13 квітня 2021 р.Справа № 577/5531/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: П'янової Я.В. , Русанової В.Б. ,
за участю: секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18.11.2020 (суддя Буток Т.А.; м. Конотоп) по справі № 577/5531/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення,
02 грудня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Конотопського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області (надалі також - відповідач, ГУ Держпродспоживслужба в Сумській області) в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 22 від 04 жовтня 2019 року та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було належним чином з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, не було з'ясовано інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. В іншому випадку, останньою було б встановлено, що в жодного з обстежених учнів не виявлено будь-якої патогенної або умовно патогенної кишкової флори, що виключає наявність специфічної кишкової інфекції. Вказане підтверджується Інформаційною довідкою медичної сестри ОСОБА_2 , наданої за результатами виписок з історії хвороби кожного із зазначених в акті санітарно-епідеміологічного обстеження від 02-03 жовтня 2019 року.
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 листопада 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Змінено захід стягнення, накладений на ОСОБА_1 постановою про накладення адміністративного стягнення № 22 від 04 жовтня 2019 року за ст. 42 КУпАП.
Звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ст. 42 КУпАП і обмежено усним зауваженням, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції всупереч вимог ст. 33, 34 КУпАП зробив помилковий висновок щодо можливості зміни заходу стягнення, накладеного на позивача, взявши до уваги ступінь здійснення позивачем протиправних дій, наявність його вини, заподіяну шкоду здоров'ю учнів підпорядкованого йому закладу. Вказує, що санкція статті 42 КУпАП не пов'язує настання відповідних наслідків чи шкоди для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Вважає, що виявлені в ході санітарно-епідеміологічного обстеження порушення не можуть бути визнані малозначними, так як призвели до харчових отруєнь учнів закладу і можуть призвести в подальшому до таких ситуацій і відповідно справа про адміністративне правопорушення з урахуванням наданих доказів та викладених доводів також не може бути визнана судом малозначною.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту доводів апеляційної скарги вбачається, що відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 шляхом зміни накладеного на позивача адміністративного стягнення, звільнення його від адміністративної відповідальності обмежившись усним зауваженням, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим оскаржене судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02-03.10.2019 року Конотопським міськрайонним управлінням Держпродспоживслужби в Сумській області проведено обстеження ДПТНЗ «Конотопське ВПУ» з метою з'ясування причин та умов виникнення захворювання учнів на гостру кишкову інфекцію в ДПТНЗ «Конотопське ВПУ» відповідно до наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області № 690-ОД від 02.10.2019 року «Про проведення епідеміологічного розслідування спалахів ГКІ».
За результатами обстеження складено акт санітарно-епідеміологічного обстеження від 02-03.10.2019 року та винесено припис щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) (а.с. 8-11,64-68)
Також 03.10.2019 посадовою особою Головного управління Держпродспоживслужби в сумській області складено протокол про адміністративне правопорушення відповідно до якого, в ході здійснення 02.10.2019 року позапланового заходу з метою розслідування причин і умов виникнення спалаху гострих кишкових інфекцій в ДПТНЗ «Конотопське ВПУ», виявлено, що поточні дезінфекційні заходи на харчоблоці закладу проводяться з порушенням нормативних вимог, на харчоблоці відсутній дезінфікуючий засіб для обробки рук персоналу, не марковані мийні ванни, прибиральний інвентар промаркований лише частково, в коморі підлога складається з 4 кусків лінолеуму, стелаж для добового запасу продуктів харчування дерев'яний, полиці покриті лінолеумом, цілісність, якого місцями порушена що не дає змоги якісно їх прибирати та дезінфікувати. На харчоблоці відсутні правила миття столового та кухонного посуду, не створені умови для миття обладнання та інвентарю, відсутня гаряча проточна вода по цехам, санітарний одяг не відповідає санітарним вимогам. Не дотримуються вимоги щодо зберігання добових проб, на час обстеження добові проби були відібрані не від всіх страв в меню, що були видані в обід на 01.10.2019 року та 02.10.2019 року, ємності з наявними відібраними добовими пробами не мають маркування про час, дату відбору, на ємностях для зберігання добових проб відсутні кришки, не дотримується товарне сусідство при зберіганні харчових продуктів, контроль температурним режимом зберігання харчових продуктів проводиться фіктивно, не дотримуються вимоги щодо миття та дезінфекції обладнання, не промарковані ваги для сирої та готової продукції, миска, чайник для ІІІ страв має всередині сколену емаль, розробні дошки мають тріщини, недостатньо розробних дошок, що є порушенням ст. 18, 33 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ від 06.04.2000 року, ст. 20,22 ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» № 4004 - ХІІ від 24.02.1994 року, п. 3.8 розділу 3, розділу 10 ДСанПіН 5.5.2.008-01 «Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу», п.1.3 спільного Наказу МОН/МОЗ України від 15.08.2006 року № 620/563 «Щодо невідкладних заходів з організації харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах» (а.с. 12,13).
Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 було роз'яснено його права відповідно до ст. 268 КУпАП, повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення та вручено йому другий екземпляр протоколу, про що свідчить підпис ОСОБА_1 у протоколі.
Постановою про накладення адміністративного стягнення № 22 від 04.10.2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с. 14,15)
11.10.2019 року ОСОБА_1 подав до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області скаргу на постанову № 22 від 04.10.2019 року (а.с. 24-28). З копії повідомлення про розгляд скарги вбачається, що постанову № 22 від 04.10.2019 залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с. 18-20)
Позивач, не погоджуючись з постановою у справі про адміністративне правопорушення, звернувся до суду з цим позовом про її скасування.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 42 КУпАП і відносно нього правомірно винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, в той же час, враховуючи відсутність в матеріалах справи відомостей про те, що вчиненим правопорушенням завдана будь-яка шкода, відсутність тяжких наслідків, суд першої інстанції визнав таке правопорушення малозначним та дійшов висновку про можливість змінити захід стягнення, обмежившись усним зауваженням, в силу статті 22 КУпАП, провадження у адміністративній справі закрити за малозначністю.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 20 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" визначено, що органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, власники і адміністрація навчально-виховних закладів та громадяни, які організують або здійснюють навчальні та виховні процеси, зобов'язані забезпечити для цього умови, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на збереження і зміцнення здоров'я, гігієнічне виховання відповідних груп населення та вивчення ними основ гігієни. Режими навчання та виховання, навчально-трудове навантаження дітей і підлітків підлягають обов'язковому погодженню з відповідними органами державної санітарно-епідеміологічної служби.
Постановою КМУ від 02.09.2015 №667 затверджено Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 348 "Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби" на Держпродспоживслужбу покладені завдання і функції з реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та із здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог санітарного законодавства (крім функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників).
Відповідно до ст. 42 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення санітарних норм тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 236 КУпАП, органи державної санітарно-епідеміологічної служби розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані, зокрема, з порушенням санітарних норм (стаття 42).
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності
Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 42 КУпАП і відносно нього правомірно винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами у справі не оскаржується.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо наявності підстав для зміни заходу стягнення накладеного на позивача оскарженою постановою та звільнення його від відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що її приписи можуть бути застосовані органом, який уповноважений вирішувати справу про притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
Компетенція судів щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення визначена ст. 221 КУпАП. При цьому приписами ст. 221 КУпАП не передбачено повноважень суду щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення за ст. 42 КУпАП.
Натомість, положеннями ст. 236 КУпАП визначено, що справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням санітарних норм (стаття 42) розглядають органи державної санітарно-епідеміологічної служби.
Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що вирішення питання про звільнення порушника від адміністративної відповідальності та закриття у зв'язку з цим провадження по справі про адміністративне правопорушення належить до компетенції органу, що приймав рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, або органу, який розглядає скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень КУпАП.
Суд, у свою чергу, розглядає зазначену адміністративну справу згідно з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, а не здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з п.3 ч.2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За змістом ст. 286 КАС України місцеві загальні суди як адміністративні розглядають справи з приводу рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності та за наслідками розгляду яких місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, за приписами Кодексу адміністративного судочинства України місцевий суд як адміністративний може лише перевіряти оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень щодо законності та обґрунтованості притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, при цьому може змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.
Відповідальність за вчинене позивачем правопорушення передбачена ст. 42 КУпАП КУпАП, санкція якої не передбачає можливості застосування усного зауваження.
Таким чином, враховуючи, що приписи ст. 22 КУпАП можуть застосовувати ті органи до компетенції яких входить розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 42 КУпАП, якими є саме органи Держпродспоживслужби та особи, уповноважені діяти від імені цих органів, то приймаючи рішення про звільнення позивача від адміністративної відповідальності суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень та помилково звільнив позивача від адміністративної відповідальності обмежившись усним зауваженням.
Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у справі №266/3228/16-а (постанова від 31 жовтня 2019 року), у справі № №520/2098/17 (постанова № 266/3228/16-а).
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує посилання відповідача на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову, оскільки, змінивши захід накладеного стягнення та звільнивши позивача від адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 42 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, суд першої інстанції перебрав на себе повноваження суб'єкта владних повноважень (відповідача), до компетенції якого, у даному випадку, віднесено розгляд справи про адміністративне правопорушення та право прийняти одне з кількох юридично допустимих рішень.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом зміни заходу стягнення, накладеного на позивача оскарженою постановою за ст. 42 КУпАП, та звільнення позивача від адміністративної відповідальності за ст. 42 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області задовольнити.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18.11.2020 по справі № 577/5531/19 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом зміни заходу стягнення, накладеного на ОСОБА_1 постановою про накладення адміністративного стягнення № 22 від 04 жовтня 2019 року за ст. 42 КУпАП, та звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ст. 42 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч .3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Я.В. П'янова В.Б. Русанова