«06» квітня 2021 року
м. Харків
справа № 642/1491/17
провадження № 22ц/818/1110/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.
за участю секретаря - Дмитренко А.Ю.
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 , представниця позивачки - ОСОБА_2 ,
відповідач - Комунальний заклад охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19», представниця відповідача - Ковалівська С.О.
третя особа - головний лікар Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня № 19» Ковалівська С.О., представник третьої особи - Гончаров С.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та представниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2017 року в складі судді Євтіфієва В.М.
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19», третя особа: головний лікар Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня № 19» ОСОБА_3, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, який в подальшому уточнила.
Позовна заява мотивована тим, що з січня 2012 року вона працювала у Комунальному закладі охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» на посаді дільничного лікаря за безстроковим договором. Протягом роботи головний лікар ставилась до неї упереджено.
Вказала, що наказом від 16 лютого 2016 року № 78 у лікарні створено комісію для перевірки якості надання медичної допомоги дітям на дільниці. На підставі проведеної перевірки головний лікар ОСОБА_3 видала їй довідку, згідно з якою виявлені порушення нею трудової діяльності.
Зазначила, що 06 вересня 2016 року роботодавець повідомив її про те, що на підставі наказів від 24 березня 2016 року № 97 та 06 вересня 2016 року № 149 їй оголошено дві догани.
Вказала, що 08 листопада 2016 року та 23 листопада 2016 року вона отримала запрошення на засідання профспілкового комітету, на які вона з'явитися не змогла, оскільки здійснювала прийом пацієнтів.
Зазначила, що 14 грудня 2016 року їй вручено наказ № 173 про звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Вказала, що обставини, викладені в наказі про її звільнення, а також в наказах про оголошення їй догани, не відповідають дійсності.
Просила скасувати накази головного лікаря Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» ОСОБА_3 від 16 лютого 2016 року № 78, 24 березня 2016 року № 97, 06 вересня 2016 року № 149 та 14 грудня 2016 року № 173; поновити її на посаді дільничного лікаря педіатра Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 40 000,00 грн та 20 000,00 грн моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 та її представниця ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких просили рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційні скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення, неповно з'ясував обставини у справі, не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 не вчиняла порушень своїх трудових обов'язків. Протягом 2012-2015 років догани їй не оголошувались, документацію складала правильно. Зазначили, що скарги батьків дітей щодо ОСОБА_1 отримані обманним шляхом. Текст колективної скарги від 26 липня 2016 року батьки дітей не читали та не бажали скаржитись на неї, однак, пояснення батьків судом не враховано. Проведене анкетування щодо її роботи є необ'єктивним. Відомості про те, що батьки дітей відмовлялись від її нагляду, вносились до журналу реєстрації амбулаторних хворих завідувачем відділення без підписів батьків. Зазначили, що до наказів Міністерства охорони здоров'я № 455 від 13 листопада 2001 року та № 434 від 29 листопада 2002 року вносились зміни, проте, її посадова інструкція не приведена у відповідність змінам. Вказали, що головним лікарем спочатку оголошено догану 24 березня 2016 року, а вже потім вона попросила позивачку написати пояснювальну. Вказали, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про витребування доказів та допит свідків. ОСОБА_1 посилалась на те, що 14 грудня 2016 року вона відпрацювала повний робочий день, дізналась про звільнення, після чого звернулась до лікаря та їй відкрито листок непрацездатності з 14 грудня 2016 року по 22 грудня 2016 року. Вказала, що вона працювала з підвищеним навантаженням без доплат.
05 січня 2018 року від Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» надійшли відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представниці, в яких він вказав, що посилання позивачки на упереджене ставлення до неї з боку керівництва є необґрунтованими. Під час роботи позивачка систематично на свій розсуд тлумачила накази Міністерства охорони здоров'я України, що призводило до порушень при наданні медичної допомоги дітям, та порушувала посадову інструкцію. Посилання позивачки на те, що вона працювала з перевантаженням, не відповідає дійсності. ОСОБА_1 двічі направлені запрошення для отримання трудової книжки. Доказів щодо спричинення їй моральної шкоди не надано.
У лютому 2018 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції клопотання про витребування доказів та виклик свідків, які ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 березня 2018 року залишено без задоволення.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 30 березня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представниці ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2017 року - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково, постанову Апеляційного суду Харківської області від 30 березня 2018 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Підставою скасування постанови Апеляційного суду Харківської області від 30 березня 2018 року є те, що справу розглянуто у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи. При цьому зазначено, що розгляд справи без повідомлення учасників справи позбавив позивача права мати розумну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, передбачених процесуальним законодавством, зокрема, в умовах відкритого та публічного судового розгляду.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представниці ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач із дотриманням вимог чинного законодавства України звільнив позивачку з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на підставі наказу Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» від 17 січня 2012 року № 10-к прийнята на посаду дільничного лікаря-педіатра (а. с. 53, 55-57, том 1).
Протягом січня-лютого 2016 року до адміністрації лікарні неодноразово надходили звернення мешканців мікрорайону Харків - Сортувальний стосовно невдоволення якістю надання медичної допомоги дітям лікарем-педіатром ОСОБА_1 .
Наказом Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» від 16 лютого 2016 року № 78 «Про створення комісії» створено комісію для перевірки якості надання медичної допомоги дітям на педіатричній дільниці № 4, лікар-педіатр дільничний ОСОБА_1 , та проведено відповідну перевірку (а. с. 73, том 1).
За результатами роботи комісії складено довідку, згідно якої виявлені порушення вимог наказу Міністерства охорони здоров'я України від 29 листопада 2002 року №434 «Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям України», наказу Міністерства охорони здоров'я України від 20 березня 2008 року №149 «Про затвердження клінічного протоколу медичного догляду за здоровою дитиною віком до 3-х років», наказу Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що затверджують тимчасову непрацездатність громадян», наказу Міністерства охорони здоров'я від 08 листопада 2014 року №551 «Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні», наказів Міністерства охорони здоров'я України, які затверджують відповідні протоколи лікування та захворювань у дітей з боку лікаря-педіатра ОСОБА_1 , а саме: відсутнє динамічне спостереження за здоровими та хворими дітьми першого року життя; у разі захворювання дитини першого року життя не оформляється стаціонар вдома; не проводиться диспансерний нагляд за дітьми-інвалідами; спостереження за дітьми диспансерної групи проводиться не регулярно та не у відповідності до Протоколів нагляду та лікування захворювань, затверджених відповідними наказами Міністерства охорони здоров'я України; не проводиться аналіз виконання профілактичних щеплень дітей на дільниці; інформація, яка надається до статистичного кабінету у вигляді статистичних талонів, надається несвоєчасно, не у повному обсязі та в деяких випадках є недостовірною, що викривляє статистичну звітність показників в цілому у закладу охорони здоров'я; одноособово приймаються рішення про продовження листка непрацездатності понад 10 днів без спільного огляду лікарями; журнал викликів лікаря додому (ф.052/о) ведеться лікарем-педіатром ОСОБА_1 одноособово, який не затверджений у встановленому порядку; в журналі відсутній час здійснення виклику, час обслуговування лікарем виклику та немає з боку лікаря відміток про заходи щодо подальшого лікування дитини (амбулаторне лікування, госпіталізований тощо), що унеможливлює контроль за роботою лікаря-педіатра та якісне спостереження за дітьми на дільниці; відсутній аналіз показників діяльності дільниці; відсутній контроль за роботою дільничної медичної сестри в питанні виконання протиепідемічного режиму в кабінеті щеплень (а. с. 74-79, том 1).
За висновками комісії робота лікаря-педіатра дільничного ОСОБА_1 у питанні медичного нагляду та якості надання медичної допомоги дітям, видачі документації, яка засвідчує тимчасову непрацездатність громадян, веденні медичної документації на дільниці, забезпечення санітарно-гігієнічного режиму та профілактики внутрішньо лікарняних хвороб в закладі визнана незадовільною.
Щодо результатів проведеної комісією перевірки ОСОБА_1 відмовилась надавати пояснення, про що 24 березня 2016 року складено акт (а. с. 81, том 1).
Наказом Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» від 24 березня 2016 року № 97 ОСОБА_1 притягнуто до дисціплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - догану, а саме, за виявлені порушення законодавства України в питанні медичного нагляду при наданні медичної допомоги дітям та видачі документації, яка засвідчує тимчасову непрацездатність громадян, та відсутність контролю за роботою медичної сестри дільничної в питанні забезпечення санітарно-гігієнічного режиму та профілактики внутрішньо лікарняних хвороб у закладі (а. с. 11, том 1).
Як вбачається з акту, складеного комісією 24 березня 2016 року, ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення з вказаним наказом (а с. 94, том 1).
28 березня 2016 року ОСОБА_1 склала рапорт з поясненнями (а. с. 95-97, том 1).
Наказом Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» від 01 квітня 2016 року № 76-к/а ОСОБА_1 переведена з четвертої дільниці на двадцять четверту дільницю лікарем-педіатром дільничним (а. с. 58, 59, том 1).
26 липня 2016 року до адміністрації Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» надійшла колективна скарга від мешканців мікрорайону «Лиса гора» з приводу заміни та звільнення дільничного лікаря-педіатра ОСОБА_1 у зв'язку з її некомпетентністю та не дотриманням норм та правил санітарної гігієни під час прийому дітей (а. с. 98, том 1).
За результатами перевірки встановлено систематичне невиконання функціональних обов'язків дільничним лікарем-педіатром ОСОБА_1 , а саме порушення пунктів 2.5, 2.7, 2.21, 2.25 Посадової інструкції дільничного лікаря-педіатра, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 листопада 2002 року №434 «Про вдосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям України». Рекомендовано розглянути питання щодо її звільнення із займаної посади (а. с. 101, том 1).
Пунктами 2.5, 2.7, 2.21, 2.25 Посадової інструкції передбачено, що лікар-педіатр дільничний проводить прийом здорових дітей у поліклініці, дає рекомендації щодо режиму, раціональному вигодовуванню, специфічної та неспецифічної профілактики рахіту, проводить оцінку фізичного, нервово-психічного розвитку дитини, резистентності організму; здійснює профілактичний нагляд за дітьми згідно чинних наказів та методичних рекомендацій, направляє дітей на консультації до інших фахівців та лабораторне обстеження у терміни, передбачені відповідними наказами та методичними рекомендаціями, а також за показаннями; забезпечує динамічний нагляд за хворими дітьми при лікуванні в амбулаторно-поліклінічних умовах із залученням медсестри дільничної, до повного їх одужання, хворих дітей першого року життя - щоденно до одужання; веде всю звітно-облікову документацію, затверджену Міністерством охорони здоров'я.
04 серпня 2016 року до Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» надійшла заява ОСОБА_4 щодо вжиття заходів стосовно некомпетентності лікаря ОСОБА_1 (а. с. 100, зворот, том 1).
Від надання пояснень ОСОБА_1 відмовилась, про що 10 серпня 2016 року складено акт (а. с. 103, том 1).
Наказом №141 від 26 серпня 2016 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за результатами перевірки та порушення пунктів 2.5, 2.7, 2.21, 2.25 Посадової інструкції при наданні медичної допомоги дитині ОСОБА_5 та винесено догану (а. с. 105, том 1).
Від розпису про ознайомлення з наказом вона відмовилась, про що складено акт (а. с. 110, том 1).
26 серпня 2016 року адміністрацією Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» надано відповідь на колективну скаргу батьків щодо ОСОБА_1 , у якій вказано, що викладені у скарзі факти підтвердились частково. Під час зустрічі адміністрації лікарні з ОСОБА_1 їй були оголошені всі претензії батьків, вказано на невідповідність записів у історії хвороби дитини та статистичних документах, а також на недотримання нею правил етики та деонтології при спілкуванні з батьками (а. с. 104, том 1).
30 серпня 2016 року ОСОБА_1 склала заяву керівнику Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» з поясненнями щодо скарг батьків на неї (а. с. 111-112, том 1).
З рапорту заступника головного лікаря Миргород Н.В. від 29 серпня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 не здійснила огляд новонародженої дитини ОСОБА_6 (а. с. 113, том 1).
31 серпня 2016 року ОСОБА_1 надала свої пояснення щодо того, що за вказаною їй адресою новонародженої дитини не було (а. с. 122, том 1).
Наказом Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» від 06 вересня 2016 року № 149 ОСОБА_1 притягнуто до дисціплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - догану, а саме за порушення вимог пунктів 2.4., 2.8, 2.23 Посадової інструкції дільничного лікаря-педіатра та відсутність інформування керівників щодо надзвичайного випадку на дільниці № 23 (а. с. 12, том 1).
Пунктами 2.4., 2.8, 2.23 Посадової інструкції передбачено, що лікар-педіатр дільничний здійснює первинний патронаж новонародженого у перші три дні після виписки з пологового будинку спільно з дільничною медсестрою та контролює кратність і якість відвідувань новонароджених дільничною медсестрою у подальшому; проводить комплексну оцінку стану здоров'я дітей з визначенням групи здоров'я у передбачені терміни; інформує завідувача педіатричним відділенням про всіх тяжко хворих дітей на дільниці, про екстрені надзвичайні ситуації та випадки на дільниці (а. с. 62-67, том 1).
07 вересня 2016 року ОСОБА_1 відмовилась від підпису про ознайомлення з наказом від 06 вересня 2016 року № 149, про що складений акт (а. с. 128, том 1).
08 листопада 2016 року та 23 листопада 2016 року ОСОБА_1 направлені запрошення на засідання профспілкового комітету (а. с. 28, 29, том 1).
На підставі наказу від 14 грудня 2016 року № 173 ОСОБА_1 притягнуто до дисціплінарної відповідальності, а саме за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором, що призводить до збільшення звернень батьків з приводу незадовільного надання медичної допомоги дітям лікарем-педіатром дільничним, та звільнено її з займаної посади за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (а. с. 13-14, 60, том 1).
У наказі №173 від 14 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 зазначено, що 22 листопада 2016 року до адміністрації закладу надійшла заява ОСОБА_7 щодо некоректної поведінки лікаря - педіатра дільничного ОСОБА_1 під час надання медичної допомоги її сину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатами розгляду скарги встановлено невідповідність записів про стан та клінічні прояви захворювання на момент огляду ОСОБА_9 та записів лікаря-педіатра дільничного ОСОБА_1 в історії розвитку дитини; порушено пункт 2 підпункту 2.2 Інструкції, а саме, листок непрацездатності по догляду за дитиною видано одноосібно ОСОБА_1 на 12 днів без огляду завідувача педіатричним відділенням на 10-й день хвороби.
28 листопада 2016 року видано ОСОБА_10 на 15 днів лист непрацездатності по догляду за хворою дитиною, у якому допущено помилки.
30 листопада 2016 року до адміністрації закладу від ОСОБА_11 надійшла заява про зміну дільничного лікаря-педіатра ОСОБА_1 у зв'язку з її некоректною поведінкою під час звернення з приводу хвороби дитини і висловлювання неправдивих звинувачень на адресу заявниці та її чоловіка. При виписці листка непрацездатності допущені помилки. 30 листопада 2016 року також надійшло звернення ОСОБА_12 про видачу дублікату листка непрацездатності, виписаного ОСОБА_1 з помилками. 09 грудня 2016 року надійшло звернення ОСОБА_13 щодо видачі дублікату листка непрацездатності, виписаного ОСОБА_1 з помилками.
13 грудня 2016 року до адміністрації закладу надійшла скарга ОСОБА_14 щодо ненадання медичної допомоги хворій дитині ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виклик зареєстрований в журналі викликів додому лікаря педіатра дільничного ОСОБА_1 12 грудня 2016 року о 08 : 05.
Від ознайомлення з вказаним наказом про звільнення та отримання трудової книжки ОСОБА_1 відмовилась, про що 14 грудня 2016 року складений акт (а. с. 61, том 1).
З ОСОБА_1 проведено розрахунок при звільненні, а також направлено їй повідомлення про необхідність отримання трудової книжки від 14 грудня 2016 року та 24 січня 2017 року, яке вона отримала, що підтверджується поштовим повідомленням (а. с. 142, 144-147, том 1).
ОСОБА_1 звільнено без погодження з профспілковим комітетом у зв'язку з тим, що вона 23 листопада 2016 року за власним бажанням вийшла із первинної профспілкової організації закладу (а. с. 140, 148-150, том 1).
З наданих позивачкою заяв ОСОБА_16 від 15 вересня 2019 року, ОСОБА_17 від 14 грудня 2016 року, ОСОБА_18 від 13 травня 2017 року, ОСОБА_19 від 13 травня 2017 року, ОСОБА_20 від 26 травня 2017 року, ОСОБА_21 від 16 травня 2017 року, ОСОБА_22 від 28 травня 2017 року, ОСОБА_23 від 27 травня 2017 року, ОСОБА_24 від 27 травня 2017 року ОСОБА_25 від 28 липня 2017 року, ОСОБА_26 від 28 травня 2017 року, ОСОБА_27 від 16 травня 2017 року, ОСОБА_28 від 16 травня 2017 року, ОСОБА_29 від 16 травня 2017 року вбачається, що претензій до лікаря ОСОБА_1 вони не мають (а. с. 26, 27, том 1, а.с.18-20, 93-101, том 2).
З 14 грудня 2016 року по 22 грудня 2016 року ОСОБА_1 відкрито листок непрацездатності (а. с. 39, том 2).
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Як вбачається з положень статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.
Із роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями) вбачається, що за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).
У пункті 22 цієї постанови передбачено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
При притягненні працівника до даного виду відповідальності, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов'язків, роз'яснити ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, врахувати обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 344/9143/17, провадження № 61-38115св18; від 17 квітня 2019 року у справі № 766/8638/16-ц, провадження № 61-28444св18, від 18 квітня 2019 року у справі № 234/3957/17, провадження № 61-17400св18.
Судом встановлено, що позивачка тричі протягом 2016 року притягувалася до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, а саме: наказом від 24 березня 2016 року - за виявлені порушення законодавства України в питанні медичного нагляду при наданні медичної допомоги дітям та видачі документації, яка засвідчує тимчасову непрацездатність громадян, та відсутність контролю за роботою медичної сестри дільничної в питанні забезпечення санітарно-гігієнічного режиму та профілактики внутрішньо лікарняних хвороб у закладі; наказом від 26 серпня 2016 року - за порушення пунктів 2.5, 2.7, 2.21, 2.25 Посадової інструкції при наданні медичної допомоги дитині ОСОБА_5 ; наказом від 06 вересня 2016 року - за порушення вимог пунктів 2.4., 2.8, 2.23 Посадової інструкції дільничного лікаря-педіатра та відсутність інформування керівників щодо надзвичайного випадку на дільниці № 23. Протягом листопада 2016 року до лікарні неодноразово надходили скарги батьків дітей щодо позивачки, за результатами перевірки яких виявлено порушення у її роботі.
Обставини порушення позивачкою посадової інструкції та низки наказів Міністерства охорони здоров'я підтверджені під час проведення відповідачем перевірок її діяльності. У своїх поясненнях ОСОБА_1 не спростувала виявлення порушень у її роботі. Зазначене обґрунтовано стало наслідком винесення наказів про оголошення позивачці доган.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представниця підтримали вимоги та доводи апеляційних скарг та вважали, що при винесенні наказів трудові права ОСОБА_1 порушені. Разом з тим, не вказали, в чому конкретно порушені права позивачки при її звільненні.
В свою чергу представниця відповідача та представник третьої особи в суді апеляційної інстанції пояснили, що доказів упередженого ставлення керівництва до ОСОБА_1 , яке, на її думку, є підставою для звільнення, матеріали справи не містять. Порушення позивачкою посадової інструкції та низки наказів Міністерства охорони здоров'я при наданні медичної допомоги пацієнтам були систематичними, що і викликало винесення наказів.
Отже, підстав для визнання незаконними та скасування наказів головного лікаря Комунального закладу охорони здоров'я «Харківська міська дитяча клінічна лікарня №19» ОСОБА_3 про оголошення ОСОБА_1 догани не вбачається.
Щодо оскарження наказу від 16 лютого 2016 року № 78, яким створено комісію для перевірки якості надання медичної допомоги дітям на педіатричній дільниці № 4, то самі по собі видача цього наказу та проведення перевірки права ОСОБА_1 жодним чином не порушують.
Встановивши, що ОСОБА_1 систематично порушувалась трудова дисципліна, та урахувавши відповідність обраних відповідачем дисциплінарних стягнень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про дотримання відповідачем при звільненні статей 147-149 КЗпП України та безпідставність вимог позивачки про скасування наказу про її звільнення та поновлення на роботі, а також похідних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Звільнення ОСОБА_1 14 грудня 2016 року, тоді як їй відкрито листок непрацездатності з 14 грудня 2016 року по 22 грудня 2016 року, не є порушенням вимог частини 3 статті 40 КЗпП України, оскільки позивачка сама зазначила, що 14 грудня 2016 року вона була присутня на роботі, відпрацювала повний робочий день та дізналась про звільнення, і лише після цього звернулась до лікаря.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та її представниці щодо того, що вона не вчиняла порушень своїх трудових обов'язків, документацію складала правильно спростовуються матеріалами справи. Посилання позивачки на те, що протягом 2012-2015 років догани їй не оголошувались, не можуть бути взяті до уваги, адже підставою для оголошення їй доган та звільнення були обставини, що виникли з січня 2016 року, тому її трудова діяльність у період 2012-2015 років не входить до предмету доказування у справі.
Твердження ОСОБА_1 та її представниці, що скарги батьків щодо неї отримані обманним шляхом, текст колективної скарги від 26 липня 2016 року батьки дітей не читали та не бажали скаржитись на неї; проведене анкетування щодо її роботи є необ'єктивним; відомості про те, що батьки дітей відмовлялись від її нагляду, вносились до журналу реєстрації амбулаторних хворих завідувачем відділення та поряд з такими записами немає підписів батьків, судова колегія відхиляє, оскільки підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності були встановлені у її роботі порушення на ґрунті низки звернень батьків дітей, а не сама лише скарга від 26 липня 2016 року. Крім того, адміністрацією лікарні була проведена зустріч з батьками, де обговорювались їхні звернення щодо дій ОСОБА_1 . Доказів того, що скарги батьків отримані обманним шляхом, позивачкою не надано.
Посилання апеляційної скарги ОСОБА_1 на те, що до наказів Міністерства охорони здоров'я № 455 від 13 листопада 2001 року та № 434 від 29 листопада 2002 року вносились зміни, проте її посадова інструкція не приведена у відповідність, не спростовують факту виявлення у її діях порушень як посадової інструкції, так і норм чинного законодавства.
Твердження позивачки, що головним лікарем спочатку оголошено їй догану від 24 березня 2016 року, а вже потім вона попросила її написати пояснювальну, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що 24 березня 2016 року ОСОБА_1 відмовилась надавати пояснення щодо результатів проведеної комісією перевірки, про що складено акт (а. с. 81, том 1).
Доводи апеляційних скарг щодо того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про витребування доказів та допит свідків, є необґрунтованими, оскільки позивачкою не зазначено, які саме обставини, що входять до предмету доказування, можуть бути підтверджені зазначеними доказами та показаннями свідків.
Твердження ОСОБА_1 щодо того, що вона працювала з підвищеним навантаженням без доплат, матеріалами справи не підтверджуються, та це не спростовує виявлені у її роботі порушення.
Таким чином, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представниці залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді О.М. Хорошевський
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 13 квітня 2021 року відповідно до частини 6 статті 259 ЦПК України.