ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
27.01.2009 р. № 5/445
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Кочана В.М.,
секретаря судового засідання Стріхи В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві
про перерахунок пенсійного забезпечення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з вимогами про визнання протиправним рішення відповідача про нарахування пенсії та про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію та здійснити виплату заборгованості по пенсії.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і пояснив, що ОСОБА_1 звільнений з дійсної військової служби та з 21.05.2003р. отримує пенсію за вислугою років.
З 01.04.2007р. на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2007р. № 594 "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році", Наказу Міністра оборони України від 14.04.2007р. № 175 "Про встановлення граничних розмірів премій військовослужбовцям Збройних сил України" та відповідних наказів командира військової частини А-0515, відбулися зміни грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України. Введені граничні розміри премії, виходячи з посадових окладів і стажу безперервної військової служби.
Представник позивача зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відповідачем не здійснено перерахунку розміру пенсії у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Пенсійний фонд України також не провів відповідних заходів щодо перерахунку пенсійного забезпечення військовослужбовців відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пункту 24 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 N3-1.
Позивач вважає неправомірною відмову відповідача у задоволенні заяви про перерахунок раніше призначеної пенсії, з урахуванням граничних розмірів премії у певних відсотках від грошового забезпечення, виходячи з посадових окладів і стажу безперервної військової служби у порядку встановленому наказами командира військової частини А-0515.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, та вказав, що дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсійного забезпечення є правомірними, а розмір пенсійного забезпечення виплачувався в межах норм, передбачених Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік".
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 звільнений з дійсної військової служби та з 21.05.2003р. отримує пенсію за вислугою років.
Після звільнення з військової служби відбулися підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві обмежено розмір пенсії. Відповідачем було відмовлено у здійсненні перерахунку та призначенні пенсії в іншому розмірі, з посиланням на те, що Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік" максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, базується на вимогах Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих Законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону ("Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб") та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтями 44, 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що територіальні управління пенсійного фонду України здійснюють перерахунок пенсії у випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики та практики розгляду Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист громадян України. Зокрема, в Рішенні по справі № 1-21/2005 від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 зазначено, що пенсійне забезпечення громадян, які виконують або виконували державні функції на посадах із спеціальним статусом, є важливим елементом державних гарантій матеріального і соціального захисту відповідних осіб з метою належного виконання ними особливих професійних обов'язків, пов'язаних у тому числі з певними обмеженнями конституційних прав і свобод. Тому право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню або обмеженню згідно з вимогами статей 22 та 64 Конституції України.
22.05.2008 p. Конституційним Судом України ухвалено Рішення № 10-рп у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). Даним Рішенням (пункт 2) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 29 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким встановлено обмеження максимального розміру пенсії особам звільненим з військової служби.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на пенсійне забезпечення (в даному випадку це стосується можливості реалізації встановленої державою гарантії для військовослужбовців та деяких інших осіб на отримання пенсійного забезпечення, розмір якого визначається у певному порядку, відмінному від пенсій для решти категорії громадян), будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що дії відповідача суперечать нормам ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Відмова у перерахунку пенсій є необґрунтованою, а отже позов підлягає задоволенню.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Положення про Пенсійний фонд України, ст.ст. 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсійного забезпечення ОСОБА_1 (04029, АДРЕСА_1), з 01.01.2008р. без обмеження максимального розміру пенсії.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кочан В.М.