Провадження № 22-ц/803/2906/21 Справа № 185/4535/20 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
14 квітня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Піменової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Павлоградська міська лікарня №1» Павлоградської міської ради, третя особа - Павлоградська міська рада, про стягнення частини невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
за апеляційною скаргою комунального некомерційного підприємства «Павлоградська міська лікарня №1» Павлоградської міської ради
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2020 року, -
08 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська міська лікарня №1» Павлоградської міської ради про стягнення частини невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. 21 липня 2020 року позивач уточнив позовні вимоги, просить стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська міська лікарня №1» Павлоградської міської ради як правонаступника Комунального некомерційного підприємства «Павлоградська стоматологічна поліклініка» Павлоградської міської ради частину невиплаченої при звільненні заробітної плати у сумі 4500 грн 43 коп, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі, визначеному на дату ухвалення рішення суду, враховуючи, що станом на 20 липня 2020 року середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні становить 53914 грн 92 коп. Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що отримавши розрахунок належних виплат за березень 2020 року, він дізнався про проведення перерахунку його заробітної плати за березень 2020 року, внаслідок якого його заробітна плата була зменшена на загальну суму 4500 грн 43 коп. При цьому йому не було надано будь-яких пояснень стосовно підстав проведення цього перерахунку. Адвокатське звернення представника позивача з цього питання було залишено без відповіді. Тому позивач вважає, що йому безпідставно не виплачена частина належної заробітної плати за березень 2020 року. До позовної заяви додано копію розрахункового листа ОСОБА_1 за березень 2020 року, з якого видно, що із заробітної плати позивача відраховано суми: 286 грн 41 коп, 954 грн 71 коп, 313 грн 40 коп, 1044 грн 65 коп, 438 грн 75 коп, 1462 грн 51 коп. Загальна сума відрахувань складає 4500 грн 43 коп. (а.с.2-5).
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2020 року задоволено частково позов ОСОБА_1 . Стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Павлоградська міська лікарня №1» Павлоградської міської ради на користь ОСОБА_1 частину невиплаченої при звільненні заробітної плати у сумі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн 43 коп. Сума, що підлягає стягненню, визначена без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів. Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Павлоградська міська лікарня №1» Павлоградської міської ради судовий збір на користь держави в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. (а.с.51-54).
В апеляційній скарзі комунальне некомерційне підприємство «Павлоградська міська лікарня №1» Павлоградської міської ради посилаючись на незаконність рішення суду, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, фактично просило, скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні частини невиплаченої при звільненні заробітної плати у сумі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 43 коп. (а.с.60-62).
В порядку ст. 360 ЦПК України, від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Павлоградська міська лікарня №1» Павлоградської міської ради, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просив, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Враховуючи, що апелянт фактично оскаржує рішення суду в частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення саме в цій частині.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно розпорядження міського голови № 350-К від 30 березня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора КНП «Павлоградська стоматологічна поліклініка» ПМР 30 березня 2020 року у зв'язку зі скороченням посади згідно п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (а.с.7-9).
Позивачу був наданий розрахунковий лист за березень 2020 року, з якого видно, що із заробітної плати позивача відраховано суми: 286 грн 41 коп, 954 грн 71 коп, 313 грн 40 коп, 1044 грн 65 коп, 438 грн 75 коп, 1462 грн 51 коп. Загальна сума відрахувань складає 4500 грн 43 коп (а.с.6).
При цьому у порушення вимог ст.110 Кодексу законів про працю України позивачу не було повідомлено, на якій підставі зроблено відрахування з його заробітної плати.
У розрахунковому листі зазначені лише суми перерахунку і не зазначені підстави його проведення.
Відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Павлоградська міська лікарня №1» Павлоградської міської ради є правонаступником комунального некомерційного підприємства «Павлоградська стоматологічна поліклініка» Павлоградської міської ради, яке було реорганізовано шляхом приєднання до КНП «Павлоградська міська лікарня №1» ПМР.
Судом двічі були витребувані у відповідача відомості про те, на якій підставі були зроблені відрахування із заробітної плати позивача у березні 2020 року на загальну суму 4500 грн 43 коп, однак доказів правомірності цих відрахувань відповідачем не було надано.
Рішенням суду від 18 листопада 2020 року у справі № 185/3506/20 визнано незаконним та скасовано розпорядження Павлоградського міського голови № 350-К від 30 березня 2020 року, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника медичного директора зі стоматології у комунальному некомерційному підприємстві «Павлоградська міська лікарня №1» Павлоградської міської ради.
Стягнуто з комунального некомерційного підприємства «Павлоградська міська лікарня №1» Павлоградської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 березня 2020 року по 18 листопада 2020 року у розмірі 115844 грн. 22 коп.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що судом двічі були витребувані у відповідача відомості про те, на якій підставі були зроблені відрахування із заробітної плати позивача у березні 2020 року на загальну суму 4500 грн 43 коп, однак доказів правомірності цих відрахувань відповідачем не було надано, що відповідно до ч.10 ст.84 ЦПК України, є підставою для задоволення цих позовних вимог. Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням суду від 18 листопада 2020 року на користь ОСОБА_1 стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст.110 Кодексу законів про працю України, при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:
а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;
б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;
в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Згідно з ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на те що, позивач на підставі розпорядження Павлоградського міського голови №889-к від 21 вересня 2018 року за сумісництвом виконував роботу лікаря-стоматолога-хірурга, однак з 19 листопада 2019 року, після перетворення комунального закладу “Павлоградська стоматологічна поліклініка” Павлоградської міської ради на комунальне некомерційне підприємство “Павлоградська стоматологічна поліклініка” Павлоградської міської ради, позивач відповідну роботу не виконував, однак йому продовжувала нараховуватись заробітна плата.
Перед звільненням позивача у березні 2020 року суми безпідставно нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 , як суміснику, були вирахувані з остаточного розрахунку при звільненні, сума вирахувань склала 4500 грн. 43 коп.
Колегія суддів не може прийняти зазначені доводи до уваги, як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Доказів, які б підтверджували підстави для проведення відрахувань із заробітної плати позивача, відповідачем до суду першої інстанції не надано. Причин неможливості надання відповідних доказів суду першої інстанції не повідомлено. Відповідні докази також не надані відповідачем і до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів враховує, що судом першої інстанції двічі були витребувані у відповідача відомості про те, на якій підставі були зроблені відрахування із заробітної плати позивача у березні 2020 року на загальну суму 4500 грн 43 коп, однак доказів правомірності цих відрахувань відповідачем не було надано.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві. Жодних доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні судового рішення в частині, яка оскаржується, в апеляційній скарзі не зазначено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення про часткове задоволення позову, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення в оскарженій частині - без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Павлоградська міська лікарня №1» Павлоградської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2020 року в оскарженій частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: