ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
18.05.2009 р. № 2/519
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Бузінський А.В. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві
про перерахування пенсійного забезпечення
Обставини справи:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва із вимогами про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії з 01.01.2008р. з урахуванням збільшення на 5 та 10 відсотків, як особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до відповідної категорії та про зобов'язання відповідача виплачувати позивачам додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особам, віднесених до відповідної категорії (1,2,3) у розмірі, 25, 30 та 5о відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008р.
В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на Конституцію України; Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; Постанову Кабінету Міністрів України від 13.02.2008р. № 45; Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.09р. вимоги позивачів об'єднано в одне провадження для спільного розгляду та прискореного вирішення справ.
Відповідач заперечує проти позовних вимог, виходячи з того, 04.04.2006 року був прийнятий Закон України № 3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців», який вніс зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», зокрема до п. в) ст. 13. внаслідок чого підвищення основного розміру пенсії для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до відповідної категорії (1,2,3), законодавством не передбачені. Але перерахунок пенсії позивачів був проведений пізніше на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. № 1294, при цьому розмір пенсії позивачів не був зменшений. Щодо вимоги позивачів зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особам віднесених до відповідної категорії у розмірі 25, 30 та 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008р. відповідач зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»з 01.01.2008р. особам, віднесеним до відповідної категорії (1,2,3), щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тому відповідач діяв згідно вимог чинного законодавства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Києва і отримують пенсію, передбачену п. в) ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»№ 2262, а також Постановою Кабінету Міністрів України № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», що підтверджується довідками з пенсійної справи і не заперечується відповідачем.
Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»від 04.04.2006 р. № 2262 розмір пенсії ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було збільшено на 5 відсотків, а ОСОБА_3 на 10 відсотків як особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до відповідної категорії (1,2,3).
Після перерахунку пенсійного забезпечення в 2008 році на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2007р. № 1294 розмір пенсійного забезпечення ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 зменшився на 5 відсотків, а ОСОБА_3 на 10 відсотків від грошового забезпечення, з якого обчислювалась пенсія.
Перерахунок пенсії позивачів був проведений в 2008 року.
До перерахунку пенсії розмір пенсії позивачів за вислугу років у процентному відношенні до відповідних сум грошового забезпечення складав у ОСОБА_8, ОСОБА_4 - 70 відсотків, ОСОБА_2 -76 відсоток , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 -73 відсотки, ОСОБА_3 -98 відсотків, а після перерахунку пенсії ГУПФ України в м. Києві розмір пенсії позивачів за вислугу років став складати у ОСОБА_8, ОСОБА_4 -65 відсотків, ОСОБА_2 -71 відсоток, , ОСОБА_6, ОСОБА_5 -68 відсотків, ОСОБА_3 -88 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюється з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб»пенсії за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом визначаються у розмірі 50 процентів при вислузі 20 років і за кожний рік вислуги понад 20 років -3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до п. 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008р. № 45, якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Крім того, згідно ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що відповідачем безпідставно було зменшено розмір пенсійного забезпечення позивачам на 5 та 10 відсотків, а тому вимоги в цій частини підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно вимоги позивачів про зобов'язання відповідача виплачувати позивачам додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особам, віднесених до відповідної категорії у розмірі 25, 30 та 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008р. суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачі мають право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особам віднесених до відповідної категорії у розмірі 25, 30 та 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
При цьому, у ч. 2 статті 5 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Враховуючи те, що нормами цього Закону встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, а дія інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись розмір мінімальної пенсії за віком.
Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
У відповідності до положень статті 46 Конституції України прийнято Закон України “Про прожитковий мінімум”(№ 966-XIV від 15.07.1999р.). Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Частиною другою статті 1 Закону України “Про прожитковий мінімум” встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Статтею другою закону “Про прожитковий мінімум” визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для:
- встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;
- формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Тобто з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується зокрема на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того Державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що, витратна частина бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України -основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, додаткова пенсія для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесеним до відповідної категорії є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є особами, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесеним до відповідної категорії. Тобто, фактично ця додаткова пенсія є формою реалізації конституційного права громадян, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесеним до відповідної категорії, на соціальний захист.
Згідно зі ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що позивачі, є особами, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до відповідної категорії, вони наділені державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання додаткової пенсії.
Наділивши осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до відповідної категорії, зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесеним до відповідної категорії.
Саме тому суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до відповідної категорії, виходити з положень Закону України про Державний бюджет України на 2008 роки, якими виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI розмір додаткової пенсії для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до відповідної категорії зменшено до 10% та 15 % (підп. 12.п. 28 II Розділу Закону).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
У своєму рішенні Конституційний Суд зазначив, що при прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу I) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них нечинними (розділ II).
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Тому, враховуючи, що Рішення Конституційного Суду України відповідно до ст. 58 Конституції України не має зворотної дії в час суд дійшов висновку що викладені в позовній заяві доводи позивачів є обґрунтованими в частині зобов'язання відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати позивачам додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особам, віднесених до відповідної категорії у розмірі 25,30 та 50 процентів мінімальної пенсії за віком з 22.05.08р., а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивачів.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 3 ст. 160 ст.ст. 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Задовольнити адміністративний позов частково.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_5, з урахуванням збільшення на 5 відсотків, ОСОБА_3 з урахуванням збільшення на 10 відсотків, як особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, 2, 3.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплачувати ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особам віднесених до категорії 1,2,3 відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 25, 30 та 50 процентів мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008р.
4. В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В. І. Келеберда