Провадження № 22-ц/803/2875/21 Справа № 200/421/19 Суддя у 1-й інстанції - Литвиненко І. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
14 квітня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Бондаренка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Дніпрі ради, про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, -
У січні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Дніпрі ради, про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2020 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - управління-служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Дніпрі ради в частині вимог про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - закрито. Роз'яснено позивачу можливість звернення до суду з позовом щодо розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини до компетентного органу Японії (а.с.98).
Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу в частині закриття провадження у справі скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача, який є громадянином Японії із вимогами про розірвання шлюбу який укладено на території Японії, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання спільної дитини. Її дитина народилася на території Японії. Позивачка є громадянкою України та разом із дитиною наразі мешкає в Україні.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2019 року у справі було відкрито загальне позовне провадження (а.с.25).
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2020 року було прийнято до свого провадження в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління - служба у справах дітей Шевченківської районної у м.Дніпрі ради про стягнення аліментів. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління - служба у справах дітей Шевченківської районної у м.Дніпрі ради, в частині вимог про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини залишено без розгляду.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2020 року ухвалу судді суду першої інстанції від 20 липня 2020 року, в частині залишення без розгляду вимог позивача про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини було скасовано.
Постановляючи оскаржувану ухвалу в частині закриття провадження у справі в частині вимог про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги повинні бути пред'явлені до компетентного суду Японії.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Встановлено, що позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача, який є громадянином Японії із вимогами про розірвання шлюбу, який укладено на території Японії, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання спільної дитини. Її дитина народилася на території Японії. Позивачка є громадянкою України та разом із дитиною наразі мешкає в Україні.
Оскільки відповідач є громадянином іншої держави, процесуальні питання пов'язані з вирішення даного спору регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є. Під час відкриття провадження у справі з іноземним елементом обов'язком суду є з'ясування дотримання позивачкою вимог цього Закону.
Згідно ст. 63 Законом України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні.
Отже, із норм Закону України «Про міжнародне приватне право» випливає те, що в судовій установі на території України можуть розглядатися вимоги позивачки у справі з іноземним елементом, яка мешкає в Україні, щодо сплати аліментів. Розгляд вимог позивачки за її місцем проживання в Україні про розірвання шлюбу, який укладено уповноваженими органами іншої держави, та про визначення місця проживання дитини, яка мешкає із нею в Україні, не передбачено.
Так, останнім спільним місцем проживання подружжя є ОСОБА_3 , і відповідач продовжує мешкати в Японії, а тому спільним особистим законом подружжя є право ОСОБА_3 . Крім того, народження дитини, місце проживання якої прохає визначити позивачка, відбулося у Японії, через що, в силу вимог п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», вказана вимога також не може бути предметом розгляду в суді на території України.
Вищевикладене свідчить про те, що вимоги по розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини повинні бути пред'явлені до компетентного суду Японії і розгляду українським судом не підлягають.
Відповідно до ч. 1ст. 255 Цивільного процесуального кодексу Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1ст. 256 ЦПК України, якщо провадження закривається з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про закриття провадження в частині вимог про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, оскільки такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства України.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).
Приймаючи до уваги що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2020 року в частині закриття провадження у справі - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Судді: