ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
06.04.2009 р. 17:50 № 7/138
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателіт еконоснова" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будпостач"
про визнання угоди недійсною
Представники:
від позивачаШуневич В.В. - представник за довіреністю
від відповідача-1
від відповідача-2не прибув
не прибув
Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателіт еконоснова»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Будпостач»про визнання недійсною угоди та стягнення з відповідача-2 вартість отриманих послуг за спірним договором в сумі 154 422 грн.
Представники відповідача -1 та відповідача-2 в судове засідання не з'явилися, відзиву на позов не надали.
Позивачем було змінено позовні вимоги, в яких він просив суд встановити факт нікчемності правочину, укладеного між відповідачами 1 та 2 на загальну суму 154 422 грн. та застосувати до угоди наслідки, передбачені ст.208 Господарського кодексу України.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
05.04.2006 відповідачами був укладений спірний правочин на виконання будівельно-монтажних робіт № 05/04-6 від 05.04.06. зазначений правочин був виконаний у повному обсязі, про що свідчить Акт приймання виконаних робіт за квітень 2006 року.
В обґрунтування наявності під час укладення спірного правочину мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства позивач посилався на вирок Голосіївського районного суду м. Києва у кримінальній справі № 1-364/07, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205, ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництва щодо ТОВ «Сателіт еконоснова»).
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:
1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Позивач, посилаючись на постанову Голосіївського районного суду в м. Києві, вважає, що спірний договір укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Для прийняття рішення зі спору позивач має доводити наявність специфічної мети, а саме пояснити та довести, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також умисну вину сторін (сторони).
Власне порушення податкового законодавства тягне за собою застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій до осіб, що допустили таке порушення, та не може розглядатися у якості підстави для визнання господарського договором недійсним, зокрема і відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд встановити факт недійсності правочину та застосування до відповідача-2 адміністративно-господарської санкції.
Виходячи з приписів ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративного суду не поширюється на встановлення юридичних фактів. Зазначена категорія спорів підвідомча судам загальної юрисдикції та розглядається в порядку окремого провадження, відповідно до ст.256 Цивільного процесуального кодексу України.
В той же час, відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним, а згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо встановлена законом (нікчемний правочин), то визнання такого правочину недійсним не вимагається.
В даному випадку, якщо позивач вважає, що спірний правочин є нікчемним, його позовні вимоги мають стосуватися реалізації адміністративно-господарських санкцій. У зв'язку з чим, закон покладає на позивача обов'язок надати докази нікчемності правочину та обґрунтувати наявність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій (ст.ст.217, 218, 238 Господарського кодексу України).
Одночасно суд зауважує, що виходячи з положень Цивільного та Господарського кодексів України, суд за умови наявності передбачених цими кодексами підстав, наділений повноваженнями визнати правочин недійсним. В той же час, позовна вимога про встановлення факту недійсності правочину є необґрунтованою, оскільки факт недійсності правочину не є юридичним фактом, в розумінні Цивільного процесуального кодексу України, яким встановлено процесуальний порядок розгляду справ про встановлення юридичних фактів та зміст зазначеної правової категорії.
Щодо застосування судом адміністративно-господарської санкції до відповідача-2, про яку просить позивач суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.223 Господарського кодексу України строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання встановлюються цим Кодексом. Згідно зі ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Оскільки нікчемний правочин вважається таким з моменту його укладення, то строк застосування адміністративної санкції має підліковуватися саме від дати вчинення такого правочину, тобто від 05.04.06.
Як вбачається з відмітки на адміністративному позові, позивач звернувся до суду 20.12.2007, тобто з пропуском встановленого ст.250 Господарського кодексу України строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата складення та підписання повного тексту постанови -09 квітня 2009 року.
Суддя Арсірій Р.О.