кредиту - податок на додану вартість пов'язаний зі сплатою штрафів на користь інших осіб -контрагентів, судом встановлено наступне.
Позивачем у ІІІ кварталі 2007р. віднесено до складу валових витрат суму сплаченого штрафу у розмірі 581,00 грн. за зміну дати (переоформлення авіаквитка) на користь ТОВ «Фіннавіа»(копії рахунку-фактури № СФ-000000161 від 23.07.2007р. на суму 580,83 грн., ПДВ - 116,17 грн.; податкової накладної виписаної позивачу № 118 від 03.08.2007р. ТОВ «Фіннавіа»на суму 580,83 грн., ПДВ -116,17 грн. наявні в матеріалах справи).
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 наведеного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.8 цієї статті.
Таким чином, лише у тому разі, коли у пунктах 5.3 -5.8 статті 5 зазначеного вище Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним.
У відповідності до п.п.5.3.5 п.5.3 ст. 5 вищевказаного Закону, не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У разі коли платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Отже, суд вважає правомірним здійснене відповідачем виключення зі складу валових витрат за ІІІ квартал 2007р. 581,00 грн., які позивачем було сплачено на користь ТОВ «Фіннавіа», та встановлене у зв'язку із викладеним, порушення податкового обліку з податку на додану вартість у серпні 2007р. у розмірі 116,00 грн., а позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
Стосовно встановленого в акті перевірки порушення позивачем п.п.11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суд зазначає наступне.
З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та Державною Установою «Інститут гігієни та медичної екології»(код ЄДРПОУ 02011853) укладено договір № 12887/66 від 20.03.2008р. щодо виконання робіт, в якому зазначено, що Державна Установа «Інститут гігієни та медичної екології»є неприбутковою організацією. Згідно копії платіжного доручення № 3292 від 27.03.2008р. позивачем сплачено на користь Державної Установи 416,67 грн., ПДВ - 83,33 грн. за санітарно-гігієнічну оцінку екстракту солоду, в подальшому сторони наведеного договору склали акт № 1072 від 02.04.2008р. виконаних робіт науково-технічної продукції. При цьому, суму здійсненого авансового платежу у розмірі 417,00 грн. позивач відніс до складу валових витрат підприємства у І кварталі 2008р.
Згідно п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 зазначеного Закону, датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є:
а) нерезидентами;
б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, -
є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Будь-яка особа, визначена абзацом «б»цього підпункту, зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом, зазначає у договорі, що вона є таким платником податку, то вважається, що така особа умисно ухиляється від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього платежу). При цьому платник податку - покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг) на підставі недостовірної інформації про статус платника податку, зазначеної у договорі.
Зі змісту наведеної норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що платник податку - покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат лише у разі отримання недостовірної інформації про статус платника податку, тобто, у разі якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, у договорі зазначає протилежне, в усіх інших випадках, у разі коли платником-покупцем не враховано статус продавця товару (робіт, послуг), він несе відповідальність передбачену законом.
При цьому, суд звертає увагу на те, що у договорі № 12887/66 від 20.03.2008р. було вказано, що Державна Установа «Інститут гігієни та медичної екології»є неприбутковою організацією, отже, позивач, у відповідності до наведеного, повинен був збільшити валові витрати за датою отримання таких робіт (послуг) -у ІІ кварталі 2008р.
Враховуючи викладене, оскільки позивачем не спростовано висновки акту перевірки стосовно викладеного порушення, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо встановленого порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд зазначає наступне.
В акті перевірки зазначено, що позивачем, у періоді, що перевірявся, віднесено до валових витрат витрати на інформаційно-консультативні послуги у розмірі 16500,00 грн., виконані ТОВ «І&І», при цьому до перевірки було надано лише акти надання послуг, в яких зазначено тільки «Інформаційно-консультативні послуги. Без ПДВ».
Зазначені документи надані суду і досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ «Банг і Бонсомер»(Замовник) та ТОВ «І&І» (Виконавець) укладено договір № 24-П/1168 від 19.10.2006 р., яким передбачено, що Виконавець зобов'язується надати Замовникові послуги з перекладу документів з англійської, французької, німецької та італійської мови на російську та українську, з російської та української на англійську, французьку, німецьку та італійську мови, з проведення переговорів, презентацій, зустрічей тощо, на іноземних мовах.
Розрахунки за даним договором здійснюються щомісячно у вигляді попередньої оплати не пізніше ніж за 3 банківських дні до початку надання послуг. Вартість надання послуг визначається у листах, наданих Виконавцем Замовнику, які є невід'ємною частиною цього договору (п.4.1, 4.2 договору № 24-П/1168 від 19.10.2006 р).
Пунктом 6.1 договору № 24-П/1168 від 19.10.2006 р. обумовлено, що зміст, обсяг та термін виконання робіт (послуг), а також перелік підготовлених Виконавцем документів, визначаються в окремих умовах. Роботи (послуги), що не оговорені, можуть бути виконані Виконавцем на прохання Замовника за окрему платню, по окремій домовленості.
Згідно з наданими до справи актами виконаних робіт № 3 від 29.12.2006р., № 1 від 31.01.2007р., № 2 від 28.02.2007р., № 3 від 30.03.2007р., № 4 від 30.04.2007р., складеними на виконання договору № 24-П/1168 від 19.10.2006р., підписаних представниками Виконавця та Замовника, протягом дії цієї угоди ТОВ «І&І»надало, а позивач отримав інформаційно-консультативні послуги.
В обґрунтування своєї позиції в цій частині відповідач посилається на те, що в актах виконаних робіт не вказано чітко які саме дослідження та консультації щодо перекладу документів з англійської, французької, німецької та італійської мови на російську та українську, з російської та української на англійську, французьку, німецьку та італійську мови, з проведення переговорів, презентацій, зустрічей тощо, на іноземних мовах надавались позивачу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Зазначений Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (п.1 ст. 2).
Як зазначено в ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів (п.1 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
При цьому, підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.
Згідно п.1, 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Правові основи інформаційної діяльності регулюються нормами Закону України «Про інформацію».
Організація обліку інформаційної продукції ґрунтується на обов'язковому її документуванні. При цьому, інформаційна продукція - це матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій (ст. 40 Закону України «Про інформацію»).
Матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації передбачена ст. 26 Закону України «Про інформацію», відповідно до якої джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.
Також згідно ст. 27 вказаного Закону:
документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або іншому носієві;
первинний документ - це документ, що містить в собі вихідну інформацію;
вторинний документ - це документ, що являє собою результат аналітико-синтетичної та іншої переробки одного або кількох документів.
Виходячи з наведеного, суд враховує, що позивачем не було надано доказів отримання саме інформаційно-консультативних послуг проведених у певний спосіб та матеріально оформлених, в яких знайшла б своє відображення інформація щодо основних аспектів; можливості та перспективи ведення господарських операцій з використанням отриманої інформації. Відсутність первинних документів, які б давали змогу з'ясувати фактично по суті зміст послуг, наданих ТОВ «І&І»не дає можливості віднести їх до валових витрат певного виду.
Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У відповідності до п.1.31 ст.1 вказаного Закону продажем результатів робіт (послуг) є будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розповсюдження товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими, ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).
З викладеного випливає, що отримання результатів вказаних послуг у відповідності до вище наведених норм законодавства є необхідною умовою для віднесення такої операцій до “продажу послуг”, і, відповідно для віднесення витрат, понесених в межах такої операції, до складу валових витрат.
При цьому, наявні у матеріалах справи акти виконаних робіт № 3 від 29.12.2006р., № 1 від 31.01.2007р., № 2 від 28.02.2007р., № 3 від 30.03.2007р., № 4 від 30.04.2007р. у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не є первинними документами оскільки не містять визначення які конкретні послуги і в якому об'ємі надавались. Позивачем не надано кошторис послуг, який повинен визначати перелік наданих послуг та вартість кожної з них.
Позивач не надав жодного первинного документу в якому було б вказано яку саме інформацію Виконавець надавав, а Замовник отримував, тобто інформацію, послуги, консультації, на отримання якої був спрямований комерційний інтерес позивача згідно зі змістом предмету договору № 24-П/1168 від 19.10.2006р. Суд враховує, що, зокрема, відсутність документів -розрахунків, калькуляцій, звітів тощо -на підтвердження надання ТОВ «І&І»позивачу послуг з перекладу документів з англійської, французької, німецької та італійської мови на російську та українську, з російської та української на англійську, французьку, німецьку та італійську мови, з проведення переговорів, презентацій, зустрічей тощо, на іноземних мовах слугувало підставою прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
В тексті позовної заяви Позивача відсутні посилання на використання отриманих результатів робіт (послуг) у власній господарській діяльності.
Таким чином, позивачем не наведено підстав для задоволення позову в цій частині та не підтверджено нормативно та документально даних наведених в податковому обліку.
Щодо встановленого порушення позивачем п.п.5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд зазначає наступне.
В акті перевірки зазначено, що позивачем, у періоді, що перевірявся, віднесено до валових витрат витрати пов'язані з придбанням нематеріальних активів, а саме: збір за подання заяви на знак у розмірі 1100,00 грн., сплачений, згідно платіжного доручення № 1067 від 14.02.2007р., на користь Українського інституту промислової власності (код ЄДРПОУ 31032378); послуги за здійснення реєстрації у відповідному державному органі України знаку для товарів і послуг у розмірі 1250,00 грн. отримані від ЗАТ АФ «Київська аудиторська група»(код ЄДРПОУ 20067093).
Відповідно до п.1.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.
До об'єктів права інтелектуальної власності, згідно ст. 420 Цивільного кодексу України, належать: комерційні (фірмові) найменування, торгівельні марки (знаки для товарів та послуг).
Згідно п.п.5.3.2 п.5.3 ст. 5 наведеного Закону, не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
Як вбачається з наведеного, не підлягає включенню до складу валових витрат витрати безпосередньо пов'язані з нематеріальним активом (у випадку, що розглядається з торгівельною маркою). Процес реєстрації є відокремленою та самостійною дією власника, або уповноваженої ним особи на засвідчення прав на вже створений об'єкт інтелектуальної власності, що підлягає захисту.
Таким чином, за наявних обставин витрати на створення або придбання можуть існувати у вигляді грошових виплат, втрат робочого часу власних працівників але вони будь-яким чином не пов'язані з реєстраційними діями, або послугами державних підприємств, що надаються у зв'язку з такою реєстрацією.
Враховуючи обмеження викладені у п.п.5.3.2 п.5.3 ст. 5 вказаного Закону позивач мав права відносити до складу валових витрат послуги за здійснення реєстрації нематеріального активу.
Щодо встановленого порушення позивачем п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд зазначає наступне.
В акті перевірки зазначено, що позивачем, у періоді, що перевірявся, віднесено до валових витрат витрати на консультаційні послуги у розмірі 14650,00 грн. виконані СПД ОСОБА_5, що підтверджується актами надання послуг в яких зазначено «консультації з питань комерційної діяльності для розгляду можливості надання товарного кредиту».
З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2007р. ЗАТ «Банг і Бонсомер»(Замовник) та СПД ОСОБА_5 (Виконавець) укладено договір № 63, яким передбачено, що Виконавець зобов'язується надати Замовникові послуги у вигляді консультацій з питань комерційної діяльності, а Замовник зобов'язується їх прийняти та оплатити.
Послуги виконуються Виконавцем за конкретними замовленнями Замовника. Згідно із замовленням Виконавець попередньо визначає свою можливість надання послуг, визначає строк та ціну і погоджує її із Замовником. Підготовлена в результаті виконання замовлення інформація надається Замовнику негайно у формі конфіденційного звіту, переданого йому в єдиному оригінальному екземплярі на паперовому носії або носії даних для ПК, або в усній формі. На підставі звіту Виконавець виставляє рахунок для оплати Замовником інформаційних послуг.
Оплата послуг відбувається у два етапи: при отриманні замовлення на інформаційну послугу сплачується аванс у розмірі 50% від загальної вартості, при наданні виконаного замовлення сплачується 50% від суми за надану послугу (п.3 договору № 63).
Згідно з наданими до справи актами виконаних робіт № 1 від 19.03.2007р., № 2 від 11.05.2007р., № 3 від 31.05.2007р., № 4 від 12.06.2007р., № 5 від 02.07.2007р., № 6 від 25.09.2007р., № 7 від 15.10.2007р. складеними на виконання договору № 63 від 14.03.2007р., підписаних представниками Виконавця та Замовника, протягом дії цієї угоди СПД ОСОБА_5 надав, а позивач отримав консультативні послуги з питань комерційної діяльності для розгляду можливості надання товарного кредиту.
В обґрунтування своєї позиції в цій частині відповідач посилається на те, що підприємства, зазначені в актах надання послуг СПД ОСОБА_5 є покупцями ЗАТ «Банг і Бонсомер», однак до перевірки не надано жодної угоди про надання товарного кредиту, який передбачав передачу товарів з відстроченням кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент з зазначеними вище, або іншими контрагентами.
Отже, спір щодо завищення позивачем валових витрат стосується тільки того аспекту чи мало місце використання позивачем у господарській діяльності консультативних послуг отриманих від СПД ОСОБА_5
Відповідно до п.5.1 ст. 5 наведеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
В п.1.32 ст. 1 вищевказаного Закону визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно п.п.1.11.2 п.1.11 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.
У відповідності до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Позивачем не надано суду доказів того, що отримані консультативні послуги від СПД ОСОБА_5 були ним використані саме у господарській діяльності. В тексті позовної заяви Позивача відсутні посилання на використання отриманих результатів робіт (послуг) у власній господарській діяльності. За таких обставин, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Стосовно встановленого в акті перевірки порушення позивачем п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
З акту перевірки вбачається, що позивачем, у періоді, що перевірявся, не включено до складу валового доходу у І кв. 2008р. відсотки по залишкам грошових коштів на розрахункових рахунках у сумі 204,00 грн. (банківські виписки за 02.01.2008р., 26.01.2008р., 28.02.2008р.р., 27.03.2008р.).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо встановленого порушення позивачем п.п.7.4.2, п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд зазначає наступне.
Згідно п.п.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.
Підпунктом 7.4.3 пунктом 7.4 статті 7 наведеного Закону встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
В акті перевірки зазначено, що позивачем, у періоді, що перевірявся, включено до податкового кредиту з податок на додану вартість з вартості:
- послуг наданих ТОВ «АТЛ «Ексіма»(код ЄДРПОУ 33543141) по перевезенню товарів, які використовувались в операціях звільнених від оподаткування, що призвело до завищення податкового кредиту у червні 2007р. на суму 248,00 грн.;
- товарів (робіт, послуг), які використовувалися як в оподатковуваних операціях так і в операціях звільнених від оподаткування в повному обсязі, що призвело до завищення податкового кредиту у червні 2007р. на суму 127,00 грн.
Враховуючи зазначене, висновки акту перевірки стосовно порушення позивачем п.п.7.4.2, п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є правомірними, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Зазначені висновки зроблені за наявними у податному обліку позивача податковими накладними, а тому, доводи про необґрунтованість з боку позивача судом до уваги не приймаються.
Стосовно встановленого порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»суд зазначає наступне.
Як свідчать обставини справи, у періоді, що перевірявся, позивач отримував від нерезидентів країн Німеччини, Швейцарії, Бельгії, США, Франції, Фінляндії, Іспанії, Китаю, Нідерландів, Ізраїлю, Кореї товар (пункт 3.2 акту перевірки) у безоплатне користування на загальну суму 17 187,21 грн. (3 403,40 доларів США), 35 603,81 грн. (5 026,07 євро), про що свідчать наявні у матеріалах справи вантажно митні декларації з характером угоди -081, що згідно Класифікатора характерів угод визначено -«Переміщення товарів на безоплатній основі по комерційних операціях».
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Однак, суд враховує те, що при безоплатному отриманні імпортованих товарів відсутній факт придбання товарів, як це передбачено підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 наведеного Закону, відповідно право на податковий кредит по таких імпортних товарах у платника відсутнє.
Судом не піймається до уваги той факт, що отримані товари фактично мали вартість, оцінені про розмитненні та у зв'язку з цим розмитненням були сплачені податки. Зазначені обставини не впливають відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»(7.4.1 пункту 7.4 статті 7) на отримання податкового кредиту.
За таких обставин, суд погоджується з висновком відповідача, що позивачем в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит на загальну суму 10 985,00 грн.
Відповідно до ч.1., ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладені обставини позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов Закритого акціонерного товариства «Банг і Бонсомер»задовольнити частково.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Солом'янському районі м. Києва від 28.10.2008р. № 0003952307/0 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 4 668,25 грн., штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5 613,00 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Судові витрати у сумі 2,00 грн. присудити на користь Закритого акціонерного товариства «Банг і Бонсомер»за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -22.05.09
Суддя Арсірій Р.О.