05 квітня 2021 р.Справа № 480/5997/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
представник позивача Кравченко П.А.
представник відповідача Куценко Л.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2020, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, м. Суми, повний текст складено 14.12.20 року по справі № 480/5997/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс"
до Слобожанської митниці Держмитслужби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротранс", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому просив суд: визнати податкові повідомлення-рішення Слобожанської митниці Держмитслужби від 29.07.2020 №0000181419 та №0000191419 протиправними та скасувати їх.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс" відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що з боку ТОВ "Євротранс" дотримано всіх процедурних вимог, передбачених пунктом 56.3 ПКУ для адміністративного оскарження ППР, а отже підстави для відмови у розгляді скарги по суті та повернення скарги платнику податків, визначені пунктом 56.7 України, були відсутні. Відповідачем була проведена перевірка, якою фактично не були встановлені протиправні дії позивача, однак відповідач, не зважаючи на вказані обставини, прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Також вказав на те, що товариство не мало обов'язку доводити перед судом країну походження товарів, бо суд не має компетенції самостійно, замість митниці (яка "і не ставила за мету визначати країну походження"), визначати країну походження.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що головним державним інспектором відділу проведення перевірок управління митного аудиту Слобожанської митниці Держмитслужби Козьменком О.І. було проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «ЄВРОТРАНС» вимог законодавства України з питань митної справи в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування товару «напівпричеп» код 8716398000 згідно УКТЗЕД та товару «вантажний сідловий тягач» код 8701209000 згідно УКТЗЕД, ввезених за митними деклараціями за період з 03.05.2017 по 28.03.2019.
За результатами зазначеної перевірки складено акт від 09.07.2020 №11/20/7.14- 19/32727356 (далі - Акт перевірки).
Відповідно акту перевірки було встановлено, що TOB “ЄВРОТРАНС” за митними деклараціями згідно Додатку 1 до акту перевірки, на митну територію України ввезено товар “напівпричеп” код 8716398000 згідно УКТЗЕД та товару “вантажний сідловий тягач” код 8701209000 згідно УКТЗЕД.
Згідно зазначених митних оформлень відправником товарів виступала компанія - UAB "ЕМЕR" (Литва), а отримувачем - ТОВ “ЄВРОТРАНС”.
При ввезенні товару на митну територію України застосовувались умови поставки згідно правил ІНКОТЕРМС: ЕСА- Вільнюс (Литва).
Перевіркою правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнень від оподаткування під час митних оформлень за митними деклараціями згідно Додатку 1 до акту перевірки, встановлено застосування ТОВ “ЄВРОТРАНС” пільги зі сплати ввізного мита як з товарів, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу (код пільги: 410 - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄЄ, згідно Класифікатору звільнень від сплати ввізного мита, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» (зі змінами)).
Також встановлено, що застосування вищезазначеної пільги зі сплати ввізного мита ТОВ “ЄВРОТРАНС” було здійснено на підставі декларацій про походження товару, складених експортером UАВ "ЕМЕR" на інвойсах наведених у п. 3.1. даного акту перевірки.
З метою перевірки правомірності використання ТОВ “ЄВРОТРАНС” пільги зі сплати ввізного мита (код преференції 410) шляхом подання до митного оформлення декларацій про походження товару, складених експортером UАВ "ЕМЕR" (Литовська республіка) на інвойсах наведених у п. 3.1. даного акту перевірки, Сумською митницею ДФС листами від 28.10.2019 №7181/8/18-70-19-62 та від 30.10.2019 №7245/7/18-70-19-70 направлено відповідне звернення до ДФС України.
На вищезазначені звернення ДФС України та Держмитслужби України (листи від 16.10.2019 №29813/7/99-99-19-04-03-17 та від 07.05.2020 №16-3/16-01/7.14/1184) Митним департаментом міністерства фінансів Литовської республіки надано листи-відповіді від 16.09.2019 №(15.7/22) ЗВ-7222 та від 23.03.2020 №(15.7/22) ЗВ-2158.
Згідно вказаних листів-відповідей, Митним департаментом міністерства фінансів Литовської республіки повідомлено, що під час проведеного розслідування експортером UАВ "ЕМЕR" не представлено документів, які б підтверджували преференційне походження експортованих за деклараціями - інвойсами товарів, наведених в п. 3.1. даного акту перевірки.
Таким чином, Митним департаментом міністерства фінансів Литовської республіки, як уповноваженим державним органом країни експорту, не підтверджено преференційне походження товарів (код пільги 410) ввезених ТОВ “ЄВРОТРАНС” за митними деклараціями наведеними в Додатку 1 до акту перевірки.
Враховуючи те, що експортером UАВ "ЕМЕR" в порушення вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 22 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції “Походження товарів” і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII» (далі - Угода) не надано компетентному органу країни експорту відповідних документів, що підтверджують статус походження товару, декларації про походження складені на інвойсах наведених в п. 3.1. даного акту перевірки не можуть бути прийняті митним органом України як документи, що можуть бути надані для підтвердження країни походження товару та бути підставою для звільнення від сплати ввізного мита під час митного оформлення за митними деклараціями наведеними в Додатку 1 до акту перевірки.
Разом з тим, у відповідності до Закону України «Про Митний тариф України», від 19 вересня 2013 року №584-VII перевіркою встановлено обов'язок ТОВ “ЄВРОТРАНС” під час митного оформлення товару “напівпричеп” код 8716398000 згідно УКТЗЕД та товару “вантажний сідловий тягач” код 8701209000 згідно УКТЗЕД за митними деклараціями наведеними в Додатку до акту перевірки застосувати ставку ввізного мита на рівні - 10% від митної вартості ввезеного товару.
У акті перевірки відповідач зазначив, що статтею 266 МК України визначено обов'язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку встановленого цим Кодексом, та сплатити митні платежі.
Отже, з моменту прийняття митної декларації до митного оформлення декларант несе юридичну відповідальність за достовірність зазначених у ній відомостей та розміру належних до сплати податків.
З огляду на викладене, не виявлення під час митного оформлень порушень законодавства, не може бути підставою для звільнення платника від сплати податків, якщо такі порушення були виявлені у подальшому.
Таким чином, під час документальної перевірки дотримання - ТОВ «ЄВРОТРАНС» правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування товару “напівпричеп” код 8716398000 згідно УКТЗЕД та товару “вантажний сідловий тягач” код 8701209000 згідно УКТЗЕД ввезених за митними деклараціями наведеними в Додатку 1 до акту перевірки, встановлено порушення:
- вимог ч. 4 ст. 280, ч. 5 ст. 280, ст. 295 МКУ, у зв'язку з чим було занижено податкове зобов'язання зі сплати ввізного мита за митними деклараціями, наведеними в Додатку 1 до акту перевірки на суму 72792,81 грн., яка підлягає перерахуванню до державного бюджету України;
- вимог п. 190.1. ст. 190 ПКУ, у зв'язку з чим було занижено податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) за митними деклараціями наведеними Додатку 1 до акту перевірки на суму 14558,56 грн., яка підлягає перерахуванню до державного бюджету України.
На підставі Акту перевірки Слобожанською митницею Держмитслужби прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:
податкове повідомлення-рішення від 29.07.2020 №0000181419, за яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, на загальну суму 90991,01 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 72792,81 грн. та за штрафними санкціями на суму 18198,20 грн.;
податкове повідомлення-рішення від 29.07.2020 №0000191419, за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на загальну суму 18198,20 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 14558,56 грн. та за штрафними санкціями на суму 3639,64 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені підприємством в адміністративному порядку. Рішенням Державної митної служби України від 31.08.2020 № 29-1/10-03/13/10743 скарга залишена без розгляду.
Непогодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення рішення відповідають ч. 2 ст. 2 КАС України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
10.04.2008 Україна шляхом ратифікації Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (далі - СОТ) приєдналася до Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі - ГАТТ), чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень ГАТТ/СОТ. Згідно з частиною першою статті 8 ГАТТ держави-члени СОТ визнають скорочення до мінімуму обсягу і складності імпортних та експортних формальностей, а також зменшення і спрощення вимог щодо митної документації.
Відповідно до положень Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у редакції протоколу від 26.06.1999, до якого Україна приєдналася Законом України від 05.10.2006 № 221-У) основними принципами митного оформлення є мінімізація процедур митного контролю для випуску товарів.
Таким чином, на міжнародному та національному рівні закріплено принцип мінімального та вибіркового митного втручання на етапі пропуску та під час здійснення митного оформлення для скорочення часу на митні формальності з метою сприяння міжнародному товарообігу та суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності.
У той же час, відповідно до статті 17 Угоди про застосування статті 7 ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.
Тому, разом з принципом мінімального втручання на етапі пропуску та митного оформлення в системному та логічному зв'язку для забезпечення повноти нарахування та сплати податків і зборів закріплено право митних органів здійснювати контрольні функції після операцій митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до пункту 4.14 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур у випадках, коли митна служба виявляє, що помилки, допущені в декларації на товари або при нарахуванні мита та податків, призведуть або призвели до стягнення чи призначення суми мита та податків меншої, ніж це встановлено законодавством, вона виправляє помилки та стягує недоплачені суми.
Статтею 336 Митного кодексу України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Відповідно до ст. 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:
1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;
3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;
4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;
5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
На підставі ч. 2, ч. 3 ст. 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:
1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;
2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Документальна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.
Як свідчать матеріали справи на підставі наказу Слобожанської митниці Держмитслужби від 16.06.2020 №132 митницею проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «Євротранс» вимог законодавства України з питань митної справи, за результатами якої було складено акт від 09.07.2020 №11/20/7.14-19/32727356, з якого вбачається, що ТОВ "Євротранс" на митну територію України в період з 03.05.2017 по 28.03.2019 ввезено товар "напівпричеп" код 8716398000 згідно УКТЗЕД та "вантажний сідловий тягач" код 8701209000 згідно УКТЗЕД.
Згідно поданих позивачем митних декларацій відправником товарів виступала компанія UAB "EMER" (Литва), а отримувачем ТОВ "Євротранс".
При ввезенні товару на митну територію України застосовувались умови поставки згідно правил ІНКОТЕРМС: ЕСА- Вільнюс (Литва).
Перевіркою правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнень від оподаткування під час митних оформлень за митними деклараціями згідно Додатку 1 до акту перевірки, встановлено застосування ТОВ "Євротранс" пільги зі сплати ввізного мита як з товарів, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу (код пільги: 410 - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄЄ, згідно Класифікатору звільнень від сплати ввізного мита, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" (зі змінами)).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, застосування вищезазначеної пільги зі сплати ввізного мита ТОВ "Євротранс" було здійснено на підставі декларацій про походження товару, складених експортером UAB "EMER" на інвойсах.
На зверенення Сумської митниці ДФС від 28.10.2019 №7181/8/18-70- 19-62 та від 30.10.2019 №7245/7/18-70-19-70 з метою перевірки правомірності використання ТОВ "Євротранс" пільги зі сплати ввізного мита (код преференції 410) шляхом подання до митного оформлення декларацій про походження товару, складених експортером UAB "EMER" (Литовська республіка) на інвойсах ДФС України листом від 16.10.2019 №29813/7/99-99-19-04-03-17 та Держмитслужбою України листом від 07.05.2020 №16-3/16-01/7.14/1184 надано листи-відповіді Митного департаменту міністерства фінансів Литовської республіки від 16.09.2019 № (15.7/22) ЗВ-7222 та від 23.03.2020 № (15.7/22) ЗВ-2158.
Згідно вказаних листів-відповідею, Митним департаментом міністерства фінансів Литовської республіки повідомлено, що під час проведеного розслідування експортером UAB "EMER" не надано документів які б підтверджували преференційне походження експортованих за деклараціями - інвойсами товарів, наведеними в Додатку 1 до акту перевірки.
Таким чином, Митним департаментом міністерства фінансів Литовської республіки, як уповноваженим державним органом країни експорту, не підтверджено преференційне походження товарів (код пільги 410) ввезених ТОВ "Євротранс" за митними деклараціями наведеними в Додатку 1 до акту перевірки.
Враховуючи те, що експортером UАВ "ЕМЕR" в порушення вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 22 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції “Походження товарів” і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII» (далі - Угода) не надано компетентному органу країни експорту відповідних документів, що підтверджують статус походження товару, декларації про походження складені на інвойсах наведених в п. 3.1. даного акту перевірки не можуть бути прийняті митним органом України як документи, що можуть бути надані для підтвердження країни походження товару та бути підставою для звільнення від сплати ввізного мита під час митного оформлення за митними деклараціями наведеними в Додатку 1 до акту перевірки.
Разом з тим, у відповідності до Закону України «Про Митний тариф України», від 19 вересня 2013 року №584-VII перевіркою встановлено обов'язок ТОВ “ЄВРОТРАНС” під час митного оформлення товару “напівпричеп” код 8716398000 згідно УКТЗЕД та товару “вантажний сідловий тягач” код 8701209000 згідно УКТЗЕД за митними деклараціями наведеними в Додатку до акту перевірки застосувати ставку ввізного мита на рівні - 10% від митної вартості ввезеного товару.
Таким чином, під час документальної перевірки дотримання - ТОВ «ЄВРОТРАНС» правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування товару “напівпричеп” код 8716398000 згідно УКТЗЕД та товару “вантажний сідловий тягач” код 8701209000 згідно УКТЗЕД ввезених за митними деклараціями наведеними в Додатку 1 до акту перевірки, встановлено порушення:
- вимог ч. 4 ст. 280, ч. 5 ст. 280, ст. 295 МКУ, у зв'язку з чим було занижено податкове зобов'язання зі сплати ввізного мита за митними деклараціями, наведеними в Додатку 1 до акту перевірки на суму 72792,81 грн., яка підлягає перерахуванню до державного бюджету України;
- вимог п. 190.1. ст. 190 ПКУ, у зв'язку з чим було занижено податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) за митними деклараціями наведеними Додатку 1 до акту перевірки на суму 14558,56 грн., яка підлягає перерахуванню до державного бюджету України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що Слобожанською митницею Держмитслужби при призначенні та проведенні документальної невиїзної перевірки дотримано як положень національного законодавства, так і положень міжнародних договорів, укладених у встановлених законом порядку.
Статтею 266 Митного кодексу України визначено обов'язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку встановленого цим Кодексом, та сплатити митні платежі.
Отже, з моменту прийняття митної декларації до митного оформлення декларант несе юридичну відповідальність за достовірність зазначених у ній відомостей та розмір належних до сплати податків.
Враховуючи викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що не виявлення під час митного оформлення порушень законодавства, не може бути підставою для звільнення платника від сплати податків, якщо такі порушення були виявлені у подальшому.
При цьому, судова колегія вважає хибними доводи апеляційної скарги про те, що повноваження щодо визначення країни походження товару відноситься до митних органів оскільки статтею 45 Митного кодексу України передбачено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей, що митницею і було зроблено.
Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014 року, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-УІІ (далі - Протокол 1 Угоди), саме експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Враховуючи те, що експортером UАВ "ЕМЕR" в порушення вимог ст. 22 Протоколу 1 Угоди не надано компетентному органу країни експорту відповідних документів, що підтверджують статус походження товару, декларації про походження складені на інвойсах та наведені в п.3.1. даного акту перевірки не можуть бути прийняті митним органом України як документи, що можуть бути надані для підтвердження країни походження товару та бути підставою для звільнення від сплати ввізного мита під час митного оформлення такого товару.
Доводи апелянта про те, що країна походження товарів Слобожанською митницею Держмитслужби не встановлювалася, не спростовують висновки щодо правомірності винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 33 Протоколу 1 Угоди якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Відповідно до частини другої статті 345 Митного кодексу України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що відповідачем порушено вимоги частини 2 статті 345 Митного кодексу України, відповідно до якої документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України. Пунктом 102.1 ПКУ встановлюють загальний строк давності реалізації контролюючим органом свого права виявити і самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем встановлених граничних строків.
У даному випадку, як зазначає позивач, перевірка проводилася на підставі наказу Слобожанської митниці Держмитслужби від 16.06.2020 №143 з 22.06.2020 по 26.06.2020 та охоплювала період з 03.05.2017 по 28.03.2019, тобто з порушенням строку давності, встановленого ст.102 ПКУ, отже, на думку позивача, митна декларація від 03.05.2017 №UA805180/2017/6188, зазначена в Додатках до Акту перевірки, не мала входити в період перевірки, а митниця не мала права самостійно визначати грошові зобов'язання за цією декларацією, оскільки 1095 днів з дати її подання до митного оформлення вже минули, тому, на думку позивача, він вважається вільним від грошового зобов'язання по сплаті мита за даною митною декларацією.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно спростовано вказані доводи, оскільки згідно п.п. 52 підрозділу 10 (Інші перехідні положення), розділу XX (Перехідні положення) Податкового кодексу України встановлено, що “На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу”.
Період, за який проводилась перевірка позивача - з 03.05.2017 по 28.03.2019, тобто в межах встановлених законодавством строків. Таким чином, строки давності, визначені ст. 102 Податкового кодексу України, під час проведення документальної перевірки Слобожанською митницею Держмитслужби дотримано.
Суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про те що оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення є не чинними відповідно до положень пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи ТОВ "Євротранс", вважаючи податкові повідомлення-рішення від 29.07.2020 № 0000181419 та від 29.07.2020 №0000191419 протиправними, звернулося зі скаргою від 12.08.2020 до Державної митної служби України.
Рішенням Державної митної служби України від 31.08.2020 №29-1/10- 03/13/10743 скаргу ТОВ "Євротранс" залишено без розгляду та повернуто скаржнику з посиланням на статтю 56 ПК України, пункту 4 Розділу VIII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 №916 (а.с. 18-20).
Відповідно до п.56.9 ст.56 ПК України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Слід зазначити, що вимоги вказаної статті в частині встановлення факту задоволення скарги ТОВ «Євротранс» не можуть бути застосовані, оскільки Державною митною службою України у строк, визначений ст. 56 Податкового кодексу України, було прийнято рішення про залишення скарги без розгляду.
При цьому, посилання апелянта на відсутність підстав для прийняття такого рішення не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вказане рішення позивачем не оскаржується та не оскаржувалось.
Також позивач зазначає, що Слобожанською митницею Держмитслужби безпідставно застосовано до ТОВ «ЄВРОТРАНС», крім донарахованих сум податків, штрафні санкції, однак актом перевірки не встановлено вчинення позивачем протиправних дій (допущення бездіяльності), які б мали наслідком порушення вимог митного або податкового законодавства.
З даного приводу суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що відповідач, визначаючи в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях штраф, діяв правомірно, оскільки вищевказана норма Податкового кодексу України не має виключень.
Щодо посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, яка була викладена у постановах від 03.04.2020 у справі №815/1701/17, від 18.02.2020 у справі №200/9042/19-а, від 12.12.2019 у справі №820/1929/17, від 05.11.2019 у справі №813/1926/16, від 10.10.2019 у справі №826/4049/14, від 24.01.2019 у справі №826/500/15, колегія суддів зазначає, що вказана правова позиція не підлягає врахуванню при розгляді даної справи, оскільки спірні правовідносини у даній справі не є тотожними тим, які склалися по справах, що розглядалися судом касаційної інстанції. Так у вказаних справах, які переглядались Верховним Судом спірні правовдіносини виникали у зв'язку з тим, що контролюючим органом або взагалі не надсилалось боржнику будь-яке рішення, або ж рішення приймалось із порушенням встановлених законом строків розгляду скарги.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року по справі № 480/5997/20 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс" залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 по справі № 480/5997/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді Я.М. Макаренко З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 14.04.2021 року