13 квітня 2021 р.Справа № 440/6106/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,
за участю: секретаря судового засідання - Севастьянової А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 по справі № 440/6106/20
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: Національний банк України
про визнання протиправною та скасування постанови,
26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 01.10.2020 ВП № 62902259.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність спірної постанови стверджуючи, що рішення суду у справі № 440/3005/19 не було виконано у повному обсязі, а тому підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.10.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 62902259.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що боржником у повному обсязі та у спосіб, визначений судом було виконано постанову Верховного Суду від 06.08.2020 року № 440/3005/19, якою зобов'язано Національний банк України повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 22.07.2019 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", на підтвердження чого надано відповідні докази. Отже, в даному випадку, відсутні будь-які порушення прав позивача, що потребують захисту та відновленню, а відтак відсутні підстави для скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. Разом з цим відповідач вказує, що виконавчий лист, виданий на виконання зазначеного судового рішення, не містить вказівок на прийняття конкретного рішення (позитивного або негативного) та роз'яснення конкретних підстав чи обґрунтування конкретних положень Закону України "Про доступ до публічної інформації", застосованих під час розгляду вказаного запиту. В свою чергу, державний виконавець виконує рішення суду на підставі виконавчого документа, виданого на його виконання, в якому вказано відповідні зобов'язання боржника з вказівкою на здійснення конкретних дій, а не на підставі дослідження обставин справи встановлених при розгляді справи по суті. Вважає, що рішення Верховного Суду виконано відповідно до виданого виконавчого листа, що не враховано та залишено поза увагою суду першої інстанції під час вирішення справи по суті.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 440/3005/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Національного банку України про зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 06.08.2020 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року в справі №440/3005/19 скасовано. Прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Зобов'язано Національний банк України повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 22 липня 2019 року з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".
10.08.2020 року Верховним Судом видано виконавчий лист по справі № 440/3005/19.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. від 27.08.2020 відкрито виконавче провадження № 62902259 з примусового виконання виконавчого листа № 440/3005/19.
11.09.2020 року Національний банк України повідомив відповідача про фактичне виконання постанови Верховного Суду від 06.08.2020 року по справі № 440/3005/19, на підтвердження чого надав копію листа відповіді від 20.08.2020 року № 18-0005/44399.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. від 01.10.2020 року закінчено виконавче провадження № 62902259 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Не погодившись з постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. від 01.10.2020 року позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що лист Національного банку України від 20.08.2020 за вих №18-0005/44399, який слугував підставою для закінчення виконавчого провадження, не може бути належним доказом на підтвердження повного виконання постанови Верховного Суду від 06.08.2020 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно приписів статті 3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню, зокрема, виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Правила виконання рішень немайнового (зобов'язального) характеру визначені статтею 63 Закону №1404-VIII відповідно до якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно з положеннями пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Частиною 2 цієї статті встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Таким чином, з метою перевірки наявності підстав для закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону, що мало місце у спірних правовідносинах, необхідним є з'ясування факту повного виконання рішення суду.
Як свідчать матеріали справи, державним виконавцем було відкрите виконавче провадження № 62902259 з примусового виконання виконавчого листа № 440/3005/19, виданого на виконання постанови Верховного Суду від 06.08.2020 по справі № 440/3005/19, про зобов'язання Національного банку України повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 22 липня 2019 року з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".
У вказаному запиті ОСОБА_1 просив надати йому як публічну інформацію копію рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2019 по справі № 826/7432/17.
Верховний Суд України у своїй постанові від 06.08.2020 у справі № 440/3005/19 визначив, що запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону.
Так, статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Ці вимоги є «трискладовим тестом», який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. Доступ до інформації може бути обмежено за умови додержання сукупності всіх трьох підстав. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових «трискладового тесту» означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
За висновком Верховного Суду, належність запитуваної інформації до конфіденційної, таємної або для службового користування не є єдиною достатньою підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо за визначенням вона є конфіденційною або таємною або для службового користування та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону №2939-VI.
Оскільки відповідач, посилаючись у відповіді на вимоги пункту 4 статті сьомої Закону України «Про доступ до судових рішень», не обґрунтував відповідність запитуваної інформації зазначеним вище критеріям, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що таку відповідь не можна вважати розглядом запиту на отримання публічної інформації.
Згідно ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Принцип обов'язковості судових рішень також закріплений статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Матеріали справи свідчать, що підставою для прийняття оскарженої постанови про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі судового рішення Верховного Суду від 06.08.2020 згідно з виконавчим документом, є відповідь Національного банку України від 20.08.2020 № 18-0005/44399.
Судом встановлено, що у вказаному листі Національний банк України пославшись на положення статті 6 Закону України та статті 21 Закону України "Про інформацію", частину другу статті 6, статті 8 Закону України "Про доступ до публічної інформації", пункту 4 статті сьомої Закону України "Про доступ до судових рішень" зазначив, що оскільки розгляд справи № 826/7432/17 відбувався в закритому судовому засіданні, у Національного банку відсутні правові підстави для надання запитуваної інформації.
Отже, Національний банк України у листі від 20.08.2020 за вих. № 18-0005/44399, відмовляючи позивачу у наданні запитуваної інформації з посиланням на пункту 4 статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень", повторно не обґрунтував відповідність запитуваної інформації критеріям, наведеним Верховним Судом в постанові від 06.08.2020, що і було підставою для прийняття судом рішення про зобов'язання НБУ повторно розглянути запит позивача. Зокрема, у листі не зазначено, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що лист Національного банку України від 20.08.2020 за вих №18-0005/44399, який слугував підставою для закінчення виконавчого провадження, не може бути належним доказом на підтвердження повного виконання постанови Верховного Суду від 06.08.2020 року.
Разом з цим колегія суддів враховує, що факт того, що лист Національного банку України від 20.08.2020 за вих №18-0005/44399 не свідчить про виконання останнім постанови Верховного Суду від 06.08.2020, встановлений судовим рішенням у справі № 440/3005/19, прийнятим за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року по справі № 440/3005/19 частково задоволено заяву ОСОБА_1 .
Визнано протиправними дії Національного банку України щодо відмови повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 22.07.2019 на виконання рішення суду у справі № 440/3005/19 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Зобов'язано Національний банк України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме: невиконанню постанови Верховного Суду від 06.08.2020 у справі № 440/3005/19.
Зобов'язано Національний банк України протягом тридцяти календарних днів з дня отримання окремої ухвали надати відповідь до Полтавського окружного адміністративного суду про вжиті заходи щодо усунення встановлених судом порушень.
Зазначене судове рішення набрало законної сили на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020, якою апеляційну скаргу Національного банку України залишено без задоволення, а окрему ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 по справі № 440/3005/19 - залишено без змін.
Таким чином, як свідчать матеріали справи та було встановлено судом у межах адміністративної справи № 440/3005/19, боржником не виконано постанову Верховного Суду від 06.08.2020 та не надано відповіді на запит ОСОБА_1 від 22.07.2019 з дотриманням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те, що державний виконавець, приймаючи спірну постанову, не здійснив перевірку повноти виконання рішення суду по справі №440/3005/19 та передчасно дійшов висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що така постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволенню.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 229, ст. 241, 242, 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 по справі № 440/6106/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова