Справа № 426/1002/21
іменем України
12 квітня 2021 року , м.Сватове
Сватівський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Криви Ю.В.,
за участі секретаря судового засідання Чернишової О.С.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Пономаренко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Білокуракінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області про встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні чоловіка, -
встановив:
Представник заявника - адвокат Пономаренко Н.М. звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання та перебування на утриманні. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 1973 року до смерті чоловіка заявника - ІНФОРМАЦІЯ_1 , вели спільне господарство та будували сімейні відносини. Чоловік заявника помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганську Луганської області. У зв'язку із проведенням антитерористичної операції за місцем постійного проживання, заявник з чоловіком зареєструвалися як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_1 . За час сумісного проживання ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого чоловіка, оскільки розмір пенсії її чоловіка був значно більшим від розміру її пенсії, а тому пенсійні виплати ОСОБА_2 були постійним та основним джерелом її існування. За життя ОСОБА_2 перебував, та зараз ОСОБА_1 перебуває на обліку в Білокуракинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області. Заявнику достеменно відомо, що розмір пенсії її чоловіка є значно більшим, ніж її пенсія, так як свою пенсію він віддавав їй, вона витрачала її на оплату будинку, комунальні послуги, придбання одягу, продуктів харчування, ліків та інші потреби. Після смерті чоловіка ОСОБА_1 звернулася до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з питання оформлення пенсії по втраті годувальника, однак інспектор усно пояснила, що вона має право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника у розмірі 50% від пенсії померлого та їй потрібно надати довідку про постійне проживання з чоловіком. За місцем проживання з чоловіком заявник зібрала документи, що підтверджують факт їх спільного проживання, але так як вони складені на тимчасово непідконтрольній території України, а саме в м. Луганську Луганської області, орган пенсійного фонду не може їх врахувати як складову переліку документів для отримання пенсії. На даний час Луганська міська рада не перереєстрована та не має юридичної адреси на підконтрольній українській владі території. Таким чином, вирішити дані обставини в позасудовому порядку заявник не має можливості, тому змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 та перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на утримання свого чоловіка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник заявника - адвокат Пономаренко Н.М. в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у заяві.
Заявник ОСОБА_1 допитана, у відповідності до вимог ст. 234 ЦПК України, як свідок, в судовому засіданні пояснила, що вона разом з чоловіком мешкала в м. Луганську за адресою реєстрації. Пенсія чоловіка була у 3 рази більшої від її, оскільки він був шахтарем. Усю свою пенсію він віддавав дружині, утримував її. Чоловік був інвалідом, без однієї ноги, тому вона доглядала його. Після його смерті вона також здійснила його поховання. Коли почалась антитерористична операція на території м. Луганська вони були вимушені переїхати жити в село до матері заявниці в с. Біле.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засідання пояснила, що родину ОСОБА_4 вона знає тривалий час, з липня 1973 року ОСОБА_4 перебували у шлюбі, жили разом, жили заможно. Проживали разом в АДРЕСА_2 до моменту смерті чоловіка, його похованням займалась ОСОБА_1 . Після смерті чоловіка заявниця опинилась в скрутному матеріальному становищі, у неї з'явились борги, через те, що вона перебувала на отримання свого чоловіка, оскільки він був шахтарем та його пенсія була значно більшою за її. Їй відомий даних факт в зв'язку з тривалим спілкування з цією родиною. Вони перебувають у дружніх відносинах.
Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області в судове засідання уповноваженого представника до суду не направили, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Надіслали на адресу суду відзив на заяву, з якого вбачається що Управління заперечує проти задоволення заявлених вимог через недоведеність. Просять проводити розгляд справи за відсутності їх представника (а.с. 33, 34-36).
Суд, заслухавши пояснення заявника та її представника, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 був чоловіком заявника по справі ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 21.07.1973 року (мовою оригіналу) Беловодським п/с Лутугинского района Ворошиловградской области (а.с.8).
З копії довідки ВПО № 930003694 від 12 січня 2015 року вбачається, що заявник зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).
Як вбачається з копії довідки ВПО № 930003697 від 12 січня 2015 року, ОСОБА_2 був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6 зворотній бік).
Відповідно до відмітки про місце проживання у паспорті громадянина України - зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 (зворотній бік а.с. 5,7).
Згідно Акту про фактичне місце мешкання з померлим на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 проживала на момент смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , її чоловіка - ОСОБА_2 разом із ним за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 23.11.2017 року Сєвєродонецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганську, Луганської області (а.с. 10).
Відповідно до довідки про доходи № 9888418047973811, виданої Білокуракинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Луганській області, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, загальний розмір якої за період з 01.02.2020 р. по 31.01.2021 р. складає 26972,64грн. (а.с. 12).
Як вбачається з довідки про нарахування пенсії № 5 від 30.03.2021 р. Білокуракинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Луганській області, розмір пенсії ОСОБА_2 у період з серпня 2014 року по серпень 2016 року у становив 78847грн. (а.с. 37-38).
Згідно довідки за № 6 від 30.03.2021 р., виданої Білокуракинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Луганській області, розмір пенсії ОСОБА_1 у період з серпня 2014 року по серпень 2016 року у становив 30105,50 грн. (а.с. 39-40).
Таким чином, пенсія померлого чоловіка ОСОБА_2 була основним джерелом засобів для існування та проживання ОСОБА_1 .
Листом Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 17-27/В-01/8-1237/21 від 10.02.2021 року заявнику було відмовлено у призначенні пенсії померлого годувальника, у зв'язку з тим, що заявником не було надано документів на підтвердження спільного сумісного проживання із чоловіком на момент його смерті та перебування на його утриманні та запропоновано звернутися до суду з заявою про встановлення відповідних фактів (а.с. 15).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 2 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.
За змістом ч. 2, 3 вказаної статті, непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно п. 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 5.11.2005 N 22-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, також надаються такі документи: документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
У відповідності до п. 2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації) або довідки органів місцевого самоврядування: для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника - довідка про перебування на повному утриманні померлого годувальника чи одержання від померлого годувальника допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування, або про спільне проживання з годувальником на момент його смерті. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Згідно роз'яснень, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення у судовому порядку факту перебування на утриманні.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Стосовно доводів представника Білокуракинського ОУ ПФУ Луганської області про недоведеність факту перебування заявниці на утриманні чоловіка, суд зазначає наступне.
За змістом частини другої, четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, і сім'я створюється на підставі, зокрема шлюбу.
Акт про фактичне проживання з померлою особою на день її смерті № 67 від 20 лютого 2021 року видані за місцем проживання заявника та її померлого чоловіка, тобто на тимчасово непідконтрольній українській владі території та завірена печаткою організації, яка знаходиться на тимчасово окупованій території України, містить в собі відомості про спільне проживання подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за однією адресою.
Суд, оцінюючи інформацію, яка міститься в довідці та акті про фактичне місце проживання з померлим, приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до національного законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Під час розгляду вказаної справи, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v.the Republic of Moldova and Russia", "Ilacu and Others v. Moldova and Russia"), де грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення, і з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду відомості, що містяться у вказаній довідці та акті, беруться до уваги разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємному зв'язку.
Розмір доходів заявника та її померлого чоловіка свідчить про те, що саме пенсія чоловіка була основним та постійним засобом існування сім'ї, а відтак слугувала його дружині основоположним і систематичним джерелом грошової допомоги зі сторони чоловіка, який за життя взяв на себе обов'язок по її утриманню.
Аналіз вищенаведених норм законодавства в контексті зазначених обставин справи дає підстави дійти такого висновку, що законодавством про пенсійне забезпечення визначено, що непрацездатними членами сім'ї, які мають право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, вважаються, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону. Отже, необхідною умовою для призначення зазначеним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого зазначеною статтею та знаходження їх на утриманні померлого.
З огляду на зазначене, встановивши, що допомога, яка надавалась заявнику ОСОБА_1 її чоловіком ОСОБА_2 була для заявника хоч і не єдиним, проте постійним і основним джерелом засобів до існування, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви.
Така ж позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.
Враховуючи викладене, беручи до уваги значення, яке має встановлення даного юридичного факту для реалізації прав заявника, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт, про встановлення якого просить заявник, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, встановлення факту постійного сумісного проживання та факту перебування на утриманні має для заявника юридичне значення і потрібне для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, суд вважає за можливе встановити факт сумісного проживання та перебування ОСОБА_1 на утримані її чоловіка ОСОБА_2 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76-80, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Білокуракінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області про встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні чоловіка - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 та перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на утримання свого чоловіка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Сватівський районний суд Луганської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складено 14 квітня 2021 року.
Суддя Ю.В. Крива