Справа № 466/758/21
(заочне)
12 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі головуючого - судді Єзерського Р.Б.
при секретарі Ваврин М.М.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -
03 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 , у якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь суму боргу за розпискою від 03.08.2020 року в розмірі 50000 грн., а також 2000 грн. витрат на правову допомогу та 908.00 грн. сплаченого судового збору.
В обґрунтування своїх вимог покликаються на те, що 03 серпня 2020 вона позичила кошти відповідачу в сумі 50000,00 грн., внаслідок чого була складена розписка від 03.08.2020, відповідно до якої позивач передав відповідачеві грошові кошти в розмірі 50000 грн., а він зобов'язався повернути їх в термін до 31.12.2020 року. В термін передбачений розпискою, грошові кошти не було повернуто, у зв'язку із чим змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 надали пояснення, аналогічні викладеній у позовній заяві, позов підтримали повністю, просили задовольнити позовні вимоги, проти винесення заочного рішення не заперечують, оскільки не з'явився відповідач.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про місце, час та дату судового засідання, відзиву на позовну заяву до суду не подавав.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, позивач та її представник не заперечують проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Заслухавши пояснення позивача та її представника, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 серпня 2020 року ОСОБА_1 надала позику ОСОБА_3 у розмірі 50000,00 гривень, які відповідач зобов'язувався повернути до 31 грудня 2020 року, що стверджується власноручно написаною ОСОБА_3 розпискою, укладеною між сторонами у справі та відповідач отримав зазначені вище грошові кошти. В термін передбачений розпискою, грошові кошти ОСОБА_3 не було повернуто.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Проте, відповідачем умови договору позики у вигляді розписки не виконуються.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до вимог ЦК України розписка є одночасно документом, який підтверджує й передачу грошей позикодавцем позичальнику, й укладення договору позики.
Згідно правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду України № 6-1967цс15 від 11.11.2015 року, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Згідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Положеннями ст. 1046-1047 цього Кодексу передбачено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно вимог ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Оскільки на підтвердження укладення договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на суму 50000,00 гривень, була видана розписка, а кошти отримані відповідачем не були своєчасно повернуті, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про стягнення судових витрат на правову допомогу, суд встановив наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати : на професійну допомогу; пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підтверджуючих документів укладення позивачем договору про надання правничої допомоги, а також детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, матеріали справи не містять, таким чином, в цій частині позовної вимоги слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача стягненню підлягає сплачений позивачем при поданні позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 908 грн., 00 коп.
Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 533, 554, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст.12, 13, 81, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , суму боргу за розпискою від 03.08.2020 року у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , суму судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень, 00 копійок.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення виготовлено 13.04.2021 року.
Суддя Р. Б. Єзерський