Справа № 766/3284/20
н/п 2/766/7302/21
06 квітня 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.
за участю секретаря Романенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, Херсонська регіональна Біржа Нерухомості про визнання дійсним договору міни,
встановив:
Позивачі звернулися до суду з вказаною позовною заявою. Свої позовні вимоги обґрунтували тим, що 10.07.2001 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений договір міни. Відповідно до умов договору позивачі набули у власність 1/3 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір між сторонами укладено у письмовій формі та зареєстровано на Херсонській Регіональній біржі нерухомості за №716. Позивачі виконали умови договору. При підписанні зазначеного договору між сторонами було досягнуто домовленість про державну реєстрацію вказаного договору у Херсонському міському бюро технічної інвентаризації, про що і було зроблено у реєстровій книзі №85 за №14129. Позивачі при укладенні не були обізнані про обов'язковість нотаріального посвідчення договору, текст договору міни нерухомого майна не містив вимоги щодо обов'язкового нотаріального посвідчення угоди, вважали правомірним набуття ними права власності на нерухоме майно. Сторонами виконані усі вимоги ст.655 ЦК України. Позивачі не мають можливості скористатися правом власності на нерухоме майно, оскільки договір міни не був нотаріально посвідчений, а відповідач хоч і не заперечує проти його укладення, але ухиляється від належного оформлення договору. У зв'язку з викладеним, позивачі просили визнати дійсним договір міни нерухомого майна, реєстровий №716 від 10.07.2001 року, укладений на Херсонській Регіональній Біржі нерухомості, відповідно до якого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 обміняли належну їм на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 25.02.1998 року, двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , на 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 на підставі договору дарування №4-1773 від 05.08.1996 року.
Ухвалою суду від 15.04.2020 року відкрито провадження у справі до розгляду за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 07.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 06.04.2021 року ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Позивачі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити. Надали згоду на ухвалення заочного рішення. В останнє судове засідання не з'явилися, надали до суду заяви про закінчення розгляду справи у їх відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Відзиву проти позову від відповідача до суду не надходило.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
За таких обставин, враховуючи згоду позивачів на слухання справи у відсутність відповідача, суд вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст.280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 10.07.2001 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений договір міни. Відповідно до умов договору позивачі набули у власність 1/3 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір між сторонами укладено у письмовій формі та зареєстровано на Херсонській Регіональній біржі нерухомості за №716. Позивачі виконали умови договору. При підписанні зазначеного договору між сторонами було досягнуто домовленість про державну реєстрацію вказаного договору у Херсонському міському бюро технічної інвентаризації, про що і було зроблено у реєстровій книзі №85 за №14129.
Згідно зі ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Отже, в даному випадку на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.
Згідно зі ст.153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Згідно ст.241 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.
Згідно ст.242 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.
Відповідно до ст.224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу, договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Статтею 47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) встановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу.
Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст.47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.
Зі змісту договору міни нерухомого майна від 10.07.2001 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст.15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст.227 ЦК України підлягає реєстрації в органах технічної інвентаризації.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:
а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;
б) якщо її учасниками є члени біржі;
в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.
Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.
До 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов'язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.
Отримавши державну реєстрацію в Херсонському міському бюро технічної інвентаризації права власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 за позивачами, держава цим самим визнала право власності позивачів на спірний будинок, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.
Закон України «Про товарну біржу» в редакції, діючій на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об'єктів нерухомості.
При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст.15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об'єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.
У редакції, що діяла на час укладення договору міни спірного житлового будинку, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст.15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.
Тому в цьому контексті не має підстав для визнання нікчемним договору міни від 10.07.2001 року, за яким позивачі набули у власність 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас зазначений договір міни у встановленому порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.
З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору міни та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст.15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання договору міни №716 від 10.07.2001 року, укладеного на Херсонській Регіональній Біржі Нерухомості, дійсним.
За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 259, 263-265, 280-284, 355 ЦПК України, ст.ст 224, 227 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.15 ЗУ «Про товарну біржу», суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, Херсонська регіональна Біржа Нерухомості про визнання дійсним договору міни задовольнити.
Визнати дійсним договір міни нерухомого майна, реєстровий №716 від 10.07.2001 року, укладений на Херсонській Регіональній Біржі нерухомості, відповідно до якого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 обміняли належну їм на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 25.02.1998 року, двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , на 1/3 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 на підставі договору дарування №4-1773 від 05.08.1996 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: С.І. Майдан